З 19 по 22 червні 2015 року Блаженніший Святослав перебуває із пастирським візитом в українській єпархії св. Йосафата у Пармі. У рамках візиту Глава УГКЦ очолив ювілейні святкування з нагоди 100-ліття заснування парафії Святого Духа у м. Акрон, Штату Огайо.

Божественну Літургію з Блаженнішим Святославом, Главою УГКЦ, співслужили Владика Богдан (Данило), Єпарх Пармський, Владика Роберт (Москаль), єпископ-емерит цієї єпархії, Владика Іван (Кудрик), Єпископ місцевої рутенської єпархії, Владика Іван (Ботін), Єпископ румунської греко-католицької  єпархії у США. Разом х владиками молилися численні священики, монахи і монахині та вірні нашої Церкви як у США так і Канади.

У своєму пастирському слові з нагоди цього ювілею Блаженніший зокрема сказав: «Християни роблять той світ у якому живуть більш людяним, (гуманним) а сучасну нам глобалізовану культуру, яка має схильність ставати більше середовищем машин і комп’ютерів, більш людяною. Нажаль у такій культурі віртуального спілкування людська біль стає видовищем. Сучасна війна з людським горем, слізьми і кров’ю стає для нинішніх президентів чимось на подобі комп’ютерної гри, а людське життя вартує рівно стільки скільки ця людина споживає і виробляє. Як людині вижити у світі у якому вона стає зайвою, у середовищі, яке моделюється для роботів а не людей?»…  Саме віра в Бога, за переконанням проповідника допомагає «сучасній людині доцінити та зберегти автентичність людських стосунків. Тих стосунків які дозволяють людині бути собою, вміти бути милосердними, здатними бути солідарними із страждаючими, щирими та співчутливими до потребуючих. Той хто не вміє любити і бути відповідальним за тих кого любить не може створити сім’ї – як вірної, нерозривної та плідної єдності чоловіка та жінки, не зуміє сам бути блаженним (щасливим) та виховувати інших».(повний текст проповіді у додатку).

Цієї неділі у Сполучених Штатах відзначається День батька. Вітаючи присутніх батьків Блаженніший сказав: «Я щиро вітаю усіх батьків з цим святом і хочу пригадати, що за словами св. Івана Золотоустого, батьком мужчину робить не лише сам факт народження дитини, а батьківське піклування і християнське виховання тих, кому ви дали життя».

Після Літургії Блаженніший Святослав мав нагоду особистого вільного спілкування з громадою, інформуючи вірних із обставинами війни в Україні та взяв участь у святковому парафіяльному бенкеті.

Повідомив о. Всеволод Шевчук

Додаток:

Проповідь Блаженнішого Святослава у м. Акрон США)

Преосвященні владики, всечесні отці, дорогі сестри і брати у Христі, 
шановні парафіяни цього храму Святого Духа та гості сьогоднішнього свята!

Слава Ісусу Христу!

Найперше дозвольте мені сердечно привітати спільноту цієї парафії, що є посвячена Духові Святому, з її сторічним ювілеєм! Я дякую Богові за можливість бути тут сьогодні разом з вами щоби разом святкувати це свято. Воно є особливою радістю для всієї нашої Церкви, особливою нагодою усім нам відчути теплоту Божої Любові Духа Святого до всіх нас – дітей цієї Церкви.

У Божому Слові, яке ми щойно почули у Євангелії від Матея, ми бачимо Ісусу Христа, який наче новий Мойсей виходить на гору – особливе місце єднання людини з Богом – для того, щоби проголосити новий євангельський закон любові.  Господь урочисто розпочинає свою Нагірну проповідь, яка є наче коротким збірником і підсумком усього Його навчання, навчання яке не є зовнішнім примусом але радше покликанням – покликанням до блаженства. Ці так звані «заповіді блаженства» є ніщо інше як виклик прийняти Божу любов до нас і в ній жити. Сповнення цих блаженств є дією Святого Духа, більше дією Божою ніж людською. Від нас лише необхідно відповісти на цей виклик – прийняти Духа Божої Любові, бути Храмом Святого Духа.

Віруюча людина, та яка сприйняла і увірувала у Слово Христа, відчула себе блаженною у Божій любові, навіть серед усіх моментах людського страждання та глибини трагічності історії усвідомлює себе Храмом Святого Духа. Та Божа любов, оце внутрішнє блаженство ніхто і ніщо у нас не зможе відібрати. Це блаженство від досвіду Духа Христового що живе у нас, є нашим справжнім і вічним багатьом серед вбогості, радістю серед плачу, надією та правдою серед переслідувань та гноблення, милосердям Божим серед жорстокості цього світу, нашим справжнім миром серед війни. Про це влучно говорить апостол Павло: «Хто нас відлучить від Христової любові? Горе чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч? ...Але в усьому тому ми маємо повну перемогу завдяки тому, хто полюбив нас. Бо я певний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні князівства, ні теперішнє, ні майбутнє… не зможе нас відлучити від Божої любові, що в Христі Ісусі, Господі нашім» (Рим. 8,35-39).

