Кардинал Канталамесса: Святий Дух є душею літургії
  • Птн, 24/03/2023 - 15:14

У четвертій проповіді з нагоди Великого Посту для Папи та Римської Курії проповідник Папського дому виокремив, зокрема, важливість дії Святого Духа, Який є душею Церкви та її літургії.

 

У четвертій великопосній проповіді, виголошеній у п’ятницю, 24 березня 2023 р., у залі Павла VI для Папи та працівників Римської курії, кардинал Раньєро Канталамесса зосередився на темі літургії Церкви. Говорячи про те, що Літургія Євхаристії пов’язана з євангелізацією, проповідник Папського дому вказав, що вона є нагодою пережити досвід священного та трансцендентного в особі Євхаристійного Ісуса Христа.

Переживання священного у секулярній культурі

Кардинал Канталамесса розпочав свої роздуми зі слів апостола Павла, який писав, що для того щоб наблизитися до Бога, треба передовсім вірити, що Він існує (пор. Євр. 11,6). Ба більше, ще до того, як повірити в існування Бога, необхідно мати хоча б чуття того, що Він існує. Це те, що ми називаємо відчуттям священного (сакрального), яке Рудольф Отто називає нумінозністю. «Коли я зустрів Тебе вперше…, я тремтів від любові та страху (contremui amore et horror)», – звертається святий Августин до Бога. На думку проповідника Папського дому, якби почуття священного було повністю відсутнє, бракувало б самого ґрунту або атмосфери, в яких розквітає акт віри. Відтак він зосередився на феномені секулярного переживання виміру священного. «Молодь найбільше відчуває цю потребу в тому, щоби відірватися від банальності повсякденного життя, потребу у втечі, і винайшла свої способи задоволення цієї потреби. Дослідники масової психології помітили, що молодь, яка раніше відвідувала знамениті рок-концерти, такі як концерти Бітлз, Елвіса Преслі чи Вудстокський фестиваль 1969 року, переносилася зі свого повсякденного світу у вимір, який давав їм враження чогось трансцендентного і священного», – зауважив кардинал Канталамесса.

Бог – головна дійова особа християнських зібрань

Продовжуючи тему переживання священного, проповідник навів приклад велелюдних концертів співаків чи музичних гуртів, де людина відчуває себе частиною іншої реальності, що породжує своєрідну «відданість». У цьому сенсі термін «фанат» є секуляризованим еквівалентом «відданого». Крім того, ці масові зібрання можуть мати свою художню цінність й іноді передавати благородні та позитивні послання, такі як мир і любов. «Це “літургії” в первісному й світському значенні цього терміну, тобто видовища, які пропонуються публіці з необхідності, або щоб отримати прихильність. Однак вони не мають нічого спільного з автентичним переживанням священного. У назві “Божественна літургія” додано прикметник божественна саме для того, щоб відрізнити її від людських літургій. Між ними є якісна різниця», – підкреслив кардинал Канталамесса.

Він запропонував приглянутися до тих засобів, завдяки яким Церква може бути для сучасних людей привілейованим місцем справжнього досвіду Бога і трансцендентного. «Перше, що спадає на думку, також через зовнішню схожість, це великі зібрання, які пропагують різні християнські Церкви. Згадаймо, наприклад, Світові дні молоді та незліченну кількість подій – з’їздів, форумів й зібрань, у яких беруть участь десятки (іноді сотні) тисяч людей по всьому світу. Неможливо порахувати людей, для яких ці події стали приводом для сильного досвіду Бога і початку нових особистих стосунків з Христом», – зазначив проповідник Папського дому. За його словами, різниця між цими фомами масових зібрань й тими, що описані вище, полягає в тому, що головним протагоністом тут є не людина, а Бог. «Відчуття священного, яке людина переживає в них, є унікальним, справді непідробним, а не сурогатним, тому що воно породжується Святим між святими, а не “ідолом”», – наголосив кардинал Канталамесса.

