Інтерв'ю Блаженнішого Святослава радіостанції "Ехо Москви"
  • Втр, 17/12/2013 - 01:40

С.Аймурзаєв: В ефірі радіостанції "Ехо Москви" Верховний Архиєпископ Києво-Галицький, Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав. Добрий день!

Блаженніший Святослав: Вітаю!

С.Аймурзаєв: Останніми днями в Росії події, що відбуваються в Україні, трактуються дуже по–різному, в тому числі, говорять про якесь колективне божевілля українського народу, який вирішив піти від Росії. Я хочу вас запитати, як пастиря, як голову однієї з найбільших українських церков, що відбувається з українським народом?

Блаженніший Святослав: Я хочу всіх заспокоїти трошки, подякувати всім, хто спостерігає за подіями в Україні в дружній нам країні Росії. Я хотів сказати, що Україна переживає період соціальної трансформації. Це не божевілля, це маніфестація громадянської спільноти України. Звичайно, ця спільнота є чимось новим для пострадянського простору, але я думаю, що саме ця спільнота є майбутнім як України, так і інших країн колишнього Радянського Союзу.

С.Аймурзаєв:  Але, тим не менш, це не просто соціальний вибір, це трансформація ще й цивілізаційна: українці роблять вибір.

Блаженніший Святослав: Я думаю , що українці вже зробили свій вибір більше, ніж 20 років тому, затвердивши своє бажання жити в незалежній, вільній, демократичній країні. Тільки цей вибір сьогодні приймає реальний сенс. Мало мати громадянські свободи – потрібно бути вільною людиною. Мало мати тільки конституційні права – потрібно будувати правове суспільство. Я думаю, що це якраз те, що відбувається сьогодні в Україні, і ми називаємо це європейським вектором розвитку української спільноти.

С.Аймурзаєв: Проте, не всі українці хочуть цього.

Блаженніший Святослав: Я думаю, що ця трансформація відбувається по–різному в різних регіонах України, тому що кожен регіон особливий, він має свою історію, має своє соціальне підгрунтя, яким живе сьогодні. Я думаю, що тим, що об'єднує всі регіони України, є цей настрій молоді, тобто тих хлопців,  дівчат, які народились вже в незалежній Україні. Вони себе вже не мислять поза європейським вектором розвитку України. І можна сказати, що саме вони були першими, які зважилися демонструвати свій вибір, демонструвати те, як вони бачать майбутнє України.

С.Аймурзаєв: Більшість вашої пастви, все–таки, люди Західної України і західної культури за народженням,  як і ви самі народилися у Львівській області, і вам пояснювати, що таке Європа і яка погана Росія чи Радянський Союз не потрібно було. Але ваша Церква зараз у цих подіях, ніби практично офіційно підтримує євроінтеграцію, ваші священики, єпископи моляться на Майдані, ваші церкви в Києві відкриті цілодобово для тих, хто мітингує. Чи ця позиція церкви не розділяє українське суспільство?

Блаженніший Святослав: Я не думаю, тому що, якщо ви стежите за розвитком релігійної спільноти України, то ще на початку жовтня представники всіх церков і релігійних організацій були в Брюсселі, я в тому числі, де ми від імені саме громадян України – не політиків, не олігархів, не влади, – але саме нашої пастви хотіли сказати нашим європейським друзям, що український народ зробив свій вибір. Цей вибір – європейська інтеграція. І цей вибір об'єднує не тільки один регіон, Західну Україну, не лише одну конфесію, скажімо, Греко–Католицьку Церкву.  Цю відозву до європейського народу підписали предстоятелі всіх православних церков, католицьких церков, протестантських громад, навіть представники єврейської громади та мусульманської громади України. Тобто, можна сказати, що сьогодні громадянське співтовариство – а церква в Україні є невід'ємною частиною громадянського суспільства України – однозначно заявляє про свій європейський вибір .

