Католицька Акція – участь у потрійній місії Христа
  • Птн, 11/12/2015 - 00:35

Автор: д-р Любов Дердзяк

"Сам Господь Ісус започаткував Католицьку Акцію,

вибираючи і формуючи серед Апостолів і Учнів співпрацівників

для своєї Божої місії, перші Святі Апостоли

невідкладно наслідували цей приклад" [1].

Папа Пій XI

 

Витоки і завдання Католицької Акції

24 січня 1932 р., під час проголошення героїчності чеснот Вінкентія Паллотті, Пій XI нагадав про його заслуги для створення Католицької Акції. Папа сказав, що він „зрозумів суть справи, також самою назвою, створюючи Товариство Католицького Апостольства, тобто те, що є основою буття Католицької Акції, тобто апостольства мирян під головуванням єрархічного апостольства” [2]. Ініціативу покликання Товариства Католицького Апостольства св. Вінкентій почерпнув із духа часу, який був ознаменований наслідками Французької революції. Ситуація була складна: „Церква нарікала на релігійну байдужість мирян і одночасно не давала їм змоги  брати активну участь у своєму житті” [3]. Вінкентій Паллотті зрозумів, що його завданням є відповісти на запити сучасності. Вирішив, що можна це зробити завдяки об'єднанню в одній спільній справі священиків, монахів і мирян [4].

Завданням, яке ставили перед собою члени об'єднані в Католицьке Апостольство, було: „Оживлення віри в католицькі правди”, які мають розповсюджуватися; „розбудження християнської моралі та людей усіх станів (…) задля активного піклування про спасіння ближніх”. Згадаймо, що це Товариство було „спільнотою усіх покликань, в якому взаємний послух і взаємодопомога та формація є силою і зумовлюючим чинником. Для нього Бог є безмежною Любов'ю і Милосердям. Ми беремо участь у тій любові, в тому милосерді, бо Бог, який у своїй сутності є Любов'ю, сотворив нас «на свій образ і подобу»”. Відтак, „ми сотворені для любові та милосердя”. Тобто члени Товариства відкриті на всі створіння. Такий дух, переданий Католицькому Апостольству святим Засновником, свідчить про те, що його правильно називають передвісником Католицької Акції [5].

Саму ж Католицьку Акцію проголосив Папа Пій X Енциклікою E supremi Apostolatu (4 X 1903), у якій є перше і виразне пояснення Католицької Акції, але ще без використання самого поняття. Папа оголосив у цьому документі „нову еру в галузі ангажування світських католиків у пастирську місію Церкви” [6]. Звернув увагу на явище нехтування Бога і навіть боротьби сучасних людей з Богом [7]. Відновлення ментальності та людської поведінки вбачав у поверненні до Бога і в будуванні щоденного життя на фундаменті, яким є Христос, з метою відновлення всього в Ньому [8].

Пій X поставив перед Церквою завдання: привести людство під Панування Христа Господа. Це має статися завдяки будуванню на землі Божого Царства. Тому найперше заохочував повернутися до засад Євангелія, яке має реалізовуватися у подружній святості, у вихованні та навчанні дітей і в обов'язках щодо влади [9]. Папа наголошував, що у тій великій духовній справі пастирям повинні допомагати світські співпрацівники, що будуть організовуватися у спільноту, яка повинна бути аполітичною та надпартійною [10]. Також його послідовник Пій XI підкреслював, що Католицька Акція зі своєї природи та за своєю суттю „є поза і понад всілякою партійною політикою”[11]. Найважливішими Папа вважав, підкреслює єпископ М. Лєщиньскі, „духовні цінності: вірність Богові та навчанню Церкви, молитву і поглиблення релігійного життя, також міжлюдську любов та солідарність” [12].