Ось чому таку віруючу людину, учня Христового який у собі носить Його Духа і Його Блаженство у сьогоднішньому світі Ісус Христо називає сіллю землі та світлом для світу. Віруюча людина, наче сіль надає нового «смаку» тому суспільству, тій державі у якій живе. Зазвичай цих справжніх християн є небагато, як цілком трішечки солі ми кладемо у наші страви. Однак без християн сьогодні світ був би дійсно нелюдським: непридатний для гідного життя людини. Християни роблять той світ у якому живуть більш людяним, (гуманним) а сучасну нам глобалізовану культуру, яка має схильність ставати більше середовищем машин і комп’ютерів, більш людяною. Нажаль у такій культурі віртуального спілкування людська біль стає видовищем. Сучасна війна з людським горем, слізьми і кров’ю стає для нинішніх президентів чимось на подобі комп’ютерної гри, а людське життя вартує рівно стільки скільки ця людина споживає і виробляє. Як людини вижити у світі у якому вона стає зайвою, у середовищі, яке моделюється для роботів а не людей?

За словами папи Франциска християни, як світло для світу саме завдяки Духові Божої любові що живе у нас, нас зігріває та світить із нашого нутра як зі світильника, допомагають сучасній людині доцінити та зберегти автентичність людських стосунків. Тих стосунків які дозволяють людині бути собою, вміти бути милосердними, здатними бути солідарними із страждаючими, щирими та співчутливими до потребуючих. Той хто не вміє любити і бути відповідальним за тих кого любить не може створити сім’ї – як вірної, нерозривної та плідної єдності чоловіка та жінки, не зуміє сам бути блаженним (щасливим) та виховувати інших.

Святкуючи столітній ювілей цієї парафії ми святкуємо сьогодні сто років спільноти віруючих людей, яка справді була упродовж цього століття сіллю землі та світлом у світі. Сто років тому людство переживало першу світову війну. Перші українські емігранти в цей час мабуть небагато змогли привезти зі собою до Акрону земних скарбів. Однак вони привезли у своєму серцю найбільший скарб своїх батьків – віру в Бога. Цю віру, якою Дух Святий зродив серед нас стільки святих: мучеників, ісповідників та свідків Христової віри нашої Церкви і народу, пам’ять яких ми урочисто святкуємо в цю неділю.

Саме Ця наука Ісуса Христа та Дух Святий – Дух Божої Любові, на честь якого вони збудували цю церкву, допоміг цілим поколінням їхніх нащадків лишитися найперше людьми, людьми здатними до любові та відповідальності, здатними творити спільноту віри та зберегти свою ідентичність. Саме наші парафії були, осередками християнської солідарності та взаємодопомоги новоприбулим, спільнотами  любові до Бога та до ближнього. Саме віра в Бога допомогла їм віднайти себе у новій країні. Завдяки Світлу Христового Євангелія та цієї «солі» надати нового сенсу своєму життю у на цій землі - новій батьківщині та добитися успіхів у своєму житті.

Сьогодні в молитві згадаймо усіх, хто служив Богові і людям у цій парафії. Звершуючи чи подячну Літургію подякуймо Господеві за всіх священиків які тут служили, усіх хто тут приступав до Святих Тайн Хрещення і Миропомазання, Сповіді та Причастя, Подружжя та отримав духовну і тілесну підтримку у свої страждання і хворобах у св. Тайні Маслосвяття. Помолімося за всіх тих, які тут навчали катехизму, виховувалися у вірі та слухали Слово Христової Благовісті про блаженства подібно як ті, про кого читаємо у сьогоднішньому євангелії. Згадаймо сьогодні усіх, які жили і живуть сьогодні відповідно до своєї християнської віри.

У цю неділю американське суспільство святкує День батька. Я щиро вітаю усіх батьків з цим святом і хочу пригадати, що за словами св. Івана Золотоустого, батьком мужчину робить не лише сам факт народження дитини, а піклування і християнське виховання тих, кому ви дали життя.

Усім тут присутнім, які прибули на ці святкування, хочу щиро побажати бути справжньою «сіллю землі та світлом для світу». Нехай ця парафія, будучи зігріта Любов’ю Святого Духа, стане для багатьох людей живою спільнотою справжніх християн.

Нехай серед вас, у цій живій парафії, кожен, хто сюди завітає зможе особисто зустріти живого Воскреслого Христа та відчути себе блаженним у Його любові. Отож «Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, убачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі» (Мт 5, 16).