С.Аймурзаєв: Це другий Майдан в житті кожного українця, також і у вашому житті. Ви пам'ятаєте попередній Майдан і чи можете ви сказати, яка головна відмінність того Майдану від цього?

Блаженніший Святослав: Насамперед, перша відмінність, це те, що «Майдан помаранчевий» – він був за своєю суттю політичним майданом, тобто, народ захищав свій політичний вибір. Народ протестував проти фальсифікації виборів, яка відбувалася в той час в Україні. Сьогодні Майдан є громадським. Наші політики ніби наздоганяють ці рухи, які відбуваються в українській спільноті, вони хочуть використати цю силу, цей потенціал, який сьогодні просто-таки широким морем вилився на Майдан України. Може, навіть наша політика і наша влада ще навіть до кінця не розуміють, що таке громадський Майдан сьогодні. Це головна відмінність.

Друга відмінність: якщо, скажімо, «помаранчевий Майдан» мав чітко сформульованого лідера, якщо можна пригадати, які гасла скандували тоді маніфестанти, вони скандували ім'я однієї людини; сьогодні – ні. Наші студенти не підтримують жодного з лідерів так званої опозиції. Може, це є і сила і слабкість, тому що, якщо в цій громадянській позиції немає одного конкретного лідера, який може виступати від імені присутніх на Майдані людей, це, можливо, слабкість цієї маніфестації. Але, з іншого боку, я думаю, що це щось абсолютно нове. Думаю, що ми ще протягом багатьох років будемо мати плоди всього того, що сьогодні відбувається в містах і селах України .

О.Голубєв: Скажіть, будь ласка, от ви демонструєте таке глибоке розуміння політичного моменту – чи доречне втручання Церкви в політичне життя взагалі та в політику зокрема?

Блаженніший Святослав: Одностайним рішенням Церков України, їхнім розумінням своєї ролі є невтручання в політичні процеси, однозначно – невтручання. Але, Церква є невід'ємною частиною громадянського суспільства. Тобто, ми розуміємо, що те, що сьогодні відбувається в Україні, не може не зачіпати життя самих Церков, тому що віруючі люди водночас є громадянами свого суспільства. Церкви не хочуть перейти цей бар'єр: громадянське суспільство і політичне життя. Ми присутні тільки там, де ми бачимо, що йдеться про громадянський вибор українців.

О.Голубєв: А дивіться, ви ж перейшли вже цей бар'єр: Українська Греко-Католицька Церква підтримала Майдан відкрито, тобто, підтримало одну частину суспільства. Це частина суспільства, це не все суспільство. Ви підтримали частину суспільства, засудили силовиків, які застосували силу проти активістів, і так виходить, ви перейшли цей бар'єр. На відміну, скажімо, від Української Церкви Московського Патріархату, яка, дійсно, була над сутичкою. У вас інша ситуація.

Блаженніший Святослав: Я не зовсім згоден з вашою оцінкою ситуації. Чому? Тому що Всеукраїнська рада церков і релігійних організацій однозначно висловилася про те, яку позицію всі церкви сьогодні займають в Україні. Засудження силовиків – це не є політична позиція, це констатація фактів, з одного боку, а з іншого боку, це проповідь Христового Євангелія миру. З іншого боку, всі церкви однозначно заявили про необхідність діалогу в Україні – це теж є, я б сказав, суто релігійною позицією. Усі Церкви, присутні на Майдані, а серед них, і Церква Московського Патріархату, але ця присутність є молитовною і харитативною, а не політичною. Тому, я б сказав, в таких ситуаціях, коли відбувається духовна громадянська революція, дуже складно не переступити через цю межу. Але, думаю, що позиції єрархії всіх церков і релігійних організацій України весь час позиціонують себе, в першу чергу , в побудові громадянського суспільства і не політичної діяльності.