Літургія Божого люду

Проповідник Папського дому зазначив, що для переживання священного у Церкві головним чином служить літургія. Тому він коротко описав літургійні зміни в історії Церкви, які стосуються участі Божого люду в богослужіннях. «На початку Церкви і протягом перших трьох століть літургія була справді літургією, тобто діянням народу (laos, народ, є одним з етимологічних компонентів leitourgia). Від святого Юстина, святого Іполита та інших джерел того часу ми отримуємо бачення Меси, яке, безперечно, є ближчим до сьогоднішнього реформованого, ніж до бачення минулих століть. Що сталося потім? Відповідь полягає в одному слові, якого ми не можемо уникнути: клерикалізація! Ні в одній іншій сфері вона не діяла так помітно, як у літургії. Християнське богослужіння, а особливо Євхаристійна жертва, швидко перетворилися на Сході та Заході з діяння народу на діяння духовенства», – сказав кардинал Канталамесса. У цьому контексті він провів паралель з богослужіннями Старого Завіту, коли первосвященик входив до Святая святих з ладаном і кров’ю жертв, а люди стояли зовні, тремтячи, переповнені відчуттям Божої величі та недоступності. «Відчуття сакрального тут дуже сильне, але чи воно, після Христа, правильне й справжнє?» – запитав проповідник, говорячи про захоплення особою Христа.

Говорячи про реформу Меси після ІІ Ватиканського собору, він виокремив виголос священника: «Тайна віри (Mysterium fidei), який промовляється після освячення дарів. «Зчудування і подив, так, але перед чим? Не перед величністю, а перед приниження Слуги! Одним із тих, хто дуже гостро відчував це, був святий Франциск Ассізький», – нагадав кардинал Канталамесса. Він процитував слова цього святого, який відчував страх і трепет перед таємницею Євхаристії, яка виражає Боже пониження задля людського спасіння. Таким чином, звершення Євхаристії є живою пам’яттю про Бога (пор. Лк. 22,19): «Бо кожного разу, як їсте хліб цей і п’єте цю чашу, звіщаєте смерть Господню, аж доки Він не прийде» (1 Кор. 11,26). «Де знайти більш страшну (tremendum) і захоплюючу таємницю, ніж ця? Того дня, коли Господь дозволив би нам хоча б на мить заглянути в глибину цієї безодні любові й болю, я вірю, що ми вже не зможемо жити так, як раніше. Це пояснює, чому святий Піо з П'єтрельчіни, здавалося, боровся під час Меси і не міг вчасно завершити освячення», – зазначив проповідник.

Євхаристійна тиша

Говорячи про особливість Євхаристійної Літургії, кардинал Канталамесса виокремив Боже слово, яке звучить під час богослужінь. «Сучасна літургія дуже багата на Слово Боже, мудро упорядковане, відповідно до порядку історії спасіння, в рамках обрядів, які часто повертаються до лінійності та простоти витоків. Ми повинні цінувати ці засоби. Ніщо не може так проникнути в серце людини і дати їй змогу відчути трансцендентну реальність Бога, як живе Боже слово, проголошене з вірою і співзвучно з життям під час Літургії», – сказав проповідник Папського дому. Крім того, він виділив елемент тиші в літургії, яка є моментом для переживання досвіду сакрального на рівні спільноти. «Є два види тиші: тиша, яку можемо назвати аскетичною, і містична тиша. Мовчання, з яким створіння прагне піднятися до Бога, і мовчання, яке викликане Богом, Який наближається до створіння. Тиша, яка слідує за Причастям, є містичною тишею, подібною до того, що спостерігається в богоявленнях Старого Завіту» – зазначив кардинал Канталамесса.

У цьому контексті він пригадав про католицьку традицію Євхаристійної адорації, яка виражає потребу приділити більше часу особистому контакту з Євхаристійним Христом. «Там, де вона практикується парафіями, окремими особами та спільнотами, її плоди є видимими, навіть як момент євангелізації. Церква, переповнена вірними, в цілковитій тиші, під час годинної адорації перед виставленими Пресвятими Тайнами, змусила б кожного, хто випадково увійде, у цю мить сказати: “Ось тут є Бог!”» – відзначив кардинал Канталамесса.

Пріоритет діяння Святого Духа

«Як ми можемо допомогти людям сьогодні мати досвід святого і надприродного в літургії, ми, які відчуваємо в собі всю важкість плоті та її вогнетривкість до духу? І тут відповідь завжди одна: “Ви приймете силу Святого Духа!”. Той, кого називають душею Церкви, є також душею її літургії, світлом і силою обрядів», – вів далі проповідник Папського дому. Він закликав віддати у літургії чільне місце Святому Духу. За словами святого Василія Великого, на рівні буття усе починається від Отця, проходить через Сина і досягає нас у Святому Дусі; у порядку пізнання, або повернення створінь до Бога, все починається зі Святого Духа, проходить через Сина Ісуса Христа і повертається до Отця. Кардинал Канталамесса сказав, що оскільки літургія, в основному, є моментом повернення створінь до Бога, в ній все повинно починатися та приймати імпульс від Святого Духа.