Його особистість і його муки історично підтверджені, проте, їх час, місце і подробиці невідомі або легендарні. Ймовірно, він походив з Лікії (південно-західна Мала Азія); можливо, постраждав близько 250 року при Деції. Згідно з написом, 22 вересня 452 року йому була посвячена церква в Халкедоні (навпроти Стамбула (нині Kadikoy)). Він шанується як на Заході, так і на Сході і є одним з 14 заступників (Nothelfer).

Святий Христофор був людиною високого росту і надзвичайної сили, лице ж його було звіроподібне. За переказами, святий Христофор спочатку мав гарну зовнішність, але, бажаючи уникнути спокус для себе і оточуючих, просив Господа дати йому потворне обличчя, що й сталося. До свого Хрещення він носив ім'я Репрев (негідний), що було пов'язано з його спотвореною зовнішністю. Ще до хрещення Репрев сповідував віру в Христа і викривав тих, хто переслідував християн. За це він одного разу був побитий якимось Вакхом і прийняв побої зі смиренням. Незабаром після цього були надіслані 200 воїнів, щоб привести його, відомого силача, до імператора Декія. Репрев підкорився без опору. В дорозі сталися чуда: суха тростина в руці святого розцвіла, за його молитвою помножилися хліби, яких бракувало у подорожніх. Воїни, що супроводжували Репрева, вражені чудами, увірували в Христа і разом з Репревом були хрещені антіохійським єпископом Вавилою.

Коли святий Христофор був приведений до імператора, той вжахнувся його зовнішності і вирішив змусити його відректися від Христа не насильством, а хитрістю. Він закликав двох жінок-блудниць, Каллінікію і Акиліну, наказав їм схилити Христофора до зречення від Христа і домогтися його згоди принести жертву ідолам. Але жінки були самі навернені святим Христофором до віри в Христа і, повернувшись до імператора, оголосили себе християнками, за що були піддані жорстоким катуванням і померли мученицями. Декій засудив до страти також посланих за святим Христофором воїнів, які увірували в Христа. Імператор наказав кинути мученика в мідний розпечений казан. Проте святий Христофор не відчував страждань і залишився неушкоджений. Після багатьох жорстоких катувань мученику нарешті відсікли голову мечем. Це відбулося в 250 році в Лікії. Своїми чудами святий мученик Христофор навернув до Христа до 50 тисяч язичників, про що свідчить святий Амвросій. Згодом мощі святого Христофора були перенесені в Толедо, а пізніше - в абатство Сен-Дені у Франції.

Зображувався з високим деревом у руці (згідно з легендою, він встромляв свою палицю в землю і палиця вкривалася зеленим листям і перетворювалася на дерево.) Як велетень, що несе через річку немовля-Христа на плечах. Покровитель і захисник від раптової смерті без покаяння. Споглядання його образу вранці вважалося запорукою захисту життя до вечора. Тому його зображення малювали якомога більшими при вході до церкви і розміщували в найбагатолюдніших місцях. До Христофора зверталися під час небезпеки. Тому він - патрон корабельників і плотарів, мандрівників і пілігримів, носильників і візників, водіїв і взагалі всіх, хто користується транспортом, гірників. У Франції він вшановується, як покровитель фортець; в Англії вважається захисником від грози і граду. Благословення Христофора вимовляється при небезпеці повені, при негоді, голоді, проти демонів і всякого роду нечистої сили. Оскільки на його палиці чудесним чином виростало листя і плоди, коли він її встромляв в землю, то він став покровителем садівників, торговців фруктами та яблуками. Христофор є також покровителем дітей, вагітних жінок, палітурників, фарбувальників, капелюшників, теслярів; захисником проти чуми, ран і зубного болю. На всій планеті йому посвячені церкви і капели, каплиці.

Джерело: http://catholicencyclopedia.in.ua