Євсевій був уродженцем Сардинії. Навчався в Римі і потім служив у церкві Верчеллі, спочатку як читець, а згодом, як єпископ. Відомо, що він ввів суворі правила для підлеглого йому духовенства, тому Євсевія вважають, разом з Августином Блаженним, «батьком» каноніків-августинців.

У 354 році Папа Ліберій відправив Євсевія в Константинопіль, щоб той вів переговори з імператором Костянтином про скликання церковного собору. На цьому соборі, що відбувся в Мілані в 355 році, Євсевій виступив проти заочного засудження Атаназія, відмовився підписати документ про його відлучення і заявив, що світська влада не повинна втручатися у вирішення питань віри.

Така принциповість коштувала йому його катедри: він відправився у вигнання і зміг повернутися лише в 361 році, після смерті Костянтина. Євсевій і надалі активно брав участь в церковній полеміці і політиці: вів в Олександрії переговори з Атаназієм, їздив до Антіохії в марній надії покласти край схизмі і боровся разом з Іларієм проти аріанського єпископа Мілана. Помер, як вважається, у себе в Верчеллі.

Збереглися кілька листів Євсевія. Крім того, йому приписується авторство Верчельського Євангелія (найдавнішої збереженої рукописі євангелій на латині) і Символу віри Атаназія.

Зображався, як єпископ з Євангелієм в руці.

Джерело: http://catholicencyclopedia.in.ua