Християнський клуб любителів пива
  • Пон, 17/08/2015 - 13:53

П’ять найвідоміших шанувальників пінного напою серед християн

У християн із пивом не дуже прості стосунки. За останні десятиліття «євангельські табори» стали більше схилятися до повної відмови від алкоголю, часом прирівнюючи його вживання до гріховної поведінки. Однак пивна тема поступово повертається, мірою того, як нове покоління віруючих, більшість із яких виросли у непитущих сім’ях, встановлюють свої власні правила у церквах.

Утримання від алкоголю не завжди було нормою для християнських спільнот (урешті-решт, першим чудом нашого Господа було саме перетворення води на вино). Протягом століть алкоголь та, особливо, дбайливо зварене пиво, становили вагому частину життя навіть найбільш благочестивих віруючих. Від броварів до звичайних завсідників пабів — ось вам п’ятеро найвідоміших любителів пінного напою, які називали себе християнами.

Артур Ґіннес — пивний магнат

Людиною, яка стоїть за однією з найвідоміших марок міцного пива, був переконаний християнин-ірландець. Захоплений проповіддю Джона Уеслі, Артур Ґіннес вирішив перетворити свою броварню та бренд на силу добра. Як розповідає Стівен Мансфілд у своїй книжці «Пошук Бога та Ґіннес», пивний магнат, чий напій став альтернативою звичайному міцному пійлу, поширеному в той час в Ірландії та Англії, заснував перші недільні школи у Королівстві та жертвував колосальні суми на допомогу бідним. У сім’ї Ґіннеса також дотримувалися християнської етики в бізнесі. Працівникам платили добре, були різні пільги для співробітників, чимало грошей ішло на благодійність. Під час Другої світової війни брооварні працювали цілодобово, аби у кожного англійського солдата у різдвяний вечір була «пляшечка гіннеса» до столу.

Мартін Лютер: пивовар

Батько Реформації мав славу завзятого любителя пива. Гострий на язик колишній чернець-августинець виявився доволі яскравим письменником, а його любов до пива, особливо звареного його дружиною, часто прослизала у листах. Коли двоє його приятелів закінчили богословську школу, Лютер влаштував справжню вечірку, попросивши запрошених принести їжі, тому що «не на пиво одне ми покладаємося, яке моя дружина Кеті приготувала у неабиякій кількості, поклавши туди стільки солоду, скільки мені подобається. Вона сподівається, що сподобається і вам, коли скуштуєте». Звучить майже як ціла промова.

Під час однієї з поїздок Лютер написав своїй талановитій у пивоварінні дружині: «Добре б тобі прислати увесь арсенал моєї винотеки та ще пляшечку твого пива. Інакше я не повернуся, доки ти нового не звариш». Його любов до пива виявляється навіть у богослов’ї. Саме Лютеру приписують слова: «Хто п’є пиво, швидко засинає. Поки він спить, він не грішить. Хто не грішить, тому до раю. Тому давайте пити пиво!»

Монахи-траппісти: найкращі броварі у світі

Уже багато століть Орден Цистерціанців-Обсервантів (строгого уставу) відомий не лише тихим спогляданням та посвяченням Богу. Вони також прославилися у світі виробництвом найкращих сортів пива. Щоб зібрати кошти на утримання монастирів, деякі з обителей почали варити пиво, яке здобуло світову славу та різні рецепти якого відшліфовувалися століттями. Про пиво «Вествлетерен 12», виготовлене у бельгійському абатстві, вже ходять легенди: випускають його дуже обмеженими партіями, знайти його майже неможливо. Але всі, хто хоч раз це куштував, називають його найкращим пивом у світі. Монахи, чиїм принципам суперечить прагнення до наживи, продають пиво усього за 2 долари, але якщо ви його знайдете у якомусь онлайн-магазині за 50 доларів — вважайте, що вам дуже пощастило.

Семюел Адамс: патріотичний солод

Як і чимало інших отців-засновників США, Семюел Адамс розповідав про свою віру охоче та часто згадував про християнські чесноти. Ставши губернатором штату Массачусетс, він оголосив про встановлення Дня публічного посту, смирення і молитви: «Через правдиве покаяння і розкаяння серця ми благаємо про прощення гріхів жертвою Ісуса Христа, очікуючи від Небесного Отця допомоги Його благодаті у виправленні наших сердець та життя, і Він дивиться на нас прихильно». Одними з останніх слів Адамса були: «Насамперед і найголовніше — я віддаю свою душу Всемогутньому Творцеві, який дав мені її, а тіло моє нехай візьме прах, і я сподіваюся на вчинене Христом заради прощення моїх гріхів».

Але крім того, що він був віруючим отцем-засновником США, ми знаємо ще про одне досягнення Семюела Адамса: про пиво. Компанія Сем Адамс Бостон Компані, одна з найбільших пивних корпорацій США, названа так на честь великої родини, відомої своєю участю у становленні пивної галузі в Новому Світі. Як і його батько, Адамс вирощував солод, який постачали на броварні. Оголошення, яке можна було прочитати у бостонських газетах 1751 року, зверталося до маленьких броварень, яким пропонувався солод за дуже вигідними цінами. На щастя, Адамс виявився талановитим політиком, адже його пивний бізнес збанкрутував незабаром після того, як він прийняв його від батька.

Клайв Льюїс: завсідник барів

Людина, яка написала найбільш популярні у християнському середовищі твори, знаходила натхнення у якнайбільш несподіваному місці: в пабі. Неважливо, чи було це зібранням Інклінгів (група письменників в Оксфорді, до якої також входив католик Толкін) або просто дружнім обідом, — Льюїс у барах був завсідником. Також Льюїс не особливо схвально відгукувався про законництво у християнстві, коли справа стосувалася практичної віри. Він писав: «Я, однак, готовий рішуче протестувати проти тиранії та небіблійної ізоляції усього, що називає себе Церквою та оголошує тверезість необхідною для членства умовою. Хіба не знають вони, що християнство виросло у Середземномор’ї, де вино — така ж частина денного раціону, як хліб?» Протестант Льюїс визнавав, що у деяких християн можуть бути вагомі причини для утримання від алкоголю («або це людина, яка не може пити вино не впиваючись, або вона живе серед людей, схильних до пияцтва, і не хоче провокувати їх на порок»), що насправді добре. Однак він вважав, що особисті переконання не повинні бути сліпо насаджувані для всіх інших послідовників Христа.

У книжці «Просто християнство» Льюїс пише: «Якийсь християнин може вважати, що для нього необхідно відмовитися від шлюбу, від м’яса, від пива, від кіно. Але коли він скаже, що всі ці речі погані самі по собі, або почне дивитися зверхньо на тих, хто собі в них не відмовляє, — він стане на помилковий шлях».