Конкретніші вказівки для Католицької Акції Пій X уклав в наступній своїй Енцикліці під заголовком Il fermo proposto (11 VI 1905). Писав: „Дуже широке поле діяльності Католицької Акції; сама собою вона не виключає нічого, що в непрямий або безпосередній спосіб належить до божественної місії Церкви. Легко визнати необхідність особистої взаємодії у такій важливій справі, не тільки для освячення наших душ, а й для поширення і щораз більшого розвитку Божого Царства в особах, сім'ях і в суспільстві; кожен згідно зі своїми силами причиняється до добра ближнього, поширюючи об'явлену правду, виконуючи християнські чесноти і творячи діла милосердя щодо душі чи тіла”[13].

Папа Пій X зазначав: „Світло католицького Одкровення таке велике, що простягається на всілякі знання; така потужна сила євангельських принципів, що закони природи стають завдяки ним обґрунтованіші та живучіші; така, врешті, дієвість правди і моралі, проголошеної Ісусом Христом, що навіть матеріальний добробут осіб, сімей і людського суспільства, знаходить в них свою підтримку і опіку”. Папа сміливо ствердив у документі: „Цивілізація світу є християнською цивілізацією; вона тим правдивіша, тим міцніша, тим багатша на цінні результати, чим більше є суто християнською; і тим більше падає, з величезною шкодою для суспільства, чим більше віддаляється від християнської ідеї”. Сторожем цієї цивілізації, за словами Пія X, є Христова Церква [14]. Тому Її завданням є: „Відбудувати в Христі не тільки те, що безпосередньо належить до Церкви, в наслідок Її божественної місії, а й саме ведення душ до Бога, але також усе те, що виникає з самої природи божественної місії, тобто цивілізацію в усіх разом і в кожному елементі, які творять її” [15].

Тому закликав усіх світських католиків, щоб зібрали всі свої сили для „знищення всілякими правими і легальними засобами антихристиянську цивілізацію; для відновлення всілякими способами, дуже важливих непорядків, які з неї випливають, для повернення Ісуса Христа у сім'ї, в школу, в суспільство; для відновлення принципу походження людської влади від Божої влади; задля сердечного піклування про справи народу, особливо верств робітників і землеробів, не тільки прищеплюючи тим душам релігійні принципи, як єдине джерело справжньої втіхи у життєвих труднощах, а й намагаючись обтерти їхні сльози, пом'якшити їх прикрощі, стараючись за допомогою розумних засобів покращити їхні побутові умови; отже, працюючи так, щоб публічні права відповідали справедливості, поправляючи ті, які такими не є; врешті захищаючи і підтримуючи у правдивому католицькому дусі, по всіх усюдах, Божі закони та не менш святі закони Церкви” [16].

Ідею Католицької Акції підхопив і продовжив послідовник Пія папа Пій .  Його історичною заслугою є те, що він „Католицькій Акції надав нове життя, розширив її на усю

Згідно з рекомендаціями Апостольської Столиці, Католицька Акція залежить від єпископату. Тобто від нього залежить „призначення священиків-«асистентів» і номінація «президентів» єпархіальних Союзів" [19]. Ще Папа Пій X у своїй програмній Енцикліці писав: „Священики та усі вірні поспіль повинні співпрацювати у Божому ділі і задля людських душ: розуміється, не самостійно і не у власному напрямі, але завжди під керівництвом і головуванням єпископів; тому що бути на чолі, навчати і керувати у Церкві дано тільки їм: «Дух Святий поставив вас єпископами, щоб пасли Церкву Божу» (Дії 20, 28)” [20]. Це означає, що Католицька Акція має бути „школою взаємоповаги і визнання, співпраці і співвідповідальності, взаємного збагачення священиків і мирян, у єдності та різновидності служінь, харизм, життєвих станів, посад та завдань задля будування Церкви” [21].

На жаль, чимало було таких душпастирів, які на початках існування Католицької Акції ставилися до неї з великим резервом, „особливо старші віком, прив'язаніші до традиційних пастирських методів. Тим часом робота в Католицькій Акції вимагала багато часу та енергії, а також відповідних матеріальних умов і приміщень […], щоб збирати ці нові групи, і перш за все набрати переконання до того, що нове” [22].