С.Аймурзаєв: Ну ось, поговорімо тоді про громадянський вибір українців, про європейський вибір українців, який Греко-Католицька Церква підтримує. А ще ви в багатьох своїх заявах за тих кілька років, що очолюєте Церкву, демонстрували, скажімо, цілком конкретну позицію з приводу морально-етичного обличчя сучасної Європи, і тих цінностей, які воно  може принести в Україну. Що ви про це скажете? Ви за євроінтеграцію, значить, ви за гей- шлюби, умовно кажучи, як у Росії це уявляють?

Блаженніший Святослав: Звичайно, ні . Абсолютно – ні. Ось, під час нашого останнього візиту до Брюсселю, ми про це однозначно заявляли. Ми розуміємо європейську відмінність України не в цьому сенсі, що ми підписуємося під всіма неморальними чи аморальними явищами, які сьогодні існують в Європі. Україна є християнською країною, український народ – християнський народ. І навіть тоді, коли ми говорили і говоримо про своє європейське обличчя, ми говоримо про християнське європейське обличчя. Тобто, ми – європейці, але з християнським обличчям, якщо так можна висловитися.

Я думаю, що Україна, наше суспільство має свої хвороби, над яким нам потрібно працювати, наприклад, корупція, порушення прав і свобод громадян, необґрунтоване застосування сили, які ми бачили в ці дні – це хвороби нашого пострадянського суспільства. І, тому, якщо говорити про нашу позицію або наше служіння, про проповідь моральних фундаментів, на яких потрібно будувати і розвивати наше суспільство, то, звичайно, в першу чергу наша проповідь адресована українській спільноті. І ми намагаємося у всіх наших заявах і зустрічах, з одного боку, говорити про необхідність збереження цього християнського обличчя, а, по-друге, про нашу позицію, на підставі якої ми оцінюємо ситуацію, що відбувається в західному християнському суспільстві. У нас багато друзів у Західній Європі. Тобто, сьогодні християни всіх конфесій – і в Україні, і в країнах Західної Європи – абсолютно одностайні в тому, як нам потрібно розвивати і зміцнювати наші християнські громади для того, щоб вони стали цією «євангельською закваскою», яка не тільки сама не втратить свої сили, але зможе трансформувати на християнських засадах це нове суспільство, яке формується.

С.Аймурзаєв: Якщо говорити про існуюче суспільство, його проблеми, про владу в тому числі, ви один з небагатьох осіб, хто за останній місяць бачили Віктора Януковича особисто. Ви були учасником загальнонаціонального круглого столу, і , наскільки ми можемо судити, ви досить відкрито і прямо говорили з президентом на цій зустрічі і сиділи з ним поруч три години. Яке враження справив на вас президент, в якому він стані перебуває? Ви пастир, ви психолог в будь-якому випадку – що ви відчули, сидячи з ним поруч?

Блажeнніший Святослав: По-перше, йому сьогодні дуже складно. Я думаю, що нам всім потрібно молитися за Україну, але також за тих людей, які мають сьогодні різні обов'язки в Україні, в тому числі потрібно не забувати і про президента. Йому сьогодні, я думаю, дуже складно, бо дуже серйозний вибір сьогодні лежить на його плечах. Думаю, що йому було непросто чути ці різні голоси, які звучали на круглому столі. І тому я в своїх словах намагався бути гранично коротким, але гранично чітким, тому що, якщо можна було спостерігати за круглим столом, на превеликий мій жаль, це був круглий стіл монологів. Не завжди один одного вдавалося чути на цьому круглому столі. І тому я все-таки висловився про необхідність діалогу. Якщо, скажімо, різні сторони – і політикум, і наше суспільство – не спроможуться почути один одного, то, я думаю, що протистояння, ескалації нам не вдасться уникнути.

