Розпочалася дискусія на одну тему, яка є дуже важливою.  Для того щоб перемогти треба бути єдиними. Молимося: “Боже, нам єдність подай”.  Про що хочу з вами поговорити? Останніми часами у соцмережах, від представників влади та громадянського суспільства виникають зневажливі звернення до жителів Західної України. Мовляв повертайтеся з Європи додому, ваші домівки ніхто не бомбардує.  Однак зараз в Україні немає безпечного місця.

Пригадайте слова Блаженнішого Любомира: “Україна не ділиться на Схід і Захід. Україна ділиться на тих, які її люблять і на тих, які її не люблять. Ці слова є, як ніколи, актуальними.  Але для тих, хто несвідомо повторює оце звернення до жителів Західної України, хочу провести короткий урок історії.

У 90-х роках у Західній Україні були знищені цілі фабрики, заводи, що спровокувало першу міграцію людей за кордон. А на початку 2000-х почалася масова трудова міграції. І я був свідком народження тої міграції у Європі, у країнах Західної Європи.  УГКЦ створила навіть окремий відділ Пасторально-міграційний,  який займався людьми,які виїхали в інші країни. Однак виїздили не лише у Європу, але навіть у Африку, до Росії, до Америки, Канади. То переважно представники Західних і Центральних регіонів України. Виїздили, щоби вивчити своїх дітей, дати їм належну освіту, умови, тощо.  Був тяжкий для мене факт, коли Президент Кучма на питання журналіста чому стільки людей виїхало за кордон, відповів, що виїхали лише жінки легкої поведінки.  Це отримало страшну реакцію українського жіноцтва у Італії, але самих італійських журналістів. Потім Президент Ющенко перепрошував жіноцтво наше, коли приїхав до Італії. Під час війни Європа наповнилася дуже багатьма біженцями. Переважно жінками із дітьми.

Хочу сказати, що трудова міграція, свого часу, врятувала економічну Україну. Не звертати увагу на роль трудової міграції нелогічно. З нашої трудової міграції ми маємо дуже багато людей: хлопців і чоловіків, які повернулися до України, аби її боронити.

Тому не потрібно кидатися фразами, звинувачуючи представників Західної України, що вони виїхали. Війна показала нам сильні і слабкі сторони нашого народу і держави. З трудовою міграцією треба провадити діалог, щоб кожна деталь була на своєму місці. У мурашнику діє система організації така, де кожен знає своє місце, відповідно до системи обдарувань, які отримав від Бога. Не кожен надається до того, щоб бути на передовій, але не кожен надається до того, щоб бути у тилу. У кожного є своє місце. І роль держави  у тому, щоб доцінити вклад кожної людини у справу боротьби. І треба віддати кожному належну повагу. Від дитини до старенької бабці. Перемога наша тільки у єдності.  З нами Бог! Бо Бог там, де є правда. Але і ми будьмо з Богом. Коли ми не будемо з Богом, то Бог не буде з нами. А ми з Богом будемо тоді, коли будемо зберігати Божі Заповіді.