Потрібно зауважити, що перш ніж була покликана до існування Католицька Акція, існували і розвивали свою діяльність численні релігійні об'єднання, „які були натуральним тилом і підґрунтям її виникнення та організаційного конституювання” [23]. На практиці це виявлялося також через уніфікацію усіх інших релігійно-суспільних організацій, які становили для неї основу [24].

Поява Католицької Акції була реакцією Церкви на ідеології, що поширювалися, і на не достатньо укорінені релігійні підстави, а також – зіпсовані звичаї. Оскільки повсюдно пропагували „доцільну безбожність і деморалізацію”, тому католики всього світу повинні були об'єднуватися „в справах, що відносяться, до релігії і звичаїв, щоб не дозволити надалі зводити себе на манівці, щоб сіяти принципи віри і християнської науки, захищати їх та оберігати в приватному і публічному житті”. Перед Католицькою Акцією поставлено мету: „Відновити католицьке життя в сім'ї і суспільстві” та „перемінити антихристиянську цивілізацію” [25].

Ніби антидотом на проголошування ідеології, мало стати ширення Божого Царства на землі, зміцнювання любові до рідної землі, мови та об'єднання всіх у спільній справі [[2]6]. Відтак, у дусі Католицької Акції змінювалися взаємовідносини духовенства і мирян, в результаті, миряни на основі загального священства „займали в Церкві таке місце, яке їм належиться по необхідності з метою виконання тих завдань, які стоять перед Церквою в сучасності” [27].

Для осягнення цієї величної мети душпастирі мали освоїти новий спосіб душпастирювання. Нагадаймо, що „в тому часі існувало доволі гостре суспільне розділення світських і духовних. Інколи відносини священика і мирян розуміли як залежність підданих від начальників, чого виразом була недовіра до світських, їхні ініціативи обмежували і занадто патерналістично розуміли роль церковного асистента. Миряни також мали різні претензії до духовенства. Католицька Акція зіштовхнула ті обидва стани, що, незважаючи на труднощі, які виникли, слід визнати позитивним досягненням. Ті взаємини складалися щораз краще: миряни, полегшуючи завдання священиків, частіше приймали відповідні завдання, священики ставилися до мирян з більшим розумінням і довірою. Йшлося про напрацювання братерських цілей і співпраці” [28].

Отже, у своїй основі Католицька Акція ставила вимоги: „1) докладно відтворити християнську суспільну юридичну думки, 2) піддати ревізії пануючі та існуючі погляди та устрій, і врешті 3) свідомо спокійно але рішуче проникати, однаково індивідуальне, як і суспільне життя незмінними і вічно справжніми принципами” [29].

Методи дії Католицької Акції заохочували пастирів до того, щоб „вірно відповісти на вимоги сучасного суспільства, відповідно пристосовуватися до моральних і матеріальних потреб з метою осягнення важливих і певних наслідків”. Єпископ M. Лєщиньскі перерахував найважливіші завдання Католицької Акції. Це: боротьба з невірою і потреба дієвого ангажування членів Католицької Акції в громадське життя, розв’язування суспільних питань у християнському дусі, боротьба зі злом та вкорінювання євангельських цінностей у життя одиниць і цілого суспільства, використовування нових досягнень цивілізації [[3]0].

 

Пастирі в Католицькій Акції

Щоб швидше та краще організувати роботу Католицької Акції, серед священиків були покликані асистенти Католицької Акції. Вони повинні були зрозуміти, що це є їхнє особливе покликання і одночасно обов'язок бути кваліфікованим вихователем до життя у вірі, до особистої і спільнотної молитви, до сакраментального життя, супроводжувати кожну людину, особливо членів Католицької Акції, в дорозі до християнської досконалості та бути для всіх вірних провідним світлом [31].

Завдання асистента Католицькій Акції було і є спонукати католиків до дієвої взаємодії з єрархією Церкви, що, з одного боку, підсилює природні сили Церкви, а з другого – дає змогу впливати на суспільне життя та допомагає протистояти тим чинникам, які „прямують до позбавлення світу християнських ознак” [32].