Тому церква сьогодні – і наша Церква, і Православна Церква – однозначно висловлюється про необхідність діалогу. Не монологу, а діалогу, тому що це єдина альтернатива для силового варіанту. Друге, що я сказав дуже чітко, і мені було дуже приємно, що президент звернув на це увагу – у нас навіть вийшов такий контакт очима – я попросив його зробити все для того, щоб уникнути насильства. Я заявив наше християнське рішуче «ні» насильству. І кожен, хто сьогодні в Україні якимись радикальними закликами закликає до насильства – чи це людина, яка стоїть під партійною символікою, або навіть це людина в священичій рясі або в погонах – це провокатор. І народ сьогодні не буде слухати провокаторів. Я попросив президента взяти під свій особистий контроль силові структури в Україні. Сподіваюся, що він мене почув.

С.Аймурзаєв: І правильно використав цю пораду, взявши під свій контроль силові структури.

Блаженніший Святослав: Я думаю, саме тому, що у нього є всі необхідні для цього повноваження. Я думаю, що це саме те, що я повинен був йому сказати. Це ніби Божий голос для сьогодення, який повинен звучати через уста релігійних діячів. І третє: я просив його звернути особливу увагу на молодь, тому що, на жаль, ми бачимо сьогодні випадки переслідування молоді через їхні громадянські погляди. Якщо говорити більш конкретно – на прикладі Українського католицького університету у Львові. Тому, я просив, щоб ніякого виду насильства не було, не тільки насильства у вигляді грубої фізичної сили, але також і насильства психологічного чи насильства через політичне переслідування. Я думаю, що, якщо нам вдасться уникнути цієї спокуси насильства з усіх боків, тоді ми зможемо з чистим серцем і здоровим розумом знайти вихід з такої ситуації, яка на сьогодні склалася в Україні.

О. Голубєв: Говорячи про насильство та заклики радикалів, відомі також випадки, де представники вашої Церкви закликали братися за зброю, буквально. Чи якісь санкції будуть застосовані щодо цих священнослужителів? Якщо так, то які?

Блаженніший Святослав: Я б хотів сказати, що це одна з провокацій проти нашої Церкви. Хтось знайшов в інтернеті якусь проповідь нашого священнослужителя, яку він промовляв, якщо не помиляюся, три або чотири роки тому. Тобто, абсолютно поза тим контекстом подій, в якому ми сьогодні перебуваємо. І це відео намагаються застосувати по відношенню до теперішньої ситуації. Це чистої води інформаційна провокація проти нашої Церкви. Ми намагалися відреагувати миттєво. Я і Головний рабин Києва та України Яків Дов Блайх публічно засудили такі екстремістські висловлювання. Цей священик поніс канонічне покарання, хоча ці слова, ці заклики, вони були зроблені ще багато років тому.

О. Голубєв:  А, скажіть, канонічне покарання, це що мається на увазі?

Блаженніший Святослав: Канонічне покарання – це необхідні дисциплінарні кроки по відношенню до священнослужителя, які передбачені Канонічним правом Католицької Церкви. По-перше, він отримав суворе попередження. Якщо священнослужитель отримує таких два попередження, його можна суспендувати, тобто, заборонити йому священнослужіння, як таке, і відправити в монастир на покуту.

О. Голубєв: І ще питання. Ви говорите про те, що ситуація може вирішитися. Яким чином зараз може вирішитися ситуація з Майданом, адже зараз там знаходяться люди. Що, на ваш погляд, повинна зробити влада, що повинні зробити громадяни, Церква, щоб цей конфлікт був вирішений? Як забрати людей з Майдану?

