Іван Павло ІІ «Межа зла, поставлена у європейській історії»
  • Срд, 20/11/2013 - 10:26

Я відчув нас собі, що таке – «ідеологія зла». Цей досвід назавжди залишився в моїй пам’яті. Спочатку це був нацизм. Те, що можна було бачити в роки нацистського панування, вже само по собі є страшним. Але чисельні види нацизму навіть у цій фазі залишалися прихованими. Реальні виміри зла, яке тоді бушувало в Європі, залишилися неспізнаними навіть тими, хто був у середині цього смерчу.  У той час ми жили кинуті у велике глибоке провалля зла, і тільки з часом змогли зрозуміти його реальну суть. Відповідальні дійсно чинили надзвичайні зусилля, щоб приховати перед очима світу власні злочини. Нацисти, як згодом і комуністи в Східній Європі, докладали зусиль, щоб приховати те, що вони чинили.

Довго Захід не хотів вірити у винищення євреїв. Тільки потім зрозуміли, що це – страшна реальність, коли вже було цілком зрозумілим про що йдеться. Адже навіть у Польщі того часу не зналося про те, що нацисти робили з поляками, ані про те, що совєти зробили з польськими офіцерами в Катині, а про совєтські депортації мало хто що знав.

Пізніше, коли війна закінчилася, я думав: Господь дозволив нацизму існувати дванадцять років і по закінченні того часу цей режим зник. Це, очевидно, була межа, яку Боже Провидіння поставило цьому безумству. Направду, це не було просто безумство, це було – звірство. Проте Боже Провидіння дозволило тільки дванадцять років розпалювання цього звірства. Але якщо комунізм пережив нацизм і має перспективу дальшого поширювання, значить і цьому мусить існувати якесь пояснення – так я роздумував у цей час.

Наприкінці війни 1945 року комунізм виглядав дуже міцним і небезпечним, набагато небезпечнішим, аніж 1920 року. Уже тоді було враження, що комунізм завоює Польщу і піде далі – в Західну Європу, щоб завоювати цілий світ. У реальності ж цього не відбулося. «Чудо на Віслі» – тріумф над Червоною Армією, зупинило тоді поширення комунізму. Після перемоги над нацизмом у ІІ світовій війні комуністи почувалися надзвичайно сильними та безоглядно готувалися запанувати в цілому світі або принаймні у Європі.

Спочатку це призвело до поділу континенту на сфери впливу, згідно з договором, підписаним на Конференції в Ялті в лютому 1945 року. Цього договору комуністи тільки сповидно дотримувалися, а в реальності ламали його найрізноманітнішими способами, перш за все ідеологічними атаками і політичною пропагандою не тільки в Європі, але й у цілому світі. Уже тоді мені було зрозуміло, що їхнє панування триватиме довше від нацистського. Як довго? Тоді це було тяжко передбачати.

Мені тоді приходило в голову, що зло комунізму в якийсь спосіб було потрібним світові й людині. Адже в конкретних життєвих ситуаціях зло стає корисним, оскільки творить можливості для якогось добра. Хіба Йоганн Вольфганг фон Гете не визначив диявола як «ein Teil von jener Kraft | die stets das Böse will und stets das Gute schafft» – частина тої сили, що завжди зло бажає, а завжди чинить добро. Святий Павло, з огляду на згадане, нагадує: «Не дайте, щоб вас перемогло зло, але добром перемагайте зло» (Рим. 12, 21). У результаті стається те, що під упливом зла здійснюється ще більше добро.

Говорячи про межу, поставлену злу в історії Європи, мусимо ствердити, що ця межа зіткана добром – Божим добром і людським, які проявили себе в історії. А попри це зло, яке пережите, не забувається легко. Воно може бути тільки прощене. А що означає простити зло, як не покликатися на добро, яке є більшим від будь якого зла? А це добро має свій фундамент тільки у Бозі. Тільки сам Бог і є цим добром. Ця межа, яку злу ставить божественне Добро, – частина людської історії, особливо історії Європи, через діло Христове. Неможливо відділити Христа від історії людства. Хіба можливо Його відділити від історії будь-якого народу? Хіба можливо відділити Його від історії Європи? Тільки в Ньому всі народи і ціле людство можуть «переступити поріг надії».

(Іван Павло ІІ Memoria e identita, 2005, 22-24)

До теми:

Іван Павло ІІ: Євангелізація Центральної і Східної Європи

Іван Павло ІІ: Європа в контексті інших континентів

Іван Павло ІІ: Європейська Батьківщина