У своїх основах Католицька Акція до апостольської діяльності запрошує священиків та мирян. Вони разом повинні „стояти на фронті” [33]. Тобто брати участь у так званому „жертовному католицизмі”, що, на думку єпископа І. Мартиняка, означає співпрацю і творення спільноти вірних із пастирями [34].

У період виникнення Католицької Акції на пастирів покладали особливе завдання – піклуватися про вірних як про членів Католицької Акції, яка мала охопити усіх вірних. „Пій XI бачив в Католицькій Акції потужний масовий рух, який може стати ефективною силою, здатною підняти справу дехристиянізації звичаїв і защеплення в суспільне життя християнських принципів. Він вважав, що вона загальмує безбожність і лаїцизацію, яка поглибилася у світі, протиставляючи моделі життя побудованій на матеріалістичній ідеології модель осаджену на принципах католицького світобачення” [35].

Це могли зробити тільки разом священики і вірні. Святий Йоан Павло ІІ підкреслював, що вірні потребують священиків і бачать в них умову свого автентичного життя та апостольства [36]. Отже, священики мали до того апостольського служіння приготувати мирян. Перш за все могли це робити проводячи формаційні зустрічі, на яких мали проголошувати конференції на теми: любов Ісуса Христа, любов Церкви, любов і покора церковної єрархії, свідома участь у святій Церкві, праця та страждання для Христової справи, для Його Царства та спасіння душ, а також обов'язки світських апостолів та товариство Католицької Акції [37]. Справжня віра має бути вірна і повинна в цій вірності невпинно зростати.  Особливою темою навчання Католицької Церкви, особливо від моменту виникнення Католицької Акції, є вірність Христові як Цареві всесвіту. Щорічною урочистістю Католицької Акції було і є свято Христа Царя [38]. Тим самим священики мали заангажувати вірних в ту місію, яку їм доручила Церква на підставі свячень: в справу проголошення Божого Царства, щоб всі люди були оновлені в Христі Господі [39].

Отже, впроваджуючи у парафіяльне життя Католицьку Акцію, пастирі повинні піклуватися про поглиблення релігійного, надприродного життя та про розбудження католицької свідомості. Їхня діяльність має опиратися на добре приготовлених духовних конференціях, духовних розмовах, метою яких є поглиблення християнського життя [40]. Самі ж вони мають споглядати на той час глибше як на час, який даний Господом Богом. Оскільки метою їхньої душпастирської діяльності на першому місці є „загальне виховання прихожан та заспокоєння їх духовних потреб” [41].

Дух часу завжди ставить перед пастирями нові пастирські запити. Католицька Акція має допомогти їм у виконанні пастирських функцій завдяки співпраці зі світськими апостолами. Однак від пастирів потрібна самопожертва та більша старанність у реалізації вимог Апостольської Столиці щодо природи і дії Католицької Акції [42].

Дух часу вимагає від кожного пастиря відповідного ангажування та впровадження в пастирську діяльність сучасних засобів, які відповідають потребам, чого домагався Пій X, прямуючи до ревізії традиційних пастирських методів і пристосування їх до вимог часу. Тому варто зауважити, що „пастирський контакт”, має бути ознаменований духом Католицької Акції. Тобто завдяки ангажуванню світських людей в проголошування і будову Божого Царства на землі [43].

„Пастирський контакт” повинен бути перш за все для священиків нагодою наблизитися до прихожан та зближення прихожан до пастиря [44]. Також Йоан Павло II підкреслював необхідність пастирського контакту в такій формі, яку диктуватимуть конкретні обставини [45]. Пастирський контакт це засіб практичного душпастирювання [46]. Він має випливати з двох джерел – любові до Бога і старанності про спасіння душ. Є два види пастирського контакту: непрямий та безпосередній [47]. Непрямий контакт відбувається завдяки виконанню вчительської функції священика, а безпосередній через пастирські відвідини хворих людей, у Різдвяний період, в часі так званої коляди, під час приготування до укладення шлюбу, через присутність священика на весіллі, благословення будинків, посвячення води і т.п. [48].

