Єпископ Станіслав Широкорадюк: Кому потрібна така правда Христа, яка веде на цвинтар?
  • Срд, 29/06/2016 - 13:06

У понеділок, 27 червня, в храмі святого Олександра, у Києві, відбулася Свята Меса за померлого 30 днів тому архієпископа Петра Мальчука. Месу звершував єпископ Харківсько-Запорізької дієцезії Станіслав Широкорадюк. Також на Месі були дієцезіальні священики, домініканці, рідні померлого і, звичайно, помолитися за свого пастиря прийшли вірні.

Під час проповіді до Євангелія від Матея (8, 18-22) єпископ Станіслав звернув увагу на особливий вимір дороги з Христом, дороги правди та віри. Він зауважив, що під час цієї дороги перед нами часто постають такі запитання: Чому? Чому така смерть? Чому така історія? Ці запитання вказують на те, що ми, як і книжник, шукаємо правди. І, як і книжник, кажемо: «Господи, я піду за Тобою. Куди би Ти не пішов». Він готовий піти, але хоче почути відповідь на запитання: «Куди ти йдеш?». Ісус, знаючи це, відповідає дуже просто: лисиці мають нори, небесні птахи мають гнізда, а Син чоловічий не має де голову прихилити. Тобто говорить, що дорога, на яку Він нас запрошує, провадить такими непростими стежками, де нема навіть, де голову приклонити. Але, як зауважив єпископ, така дорога з Христом є великим привілеєм. І ця дорога – це правда, яка починається з Христом, з Ним і закінчується - з Ісусом воскреслим. І тому кожний, хто це зрозумів, йде цією дорогою, і тоді навіть смерть дає нам надію. Але якщо для нас – віруючих – дорога, що веде до смерті, дає надію, то для людей невіруючих така правда є страшною. Єпископ навів приклад: «В християнстві є дуже гарна традиція, коли у першу неділю після Пасхи, глибоко віруючі християни йдуть на цвинтар, щоби там роздумувати над цією правдою Ісуса Христа. І один атеїст запитує: «Кому потрібна така правда Христа? Кому потрібна така віра, яка після святкування Пасхи веде на цвинтар?» Атеїстів лякає така правда. Але християнам така віра дуже потрібна. І померлі також отримують нашу підтримку. Це така неминучість. Але там, за цією таємницею (за правдою про смерть) – на нас чекає Ісус Воскреслий!»

Тож виникає запитання, як слідувати цією дорогою нелегкої правди? Ісус сказав: «Блаженні ті, що не бачили й увірували» (Ін 20: 29)». Тобто важливо вірити. Віра несе в собі, як смерть так і дорогу до Ісуса Воскреслого. Єпископ Станіслав вказав на два важливі моменти на цій дорозі: харизму і Євхаристію. Пригадавши ті часи, коли Петро Мальчук, як був ще семінаристом, в радянські часи, – подав прохання щодо вступу до Францисканського Ордену. «Часи тоді були тяжкі, всі ордени були заборонені. Якщо просто святити на священика можна було, то належати до Ордену – це вже розглядався як злочин, бо Орден вважався злочинною організацією. І ось, як молодий Петро Мальчук відповів на запитання чому, власне, Орден?: «Я хочу належати до харизми святого Франциска». Бо харизма це вже щось, що працює з тобою. Це дуже важливо – харизма працює. Тобто, той святий, який заслужив і проклав цю дорогу, його харизма вже працює на нас з вами. І тут запитання до нас усіх: Якщо так працює харизма святих, то як же працює харизма самого Ісуса Христа? Франциск бо вибрав теж незвичайну дорогу. Коли в певному моменті святий Домінік запропонував йому об’єднатися, то Франциск сказав: «А я не хочу нічого знати, я просто хочу наслідувати Ісуса Христа». Наслідувати убогого, такого який Він є – це те, чого хотів святий Франциск. І це була надзвичайна харизма!

Другий важливий момент на дорозі до Христа Воскреслого - це Євхаристія. Євхаристія, яка об’єднує священиків і вірних. «Неможливо зрозуміти Євхаристію, – зауважив єпископ, - лише розумом. І тут теж потрібна дійсно та глибока віра, яка допомагає це зрозуміти». Колись тяжко захворів молодий чоловік, і його приятель пішов до його матері, щоби сповістити їй про хворобу сина. Коли мати почула цю звістку, то передала хворому сину те, що мала – кусень хліба. Приятель заніс той хліб хворому і сказав, що цей хліб від мами. Почувши це, син почав той хліб цілувати і вживати, як щось надзвичайне. І сталося щось дивне – хвороба відійшла. Чоловіка спас дивним чином кусень маминого хліба. І він пішов до матері, щоби подякувати, але прийшовши дізнався, що мати померла від голоду. Вона віддала останній шматок хліба, аби спасти сина. Тому задумаємося : Якщо навіть простий кусень маминого хліба може врятувати наше життя, то що ж тоді чинить з нами хліб Ісуса Христа? І це є глибокою наукою, яка дає нам право жити, жити по-іншому. Жити Ісусом Христом, жити надією. Отак і веде нас Ісус Христос своєю дорогою. Тому молімося сьогодні за нашого пастиря, щоби добрий Бог провів його дорогою вічного спасіння», – завершив свою проповідь єпископ Станіслав Широкорадюк. Але наша дорога до Христа Воскреслого триває далі. Тому маємо час поміркувати над цими мудрими словами єпископа Станіслава і помолитися за душу нашого архієпископа Петра Мальчука. Ми ж бо віримо, що після цвинтаря буде Воскресіння.

Підготувала Ірина Островська