«Якщо ми зуміємо досягти ідеальної мови, тобто мови, яка акустичними і графічними засобами виражатиме щирі прагнення серця, а серце сповнюватиметься любов’ю, тоді наш світ преобразиться», – про це 9 листопада 2016 р. говорив Владика Йосиф Мілян, Єпископ-помічник Київської архиєпархії, в Національному університеті «Львівська політехніка» під час проведення Міжнародної науково-практичної конференції «Українська мова у світі».

Звертаючись до присутніх Єпископ звернув увагу на уривок з Книги Буття “І сказав Бог…”: «Такими словами розпочинається біблійний опис кожного дня творіння, чим підкреслюється, що усе суще починається зі слова. Зі слова починається творіння світу, зі слова починаються міжлюдські відносини, зі слова починається сім’я, зі слова починається дружба, зі слова починається нація, але зі слова також починається й конфлікт, війна, розбрат», – зауважив Архиєрей.

Ведучи далі Владика зазначив, що в Новому Завіті  Євангелист Іван розпочав написання Євангелія промовистою фразою «На початку було Слово…» (Ів.1.1): «Роздумуючи над сутністю релігії та містичного зв’язку людини і Бога, очевидним видається факт: все, що ми знаємо про Бога – це Його Слово. Першим джерелом наших знань про Бога є сотворений світ, тобто матеріалізація творчого Божого Слова. Плодом спілкування Бога і людини є Біблія, тобто записане Боже Слово. І врешті, найвище і абсолютне одкровення Бога людству відбулося в особі Господа Ісуса, якого Євангелист Іван та традиція Церкви називають Божим Словом (Лоґосом)».

Доповідач також звернув увагу на те, що вся історія людства є реалізацією промовленого чи написаного слова. У переконанні Єпископа мова є визначальним фактором наукового пізнання, світоглядних уявлень, соціально-політичних ідеологій: «Втім, найяскравіше творча роль мови виражається у формуванні нації та держави. На основі історичного досвіду людства, ми можемо стверджувати: яка мова, така й держава. Приклад сучасної Європи чітко показує, що стабільною державність є тільки тоді, коли вона основується на мовному принципі… Сьогодні в Європі майже не залишилося країн, які би об’єднували носіїв різних мов. А ті, в яких співіснують різні мови, вимушені інвестувати колосальні зусилля у збереження власної територіальної цілісності. Прикладом цього є Бельгія й Іспанія, а особливо Україна, якій доводиться платити кров’ю за збереження цілісності в умовах двомовності», – наголосив Він.

Опісля Владика зауважив, що спільна мова – це основна передумова взаєморозуміння: «Однак ми неодноразово стаємо свідками ситуації, коли люди, спілкуючись однією мовою, не розуміють одні одних. В такому випадку йдеться не тільки про співвідношення герменевтичних кіл, а передовсім про відмінність духовних світів двох людей. Близькі люди здатні розуміти одне одного без слів, але не без мови. Якщо між двома людьми існує сильний зв’язок любові, вони відчувають одне одного, співпереживають і проникають у духовний світ іншої людини. Мовлення без слів – це мова духа, яка уможливлюється виключно любов’ю».

Пізніше Єпископ висловив переконання, що зумівши досягти ідеальної мови, тобто мови, яка акустичними і графічними засобами виражатиме щирі прагнення серця, наш світ преобразиться: «Мова серця зробить сім’ї щасливими, нації благородними, держави міцними. Українці, які зуміли зберегти рідну мову впродовж багатьох поколінь перебування в діаспорі, зробили це тому, що люблять рідний край, народ і культуру. Сьогодні нагальна потреба забезпечення національної безпеки України тісно пов’язана з популяризацією української мови. Жодними силовими засобами чи матеріальними стимулами неможливо змусити людей спілкуватися і думати українською мовою. Цього можна досягти виключно засобами плекання мови серця, любові до Батьківщини і прабатьківських традицій».

Завершуючи Владика звернув увагу, що учасників даного заходу зібрала любов до рідної мови. Єпископ зізнався, що для Нього надзвичайно важливо перебувати серед присутнього інтелектуального товариства: «Саме від Ваших зусиль і старань залежить завтрашня доля української мови, культури і державності. У Ваших серцях палає щира любов до рідної мови. Молю Бога, щоби результатом цієї конференції стало знайдення добрих і якісних шляхів поширення мови серця в усьому українському народі. Заохочую Вас до багатогранного вивчення феномену мови, враховуючи її невербальний рівень».