Єпископ Едвард Кава, РКЦ: «Вважаю своїм важливим душпастирським завданням слухати і почути»
  • Втр, 05/09/2017 - 19:43

Про душпастирську місію, духовну працю,  екуменічний та міжрелігійний діалог, комунікацію із молоддю тощо поспілкувались у ексклюзивному матеріалі із єпископом-помічником Львівської Архидієцезії РКЦ в Україні Едвардом Кавою.

– Розкажіть, будь ласка, як Ви почуваєтесь тепер, після свого призначення єпископом у Львові: які найважливіші ініціативи плануєте реалізувати (зокрема, плани стосовно Акції «Папа для України»)? Що, на Вашу думку, потребуватиме найбільше моральних сил та енергії?

– Вже як два місяці звершується моє служіння єпископа-помічника Львівської Архідієцезії. Для мене це зовсім нова реальність, тому що я був вихований і формований в Ордені Братів Менших Конвентуальних. Там у нас була інша специфіка служіння і душпастирства, але життя в спільноті значно відрізняється від життя дієцезіального.

Перше моє відчуття після призначення єпископом  – це пізнавання. Я пізнаю дієцезію, священників і парафії.

Стосовно Акції «Папа для України», то на днях закінчилась процесія реорганізації, і розпочав діяти новий секретаріат у Києві, який продовжить цю місію. Маємо вже певні випрацьовані механізми, є партнери, з якими працювали, тобто, це вже полегшує ситуацію. Із новим секретаріатом маємо особливе завдання інтенсивно допомагати людям, які перебувають у зоні конфлікту, у зоні бойових дій. Прагнемо, щоб ця допомога дійшла до людей, які її потребують, аби ці люди, зокрема діти, мали змогу щасливо перезимувати, мали медикаменти, їжу, одяг – це ті пріоритети, які стоять зараз перед нами.

У зв’язку з тим, що зараз дуже багато обов’язків, я потребую молитви, тобто, щоб не хтось молився за мене, а я сам міг молитися і перебувати у духовному спокою. Зараз, найбільше те, що вбачаю, – це слухати і почути. Я стараюся слухати людей, священиків, навіть ті потреби, які зв’язані зі Сходом і цією Акцією «Папа для України». Східний регіон нашої країни неабияк для мене знаний, адже раніше служив там капеланом.

– Часто у Львові представники різних християнських конфесій живуть у своїх духовних гетто, не спілкуються одні із одними… або ж спілкуються тільки в рамках офіційних заходів. Як плануєте налагоджувати екуменічний діалог у місті: як із духовенством, так й з представниками релігійних і світських ЗМІ?

– Це справді відчувається, що у Львові є така ситуація. Я, думаю, це питання часу і завдання Церкви. У Львові є велика потреба міцного морального авторитету, якого потребують люди.

Особисто я не маю жодних бар’єрів у спілкуванні. У мене хороші відносини як з Православною, так із Греко-Католицькою Церквами.

– Які основні вектори комунікації оберете для роботи із молоддю (яка перебуває в стані депресії, мігрує за кордон у пошуках кращого життя тощо)?

– Це є велике завдання зараз – вийти до молоді. Молодь – це наше майбутнє. Думаю, що на рівні Церкви, так як і на рівні держави, молодь – це наша основна мета в теперішньому та майбутньому. Зараз молодь живе у віртуальному світі, а якщо ні, то мріє про виїзд за кордон. Цвіт нашого народу не бачить свого майбутнього на Батьківщині. Перед собою бачу завдання як відповідальний за Церкву, щоби якнайшвидше знайти комунікацію із молоддю.

– Сьогодні у Львові активно розвивається юдео-християнсько-ісламський діалог. Як Ви ставитесь до співпраці із представниками інших релігій на соціальному підґрунті? (насамперед, питання внутрішньо переміщених осіб, допомоги військовослужбовцям тощо).

– Наша Римо-Католицька Церква завжди була і є відкрита для діалогу. Ми зацікавлені в тому, щоб діалог із представниками інших релігій був плідним.

Дивлячись на страждання багатьох людей, думаю, що прийшов час для миру, єдності, пошани.  Якщо ми навчимося просити пробачення і прощати, то це принесе нам позитивні плоди. І це важливо як на церковному рівні, так і на державному. Поділ не має нічого спільного із Божим Даром. Поділ прийшов від Сатани. Якщо ми прагнемо жити даром Божим, то нам потрібно подолати поділи і збудувати єдність, збудувати мости, перш за все між собою.

– З якими словами підтримки Ви б хотіли звернутись до львів’ян та й цілого українського суспільства, яка переживає потужний кризовий момент: як в економічному, так і духовному планах?

– Я весь час переживаю, завжди молюся – молитва є частиною мене. Біль, який досвідчую, перебуває в мені.

Ми переживаємо важкі часи, нестабільні на рівні духовному і матеріальному. В якомусь моменті бачу, що ми дуже втомлені, але я відчуваю в цьому якийсь позитив. Ці всі труднощі, які ми зараз переживаємо, дуже сильно нас укріпляють. Труднощі пробуджують нас до того, щоби змагатися, –  і це в якійсь мірі добре, бо це нас виховує. Гірше було б, якби наше суспільство було розслабленим. Напруженість, яка перебуває серед українців, є виснажлива. Маю надію, що це усіх нас укріпить і дасть на майбутні покоління неймовірно добрі плоди.

Бог бачить все те, що ми переживаємо і благословляє нас кожного дня.

Підготувала Іванна Бобиляк


Паломництво Святими місцями

Добровільний внесок
вкажіть суму пожертви

  грн/місяць