Кардинал Мюллер: Церква – найкращий захисник людської гідності
  • Чтв, 20/04/2017 - 17:28

Про відносини Церкви і держави говорив 19 квітня у Варшаві кардинал Ґерхард Мюллер у рамках конференції з нагоди 90-річчя Папи Бенедикта XVI. «Культурна спадщина християнства – це найкращий захист від нових тоталітарних ідеологій, які загрожують людській гідності й руйнують конституційну демократію та плюралістичне суспільство», – сказав префект Конгрегації віровчення. Він підкреслив, що Церква захищає людську гідність.

У доповіді на тему «Концепція держави у контексті вчення кардинала Йозефа Рацінґера / Бенедикта XVI» кардинал Мюллер нагадав, що відносини Церкви та держави – це той предмет, який теологія та філософія держави досліджують уже понад дві тисячі років існування християнства. Тут ідеться про питання спільної відповідальності Церкви й держави щодо підтримки людей і спільнот.

Звертаючись до антропологічних засад стосунків Церкви й держави, кардинал Мюллер зазначив, що їх можна ясно окреслити лише у світлі точної визначеності суті, цілей та шляху розвитку людської особистості, незалежно від державної влади і церковного авторитету. Важлива також проблема визначення меж компетенції людини, бо ж особа – це водночас і політичне, і метафізичне буття.

«Не людина існує волею держави, а держава волею людини, – зауважив кардинал, вказуючи на фундаментальний антропологічний принцип. – Людина ніколи не є засобом задля досягнення мети, вона рухається вільно і свідомо, тому що вона – особа. Людина у своїх само-трансценденції й пануванні над світом – це істота, відкрита до Бога».

Він нагадав, що в історії цей принцип часто піддавали сумнівам, особливо в ХІХ і ХХ століттях – з боку тоталітарних ідеологій імперіалізму, расизму, шовінізму й комунізму. Збудовані на цих підвалинах соціальні системи не були «просто» диктатурами, які користалися грубою силою як принципом управління: вони намагалися переглянути й «переформатувати» людину на «гомо совєтікус», на «надлюдину», спираючись при цьому або на расові ознаки, або на спосіб власності на матеріальні блага.

Кардинал вказав, що публічна влада завжди обмежена у прагненнях до авторитаризму – і має за таку незаперечну й непорушну межу саме людську гідність. Отже, позитивне визначення держави та її справжнього суверенітету полягає в готовності служити спільному благові всіх громадян. Критерії державності – це справедливість, право та порядок, що, відповідно, означає гарантії громадянських свобод як умов особистої свободи, мірилом якої є совість, правда і любов.

Посилаючись на слова Ісуса: «Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові», – Ґерхард Мюллер підкреслив, що вони стали основою для будь-якої подальшої теорії відносин між державою і Церквою. Він нагадав, що історично держави, хоч би які були їхні форми, спиралися не на релігійно-теократичний фундамент, а на натуральне право (jus naturale).

«Позитивні закони й постанови мають відповідати тільки гідності та фундаментальним правам людини, узгоджуватися з її духовною та тілесною природою, а також земною, історичною та соціальною формою існування. Абсолютистські зазіхання держави на сумління, особисту трансценденцію людини, на істину і Бога суперечать людській гідності», – сказав кардинал.

Він нагадав, що місія Церкви не обмежується релігійними й духовними завданнями або соціально-благодійними ініціативами. Її апостольство полягає в тому, аби проголошувати покликання до вічного життя та універсальну спасительну волю Бога, Який закликає людину стати учасником Його правди і Його блага. Церква не ототожнює себе з жодною політичною спільнотою і не прив'язана до жодної політичної системи; вона – це і знак, і гарантія трансцендентного виміру людської особистості. Вона протистоїть кожному явному чи прихованому тоталітарному тискові, політико-релігійним чи ідеологічним спробам панування людини над людиною.

За словами кардинала Мюллера, в ім'я вічного спасіння людини християни й Церква у плюралістичному суспільстві співпрацюють із усіма людьми доброї волі, сприяючи роботі державних інституцій. Але співпраця Церкви та держави також завжди має бути критична, трактуватися об'єктивно й певною мірою відсторонено.

Посилаючись на соборну конституцію «Gaudium et Spes», префект нагадав, що Церква Розп'ятого і Воскреслого Господа не покладає надій на привілеї, надані їй державою, а воліє радше відмовитися від використання певних прав, набутих на законних підставах, якщо з'ясується, що їх використання підриває щирість її свідчення.

Говорячи про Церкву як захисника людської гідності в секуляризованій державі, кардинал згадав енцикліку Йоана XXIII «Pacem in Terris». Він також нагадав, що принципи прав людини, ґрунтовані на людській гідності, тісно пов'язані зі вченням Церкви, про що говорив і Другий Ватиканський Собор у Конституції «Gaudium et Spes». Права людини – це стабілізатор суспільства, коли вони пов'язані з Богом. Одначе права людини, які спираються тільки  на політичну ідеологію, обмежені, тому що завжди можуть бути інакше інтерпретовані урядовцями й інакше реалізовуватися. «Закорінення в Бозі береже їх від втручань і зловживань людини», – сказав кардинал, додаючи, що Бог – це фундамент людської гідності та гарантія її свободи чинити благо й уникати зла.

Він навів знамениту цитату з енцикліки Йоана Павла II «Centesimus Annus»: «Історія вчить нас, що демократія без цінностей легко перетворюється на відкритий або завуальований тоталітаризм».

Ґерхард Мюллер підкреслив, що йому йдеться не про абстрактні моделі, які можна описати як теорію відносин між Церквою та державою. Справа стосується майбутнього народів і держав, насамперед – майбутнього проекту «Європа». «Не економічні інтереси поєднують європейських громадян і, звісно, не агностично-атеїстичні ідеології , які хотіли б утвердити свою філософію влади в європейських інститутах. Вони приречені на руйнацію, бо ж виштовхують багатьох людей у безодню відчаю й розчарування». Кардинал покликався на промову Папи Бенедикта XVI перед Бундестагом ФРН 22 вересня 2011 року, в якій той говорив про релігійну й культурну спадщину християнства, доповнену раціональним мисленням Греції та римською правовою культурою, назвавши їх джерелами формування держав, особливо в Європі.

«Культурна спадщина християнства – це найкращий захист від нових тоталітарних ідеологій, які загрожують людській гідності й руйнують конституційну демократію та плюралістичне суспільство. Місія Церкви полягає в тому, щоб особа врешті-решт поклалася на Бога, від Якого отримала все, а Христа визнала Альфою і Омегою світу й людини», – сказав префект Конгрегації віровчення.


Паломництво Святими місцями

Добровільний внесок
вкажіть суму пожертви

  грн/місяць