У спілкуванні з ближніми священика повинна характеризувати, за зразком Христа, доступність, відкритість, доброзичливість, готовність виходити назустріч. Різні дороги ведуть до нав'язування контакту та формування відносин з вірянами. Такий підхід святий Папа Йоан Павло II називав „діалогом спасіння” [49].

 

Обов'язки мирян

Повна участь у житті Церкви ставить перед вірними вимоги, що водночас вимагає від пастиря того, щоб він подавав їм достатні знання на тему Церкви та її єрархічної структури, потребує ангажування в життя віри, якою людина, в результаті особистого досвіду, зможе ретельно ділитися з іншими. Віра вимагає активної участі у житті, яке повинно виявлятися через пробудження духу діяльності, який є  правдиво християнським духом, духом апостольства. Християнин перш за все покликаний до освячення особистого життя і водночас до відповідальності за інших, за їхнє наближення до Господа Бога та входження в Його Царство [50].

Відтак, світські християни разом зі своїми пастирями покликані бути відповідальними за Церкву та її розвиток на землі. Примас Польщі Стефан Вишиньскі нагадує, що „зі самого хрещення (католик) покликаний і зобов'язаний до апостольства. Кожен має бути в певному сенсі апостолом і зобов'язаний апостолувати” [51].

Згадаймо, що члени Католицької Акції активно реалізували постулати пап щодо ангажування вірних у життя Церкви. Вони працювали на культурно-освітньому, видавничому, добродійному, місійному полі і т.д. [52].

Отже, плоди діяльності Католицької Акції були видимі. В особливий спосіб вони оживали в скрутних моментах людського життя. Важким випробуванням був період між війнами, а й сама війна і роки окупації, коли багато членів Католицької Акції „похвально здавало іспит з ідеалів і принципів защеплених в тій організації” [53].

 

Формація членів Католицької Акції

Оскільки від Католицької Акції очікують „міцної, непохитної, передбачливої вірності  Вчительському Уряду Церкви, у Правді про Христа – Правді про Церкву – Правді про людину” [54] тому її члени мають право отримати від Церкви добру і відповідну до очікувань формацію. В основі тієї формації лежить „притулення” її членів дл особи Господи Ісуса Христа та Його Євангелія [55].

Результатом доброї формації членів Католицької Акції перш за все має стати здатність до апостольства. Вона має виявлятися в двох напрямах. Перший є творення і проповідування добра, яким є Боже Царство, що випливає зі знання Вчення Церкви, а другий – відкрита боротьба зі злом, тобто „з моральним брудом” [56].

Статути Католицької Акції рекомендували впливати на членів організації такими засобами: Святі таїнства, богослужіння, молитви, реколекції, процесії, паломництва і т.д. Конференції, збори членів, лекції, популярні лекції, бібліотеки, читальні і т. д. [57].

Першоплановим засобом у формаційній діяльності Католицької Акції були реколекції. Оскільки духовні вправи дають людині змогу роздумувати над своїм життям і реорганізувати його, можна вважати, що вони є ліками, що лікують також ту хворобу, на яку терпить людська спільнота. Реколекції „змушують пильніше і старанніше замислитися над тим усім, про що людина думала, що сказала і що зробила. Вони підсилюють надзвичайні людські здібності, так що розум звикає до зрілих і урівноважених роздумів у духовній сфері, воля здобуває нову міць і силу; пристрасті прислухаються до вказівок розуму; вся людська діяльність, будучи у згоді з напрямком розуму, пристосовує сили до об'єктивних інтелектуальних ідеалів; врешті – душа осягає найвищий ступінь вродженої шляхетності” [58].

Реколекцій як засобу творення Католицької Акції не можна нічим замінити. Вважалося, що найбільш відповідною формою духовних вправ є замкнуті говіння [59]. Саме ті старанні світські апостоли через свою активну діяльність повинні вести світ до зміни в дусі Євангелія [60].

