Катехит – це той, хто зберігає та підтримує пам’ять про Бога, щоб ділитися нею з іншими
  • Нед, 29/09/2013 - 15:26

«Горе безжурним на Сіоні та безпечним на горі самарійській... що вилежуєтесь на слонових ложах» (Ам 6,1,4), – ці слова з книги пророка Амоса, які «попереджають про небезпеку, яка загрожує всім нам» стали основою проповіді Папи Франциска, яку він виголосив під час Євхаристійного богослуження у неділю, 29 вересня 2013 р., на площі Святого Петра у Ватикані, яку вщент заповнили вірні. Значну частину з них становили катехити, які з нагоди Року віри прибули на прощу, присвячену саме їм. У світлі біблійних читань цієї неділі Святіший Отець запропонував кілька думок про те, якою є тотожність катехита.

Коментуючи наведені вище «жорсткі слова» пророка Амоса, Папа пояснив, що небезпека, перед якою вони перестерігають, полягає у тому, щоб «зручно вмоститися» поставивши власний добробут на перше місце у своєму серці. Схожий досвід бачимо на прикладі євангельського багача, який одягався у дорогі шати та справляв щоденні бенкети, в той час, як біля його воріт лежав Лазар, який не мав нічого, щоб насититися. Багач не звертав на нього увагу, це його не стосувалося. «Якщо речі, гроші, світова марнота, стають центром життя, вони зв’язують нам, опановують нас, і ми втрачаємо свою тотожність», – сказав Святіший Отець, пояснивши, що євангельський багач не має імені, про нього просто сказано: «багач». Його обличчям є те, що він має...

У цьому контексті проповідник поставив запитання: «Як же ж таке може трапитися? Чому люди, а можливо й ми самі, впадаємо у небезпеку замкнутися, покласти свою основу в речах, які, врешті-решт, викрадають наше обличчя, наше людське обличчя?» Це, за словами Папи, стається тоді, коли забуваємо про Бога. «Якщо забракне пам’яті про Бога, все зводиться до “я”, до мого добробуту. Життя, світ, ближні втрачають зміст, нічого не вартують, все зводиться до одного виміру, яким є володіння», – зазначив Святіший Отець, додаючи, що коли забуваємо про Бога, то й ми самі втрачаємо зміст, втрачаємо своє обличчя, адже ми «створені на образ і подобу Бога, не речей, не ідолів».

«Отож, – вів далі Вселенський Архиєрей, – споглядаючи на вас, запитую: ким є катехит? Це той, хто зберігає та підтримує пам’ять про Бога, зберігає її у собі та вміє розбудити її в інших людей. Це прекрасно: пам’ятати про Бога так, як Діва Марія, Яка перед обличчям чудесних Божих діянь у Своєму житті не думає про почесті, престиж, багатства, не закривається у Собі Самій». Навпаки, прийнявши благовість від Ангела та зачавши Божого Сина, Богородиця пускається в дорогу до своєї родички Єлизавети, яка в похилому віці була при надії, йде для того, щоб їй допомогти. А під час зустрічі Її першим актом є «пам’ять про Боже діяння, про вірність Бога», тобто, чудова пісня «Величай, душе моя, Господа».

Папа зауважив, що у цій подячній пісні Марія розповідає також і Свою особисту історію, історію своїх взаємин з Богом. «І так є з кожним із нас, з кожним християнином: віра вміщає саме пам’ять про історію Бога з нами, пам’ять про зустріч з Богом, Який першим робить крок, творить та спасає, перемінює нас; віра – це пам’ять про Його слово, яке розігріває серце, про Його діла спасіння, якими Він дарує нам життя, очищає нас, піклується та живить. Катехит, – підсумував Святіший Отець, – це, власне, і є християнин, який кладе цю пам’ять на служіння звіщенню; не для того, щоб себе показати, не для того, щоб говорити про себе, але для того, щоб говорити про Бога, про Його любов та вірність».

Таким чином, кетехит – це християнин, який носить у собі пам’ять про Бога, який дозволяє на те, щоб вона «провадила його протягом усього його життя», а також вміє пробуджувати цю пам’ять у серцях ближніх. І це вимогливе завдання, яке залучає усе життя. «Сам Катехизм, – додав Папа, – є нічим іншим, як пам’яттю про Бога, про Його діяння в історії, про те, що Він у Христі став близьким до нас, що Він присутній між нами у Своєму слові, Святих Тайнах, Своїй Церкві та любові».

Текст із сторінки http://uk.radiovaticana.va