Ви зауважували, як ваша реакція на іншу особу кардинально змінювалася, коли ви одного разу дізналися, що вона про вас говорила щось неприємне або цілком неправдиве? Що з цим робити, якщо ми віримо у Христа? Вдавати, що нам це приємно? Стиснувши кулаки, стоїчно триматися? Підступно чекати моменту, щоби навзаєм зробити щось схоже у відповідь?

Що з цим робити?

1) Не варто себе дурити, що нічого не відбувається, якщо у вас все кипить.

2) Спробувати перечекати кульмінацію кипіння. Час лікує!

3) Задуматися над тим, що, можливо, те, що говорить ця людина про мене, є правдою. Гіркою для мене правдою. Так, мені це боляче чути, але це правда і варто робити висновки.

4) Якщо ця людина зробила це супроти мене, то спробуй поміркувати, чи ти сам такого не робив раніше супроти інших людей. Чому ти вважаєш, що маєш право так поводитись супроти інших, а хтось відносно тебе ні.

5) Коли пройде трохи часу, спробуй про це поговорити віч-на-віч з людиною. Це, як мінімум, позбавить тебе важких мішків з каменюками, які носиш у собі тривалий час. Це ж так важко з точки зору психологічної, вже не кажучи про моральну складову справи.

6) Спробуй вибачити: попроси у Бога сили. Він дасть! Прощення – це не емоція, це вольове рішення пробачити і любити. «Прощаю в ім’я Ісуса Христа», маючи при цьому на увазі, що я сам конче потребую бути прощеним.

7) У кроці діяльної любові уся наша віра, друзі. Молитви, пости, святі книги, богослужіння, поклони – усе це є менш більш у всіх релігіях. Єдине, що робить нас учнями Ісуса, – це любов до ворогів: «Я вам кажу: Любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує» Мт. 5, 44.

Якщо віднайдемо в Бозі сили любити неприятелів, відбудеться щось справді велике: ми станемо віруючими. У душі засвітиться світло Христа, яким зможемо огорнути багатьох.

За матеріалами Фейсбук-сторінки єрм. Луки (Михайловича)