Другим засобом були розмови на духовні теми, які в пастирській діяльності священиків повинні займати важливе місце. Тематика тих розмов мала випливати зі знайомства духа часу, з людських потреб і потреб Церкви [61], особливо в роботі над формуванням майбутніх лідерів Католицької Акції у парафіях. Для таких одиниць „не можна жаліти ані часу, ані труду”, тому що вони повинні стати на чолі світських апостолів, а тим самим бути допомогою пастирям у піклуванні існуючою в парафії спільнотою Католицької Акції [62].

Святий Папа Йоан Павло II, виступаючи перед спільнотами Католицької Акції, говорив ще про один формаційний засіб, вказуючи на споглядання (контемпляцію). Він наголошував, що вона є дорогою до святості членів Католицької Акції [63].

 

Католицька Акція в УГКЦ

У 1931 році Католицька Акція розпочала діяльність також у Греко-Католицькій Церкві, щоб протистояти націоналізму, що розширювався через Організацію Українських Націоналістів та деяких кіл політиків, котрі належали до Церкви та їхніх пастирів. А. Шептицький у своїх розпорядженнях, йдучи за вказівкою Папи Пія XІ, рішуче забороняв священикам „вести політичну і публіцистичну діяльність без спеціального дозволу церковної влади” [64]. Одже, її ціллю, так як інших конкурентоспроможних груп того час у Греко-Катодицькій Церкві щодо ОУН і радянської пропаганди, було виховання – особливо молоді - в дусі толерантності, взаємної християнської любові, виконання Божих Заповідей та – як прагнув цього митрополит А. Шептицький: „рятування молоді, спрямовуючи її енергію на роботу на суспільній, господарській ниві, а перш за все культурній і освітній” [65].

Відтак, виховна робота мала полягати в „проникненні громадського життя Христовою Ідеологією”, а християнський рух повинен був полягати перш за все в „підсиленні духовних сил і духовних цінностей одиниці” [66]. На кінець міжвоєнного періоду Католицька Акція вже охоплювала більшість парафій перемиської єпархії [67]. Львівський Митрополит Католицьку Акцію почав впроваджувати на території своєї єпархії лише в 1935 році, про що свідчить пастирський Лист, підписаний цілим греко-католицьким єпископатом [68]. Однак сам Львівський митрополит Андрій Шептицький вже 1929 року був членом постійної комісії у справах творення Католицької Акції у Польщі [69].

 

Покликання до Католицької Акції сьогодні

Покликання до Католицької Акції – це покликання реалізувати обдарування і зобов'язання, що випливають з прийнятого таїнства Хрещення. Оскільки силою хрещення християни стають учасниками Божої природи [70] і членами Церкви тому й „учасниками її місії” [71]. Відтак, вони „відповідальні за Божу правду” [72]. Реалізують це велике завдання завдяки тому, що силою того таїнства беруть участь у потрійній місії Господи Христа: Священика, Пророка і Царя [73].

Хритсияни стають „«священиками своєму Богові й Отцеві» через відродження і помазання Святим Духом”. Отже, „отримавши посвячення” стають „духовним домом і святим священством” [74]. Перш за все це відбувається через живу участь у Євхаристійній Жертві Ісуса Христа. Стаючи її учасниками, вони „беруть участь в єдиній і невідворотній віддачі людини і світу самому Отцю” і одночасно в тій єдності, яка існує в Бозі та Його Церкві [75].

Пророче служіння Христа християни „здійснюють передусім через надприродний смисл віри”, який зобов'язані розвивати через вірність і непохитність у вірі, поглиблення її, розуміння та свідчення [76]. Це можуть робити усі, не лише особи духовні, перш за все вивчаючи богословські науки і провадячи катехетичну діяльність. Таке служіння правді має випливати з возлюблення Христа і Його науки. Святий Папа Йоан Павло ІІ говорив: „Отже, відчуття відповідальності за правду є одним з основних пунктів зустрічі Церкви з кожною людиною і також однією з основних вимог, що визначають покликання людини у спільноті Церкви. Церква наших часів, керуючись відповідальністю за правду, має тривати у вірності своїй власній сутності, в яку вписана пророцька місія, яка походить від самого Христа: «Як мене послав Отець, так я посилаю вас (…) Прийміть Духа Святого!»” (Ів 20, 21–22) [77].