Блаженніший Святослав: Чесно кажучи, у мене, як у релігійного діяча рецепту немає. Я думаю, що сьогодні рішення лежить насамперед у політичному середовищі. Мені було дуже приємно почути, що Предстоятель Української Православної Церкви Московського Патріархату навіть запросив для зустрічі владу і опозицію в Києво-Печерську Лавру і відкрив двері свого будинку для такої розмови. Я думаю, що в цьому середовищі повинні зародитися ті чи інші кроки для того, щоб ситуацію заспокоїти, але наше глибоке переконання – люди заспокояться лише тоді, коли влада України чітко і однозначно вкаже вектор розвитку нашої країни. Якщо цей вектор розвитку держави буде чітко задекларований як європейський – те, що наш президент завжди повторює, в тому числі, і наш прем'єр-міністр – тоді, я думаю, що суспільство заспокоїться. Але, на сьогоднішній день є велика недовіра, тому що в останні місяці дуже часто слова розходяться зі справами. Якщо народ побачить, що наш уряд, наш президент чітко і однозначно вказує на європейський вектор розвитку, я думаю, що люди це зрозуміють, повірять, і Україна буде розвиватися своїм шляхом.

С.Аймурзаєв: Ось, ви напередодні зустрічалися не тільки з Віктором Януковичем, а ще й з Папою Франциском. Наприкінці листопада ви були в Римі, служили в Соборі Святого Петра і Папа прийшов на Службу Божу, а в кінці звернувся до українських паломників. Ви мали можливість особисто з ним поговорити? І , взагалі, мені цікаво, – ви ж давно знайомі, – Він стежить за ситуацією на Україні? Що він думає про неї? Що він думає про вектор розвитку країни?

Блаженніший Святослав: Звичайно, я з ним зустрічався, а протягом останніх декількох місяців навіть дуже часто. Нещодавня зустріч відбулася 25 і 27 листопада. 25 листопада я удостоївся привілею служити на престолі Святого Петра, на папському престолі, тому що ми святкували 50-річчя перенесення мощей священномученика Йосафата Кунцевича до собору Святого Петра в Римі. А по завершенню Св. Літургії, Папа особисто прийшов до всіх нас, до наших паломників, зустрівся не тільки зі мною, але з кожним єпископом, виголосив промову до численних паломників, які прибули в цей собор. Потім, 27 листопада весь наш Синод був присутній на загальній аудієнції на площі Святого Петра. По закінченню, кожен з наших єпископів мав нагоду підійти до Святішого Отця, і поспілкуватися особисто.

Після 27 листопада дуже багато нових подій відбулося в Україні. Єдине, що я можу сказати, що Папа Франциск дуже уважно стежить за тим, що відбувається в Україні і нас супроводжує своєю молитвою. Ми отримуємо знаки дуже глибокої християнської солідарності від єпископатів з різних країн Європи, у тому числі і від Апостольської столиці. Якраз в 30-х числах листопада в Україні, в Києві, відбувалася зустріч членів ОБСЄ, на яку прибув, скажімо так, міністр закордонних справ Ватикану – єпископ Домінік Мамберті. Я мав можливість з ним зустрітися. Він також відвідав наш Патріарший собор у Києві. І, звичайно, що він проінформує Святішого Отця про події в Україні. Це поки все, що я можу сказати.

С.Аймурзаєв: Питання Української Греко-католицької Церкви, – я не можу не поставити це питання, як російський журналіст, – є ключовим, як каже Московська Патріархія, для можливості зустрічі Папи і Патріарха. На даний момент в Україні важка і складна ситуація, і розкол все-таки існує. Може, вам пора зустрітися з Патріархом Кирилом і поговорити?

Блаженніший Святослав: Цілком правильно. Я думаю, що нам пора зустрітися. Я думаю, що ми вже зробили багато кроків назустріч один одному. На сьогоднішній день, загальний настрій нашої Церкви по відношенню і до наших братів росіян, і до Московського Патріархату, зокрема, дуже спокійний, конструктивний. Я думаю, що, чим більше наші брати православні Московського Патріархату будуть себе комфортно почувати в нашому середовищі, зокрема на території Західної України, тим швидше ми зможемо зробити наступний крок на шляху нашого примирення і пошуку шляхів порозуміння.

С.Аймурзаєв:  Це був Верховний Архиєпископ Києво-Галицький, Глава Української Греко-католицької Церкви – Блаженніший Святослав. Спасибі, Владико!