Звинувачення на адресу Бенедикта XVI безпідставні. Їх зміст розкриває справжні наміри тих, хто формулює ці звинувачення. Кардинал Герхард Людвіг Мюллер не сумнівається у невинності кардинала Йозефа Ратцінґера.

У Німеччині точаться дискусії про відповідальність кардинала Йозефа Ратцінґера за неналежну поведінку в Архиєпархії Мюнхен-Фрайзинг щодо священників, які домагалися неповнолітніх. У четвер, 20 січня, юристи юридичної фірми Westpfahl - Spilker - Wastl опублікували обширний звіт, в якому звинувачують Бенедикта XVI у конкретних помилках. Внаслідок цього найбільші ЗМІ та багато людей Церкви визнали його винним у приховуванні випадків зловживання чи легковажному ставленні до проблеми. Утім, звинувачення шиті білими нитками. Якщо розглянути їх детальніше, то виявляється, що вони не підкріплені жодними доказами. Кардинал Герхард Людвіг Мюллер, член Верховного Трибуналу Апостольської Сигнатури, розповів про цю справу в інтерв’ю Лотару К. Рілінґеру з порталу Kath.net.

Кардинал Мюллер прокоментував поширене в Німеччині судження про те, що кардинал Йозеф Ратцінґер “повинен був знати” про педофільні вчинки священників у єпархії, оскільки багато інших єпископів приховували подібні справи. За його словами, подібне припущення безпідставне. На його думку, можна побачити, які справжні наміри тих, хто це формулює.

“Звинувачення [Бенедикта XVI] у таких ницих мотивах виявляє не лише повну відсутність поваги до людини, яка має стільки заслуг перед Церквою та суспільством; це також викриває мотиви, які реалізуються в надзвичайно божевільній кампанії очорнення [Бенедикта XVI], – сказав єрарх.

Ставлення до Бенедикта XVI він порівняв із жалюгідною практикою учасників французької революції 1789 року, коли вулицями Парижа тріумфально несли відрубану голову вбитого Людовіка XVI.

Кардинал також згадав про практику, яка в 1970-1980-х роках панувала в єпархіях щодо випадків проступків священників. Він нагадав, що тоді не було звичаю повідомляти єпископу-ординарію про всі подробиці; справи зазвичай розглядалися на нижчому рівні.

“Раніше існувала практика — безперечно, вмотивована благими намірами — не втягувати ординарія у всі деталі негідної поведінки його священнослужителів чи працівників-мирян. Його не можна було в цим обтяжувати, вважаючи, що справу можна було вирішити на рівні відділу кадрів. Сьогодні при перших же ознаках вже є більша пильність і зацікавленість. Нова небезпека полягає в тому, що невинних людей передчасно підозрюють або навіть кидають на поталу медіа-зграї. Чи ті, хто обурювалися та підбурювали у справі проти кардинала Пелла, якого в останній інстанції виправдали за всіма звинуваченнями в сексуальних зловживаннях, – [чи ці люди] вибачилися чи принаймні благали у Бога прощення у своєму сумлінні?” – зазначив колишній префект Конгрегації Віровчення.

“Звісно, у питаннях особистого управління в Церкві треба вчитися на помилках минулого, але не можна впадати в протилежну крайність, в атмосферу постійної підозрілості. Найкраща профілактика — це священничий кодекс честі, якого душпастирі дотримуватимуться та підтримуватимуть один одного в цьому. Хто щодня єднається з Христовою Жертвою на Хресті у звершенні Пресвятої Євхаристії, той з Його благодаттю подолає будь-яку спокусу до гріха”, – додав він.

“Я вже десятиліттями знаю Йозефа Ратцінґера за його інтелектуальну сумлінність і морально певне судження. [...] Без сумніву, він ніколи, ні за яких обставин не вчинив і не дозволив зробити нічого необережного чи навмисного, що могло б зашкодити людині чи спільноті вірних”, – оцінив він.

“Це чоловік, який на відповідальній посаді префекта Конгрегації Віровчення, а також як папа спричинився до відновлення церковного кримінального права, яким [раніше] легковажили”, – додав він.

Кардинал також нагадав про помилку, допущену в коментарі Бенедикта XVI до мюнхенського звіту. Спочатку Бенедикт стверджував, що не був присутній на засіданні єпархіального ординаріату в 1980 році, коли з’явилася справа о. Петера Х. Проте з протоколу зустрічі видно, що кардинал Ратцінґер в цей час був присутній. На основі цієї невідповідності Бенедикта XVI звинуватили у брехні заради того, щоб вибілити свою роль. Бенедикт XVI визнав, що сталася помилка, але рішуче відкинув звинувачення у брехні. Кардинал Мюллер вважає такі звинувачення відверто гротескними. Зображати Бенедикта XVI брехуном з огляду на те, що він не зміг пригадати подробиці 42-річної давнини, на його думку, несерйозно.

Він також нагадав, зокрема, про те, що помилку допустили співпрацівники Бенедикта XVI, які готували коментар. Ніхто ж не припускає, що 94-річний Бенедикт може читати сотні чи тисячі сторінок, аби підготувати такий документ.

Ба більше, зазначив кардинал Мюллер, о. Петера Х. не звинувачували ні в яких зловживаннях до моменту, коли кардинала Ратцінґера покликали до Риму, тож про жодне покривання його, як винного у педофільних діях, взагалі не доводиться говорити у контексті кардинала Ратцінґера.