Говорячи про участь християн у царській місії Господа, Святий Папа Йоан Павло ІІ наголошував: „Наша участь в царській місії Христа – саме в Його «царському служінні» – тісно пов'язана з кожною сферою християнської моралі і людської в цілому” [78]. Царюють християни, наслідуючи свого Господа, у служінні вбогим і терплячим. Тим самим панують вони разом із Христом [79]. Відтак, „спільнота учнів і сповідників повинна ставати щораз більш також «по-людськи» свідомою спільнотою життя і дії” [80].

Католицька Акція в сьогоднішній непростій церковній ситуації має здатність привернути сучасним католикам потребу свідомої приналежності до Католицької Церкви та свідомої участі в потрійній місії Христа і Церкви через заангажування в Її місію задля проголошення Божого Царства. І так може допомогти малозаангажованим вірним брати відповідальність за особисте спасіння, яке реалізується в лоні Церкви [81].

Католицька Акція є новим шансом, щоб врешті почати свідомо реалізувати постулати ІІ Ватиканського Собору, перш за все, до святості усіх вірних без винятку [82]. Вона дає змогу відповісти на суспільні потреби сучасності [83], активізувати усі стани Церкви задля добра загалу [84], зробити вірних свідками Христа у професійних середовищах і світі [85], надає їм змогу стати людьми відповідальними за різні сфери суспільного і релігійного життя [86], впливати на процес виховання і формування суспільства [87], зробити їх людьми, які будуть впливати поведінкою і рішеннями на політичні процеси у державі [88]. Інакше кажучи, свідомі члени Католицької Акції будуть тією дорогою, якою Церква зможе дійти до багатьох верств і суспільств [89].

Отже, відродження Католицької Акції причиниться до оживлення Церкви в усіх її аспектах.

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

1. Pius XI, Encyklika Jego Świątobliwości Pana naszego Papieża Piusa XI do czcigodnych Braci Patriarchów, Prymasów, Arcybiskupów, Biskupów i innych ordynariuszów utrzymujących pokój i jedność ze Stolicą Apostolską o „Akcji Katolickiej” (29 czerwca 1931), Warszawa 1931, с. 17.

2. S. Freeman, Św. Wincenty Pallotti, jako poprzednik Akcji Katolickiej?, [в:] Akcja Katolicka dzisiaj, Materiały z sympozium zorganizowanego w Ołtarzewie w dniach 27–29 IV 1995, z okazji 200. rocznicy urodzin św. Wincentego Pallottiego, prekursora Akcji Katolickiej, ред. M. Kowalczyk, J. Warzecha, Apostolicum, Ząbki 1996, c. 15.

3. Див. S. Freeman, Św. Wincenty Pallotti, jako poprzednik Akcji Katolickiej?, ст. цит., с. 16. 

4. Пор. Там само, с. 18. 

5. Див. Там само, с. 19–20. 

6. M. Leszczyński, Szkice o Akcji Katolickiej, Warszawa-Zamość 2006, с. 13.

7. Див. Pius X, E supremi Apostolatu, Encyklika O odnowieniu wszystkich rzeczy w Chrystusie (4 X 1903), [в:] http://www.kns.gower.pl/pius_x/supremi.htm (28.10.2015), 4.

8. Див. Там само, 14.

9. Пор. Там само, 9.

10. Див. M. Leszczyński, Szkice o Akcji Katolickiej, тв. цит, с. 13-23. Також L. Derdziak, Społeczno-wychowawczy aspekt działalności duszpasterskiej błogosławionego Hryhorija Łakoty (1908-1950) Biskupa pomocniczego grecko-katolickiej diecezji przemyskiej, Liga-Press, Lwów 2010, c. 44.

