Іван Золотоустий, св.
  • Чтв, 12/09/2013 - 23:50

Народився в Антіохії близько 347 року, в сім'ї чиновника. Його батько, Секунд, помер незабаром після народження сина. Всі турботи про виховання Івана лягли на його матір - Анфусу. Втративши чоловіка у юному віці (їй було тоді близько двадцяти років), вона  більше невийшла заміж і віддала всі сили вихованню сина.

Юнак рано почав вивчати Святе Письмо. Пізніше, вже будучи утвердженим у вірі, він навчався у кращих філософів і риторів (язичницький ритор Лібаній вважав його кращим учнем). Святитель Мелетій Антіохійський в 367 році хрестив його. Через три роки Іван став читцем. Після того, як Мелетія відправив на заслання імператор Валент в 372 році, Іван спільно з Феодором Мопсуєстійським навчався у місцевій богословській школі у пресвітерів Флавіана і Діодора Тарсійского .

Коли померла мати Івана, він прийняв чернецтво. Незабаром його визнали гідним кандидатом для заняття єпископської катедри. Однак, він ухилився від архиєрейського сану. У цей час Іван написав «Шість слів про священство». Чотири роки Іван провів в пустелі, перебуваючи у відокремленій печері .

Для відновлення здоров'я Іван повинен був повернутися в Антіохію. У 381 році єпископ Мелетій Антіохійський висвятив його в сан диякона. Наступні роки були присвячені створенню нових богословських творів.

У 386 році Іван був висвячений на пресвітера. На нього поклали обов'язок проповідувати Слово Боже. Іван виявився блискучим проповідником, і отримав від пастви прізвисько Χρυσόστομος («Златоуст»). Дванадцять років він зазвичай двічі на тиждень, а іноді щодня, проповідував у храмі. У цей період він написав тлумачення на ряд книг Святого Письма і безліч бесід на окремі біблійні тексти, а також повчання на свята, на спомини святих і слова апологетичні.

У 397 році, після смерті константинопольського архиєпископа Нектарія (управляв Константинопольською церквою з 381 по 397 р., був наступником Григорія Назіанзина), Іван був викликаний з Антіохії для поставлення на константинопольську катедру патріархом. Він почав з духовного вдосконалення священства. Кошти, призначені для архиєпископа, святий скерував на утримання кількох лікарень і двох готелів для прочан. Також він склав чин літургії, ввів антифонний спів, написав кілька молитов чину Оливопомазання.

Іван виявився втягнутим у конфлікт з імператорським двором - зокрема, з дружиною імператора: коли імператриця Євдоксія, дружина імператора Аркадія (395-408), розпорядилася про конфіскацію власності у вдови і дітей опального вельможі, Іван став на їх захист; імператриця не поступилася і затамувала гнів на архипастиря, її неприязнь до нього посилилася, коли їй донесли, ніби він у своєму повчанні про суєтних жінокмав на увазі її. Суд, складений з єрархів, яких раніше викривав Іван, постановив позбавити влади Івана і за образу імператриці стратити. Імператор Аркадій замінив страту вигнанням. Тієї ж ночі у імператриці померла єдина дитина, в Константинополі стався землетрус. Перелякана Євдоксія просила імператора терміново повернути Івана і негайно послала лист вигнаному пастирю, благаючи його повернутися. Але вже через два місяці новий донос пробудив гнів Євдоксії. У березні 404 року відбувся собор, який постановив вигнати Івана.

Зіткнувшись з перспективою вигнання, Іван звернувся по допомогу до Римського Папи Інокентія I, а також до архиєпископа Медіолану св. Венерія і єпископа Аквілєї св. Хромація. Інокентій I відправив до Константинополя делегацію під керівництвом св. Гауденція Брешійского, який раніше в Антіохії зустрічався з Іваном і з ним товаришував. Проте в Греції папських посланців спершу заарештували, потім хотіли підкупити і зрештою депортували. Незважаючи на їх невдачу, Іван написав Гауденцію лист подяки.

Перебуваючи у Вірменії, Іван намагався зміцнити своїх послідовників. У своїх листах (їх збереглося 245) єпископам Азії, Африки, Європи і своїм друзям у Константинополі, він утішав страждаючих, наставляв і підтримував своїх прихильників. Взимку 406 року Іван був хворобою прикутий до ліжка. Але вороги його не заспокоїлися. Зі столиці прийшов наказ перевести його в віддалений Піфіунт (Піцунду, у Грузії). Виснажений хворобами Златоуст, у супроводі конвою, три місяці в дощ і спеку здійснював свій останній перехід. У Команах сили залишили його. Причастившись Святих Таїн, він, зі словами «Слава Богу за все!» Помер 14 вересня 407 року.

Іван був похований в Команах. У 438 році за ініціативою святого Прокла, Патріарха Константинопольського, мощі святителя були перенесені до столиці. У ході Четвертого хрестового походу (1204) мощі святителя були вивезені з Константинополя до Риму, а 26 листопада 2004 року, за рішенням папи Івана Павла II, були повернуті Константинопольській церкві разом з мощами Григорія Богослова і зберігаються в соборі Святого Георгія в Фанарі (Стамбул).

Джерело: catholicencyclopedia.in.ua