11. Pius XI,  Encyklika o „Akcji Katolickiej” (29 czerwca 1931), тв. цит., с. 9.

12. Див. M. Leszczyński, Szkice o Akcji Katolickiej, тв. цит, с. 13-23.

13. Pius X, Il fermo proposto (11 VI 1905), Encyklika O Akcji Katolickiej, [в:]  http://silesia.edu.pl/slask/index.php?title=Papie%C5%BC_Pius_X_-_encykli... (25.10.2015), 3.

14. Там само, 4.

15. Там само, 6.

16. Там само, 7.

17. T. Gałdyński, Akcja Katolicka i wychowanie bezalkoholowe młodzieży, [в:] Wychowawcy na usługach Akcji Katolickiej, Poznań 1930, с. 5.

18. L. Halban, Historyczne podstawy Akcji Katolickiej, Lwów 1930 , с. 3.

19. Pius XI,  Encyklika o „Akcji Katolickiej” (29 czerwca 1931), тв. цит., с. 11.

20. Pius X, E supremi Apostolatu, Encyklika O odnowieniu wszystkich rzeczy w Chrystusie (4 X 1903), тв. цит., 14.

21. G. Carriquiri, Współczesny stan Akcji Katolickiej w Kościele powszechnym, [в:] Akcja Katolicka dzisiaj, Materiały z sympozium zorganizowanego w Ołtarzewie w dniach 27-29 IV 1995, z okazji 200. rocznicy urodzin św. Wincentego Pallottiego, prekursora Akcji Katolickiej, ред. M. Kowalczyk, J. Warzecha, Apostolicum, Ząbki 1996, с. 42.

22. M. Leszczyński, Szkice o Akcji Katolickiej, тв. цит., с. 71-80.

23. E. Weron,  Z dziejów Akcji Katolickiej w Polsce, [в:] Akcja Katolicka dzisiaj. Materiały z sympozjum zorganizowanego w Ołtarzewie w dniach 27-29 IV 1995, z okazji 200 rocznicy urodzin św. Wincentego Pallottiego, prekursora Akcji Katolickiej, ред. M. Kowalczyk, J. Warzecha, «Apostolicum», Ząbki 1996, с. 55.

24. Пор. W. Zdaniewicz, Akcja Katolicka w II Rzeczypospolitej, [в:] Akcja Katolicka dzisiaj, Materiały z sympozium zorganizowanego w Ołtarzewie w dniach 27-29 IV 1995, z okazji 200. rocznicy urodzin św. Wincentego Pallottiego, prekursora Akcji Katolickiej, ред. M. Kowalczyk, J. Warzecha, Apostolicum, Ząbki 1996, с. 68-69.

25. T. Gałdyński, Akcja Katolicka i wychowanie bezalkoholowe młodzieży, тв. цит., с. 6.

26. М. Маринович, О важности і потребі контакту душпастиря з парохіянами, Перемиські Епархіяльні Відомості,  Перемишль 1929, ч.V(травень), с. 101.

27. Католицька Акція і досконалення священика, Перемиські Епархіяльні Відомості, Перемишль 1930, ч.XІ(листопад), с. 161. Також див. Presbyterorum ordinis, Декрет про служіння і життя пресвітерів, [в:]  Документи Другого Ватиканського Собору (1962-1965), Конституції, декркти, декларації, Коментарі, “Свічадо”, Львів 2014, 9.

28. W. Zdanieczicz, Akcja Katolicka w II Rzeczypospolitej, тв. цит., с. 93.

29. L. Halban, Historyczne podstawy Akcji Katolickiej, тв. цит., с. 14.

30. M. Leszczyński, Szkice o Akcji Katolickiej, тв. цит., с. 32-34.

31. Пор. E. Weron, Laikat i Apostolstwo, тв. цит., с. 143.

32. T. Gałdyński, Akcja Katolicka i wychowanie bezalkoholowe młodzieży, тв. цит., с. 7.

33. Там само.

34. Див. І. Мартиняк, Великий син Української Греко-Католицької Церкви, літургіст і вчитель-вихователь священиків та молоді, [в:] Блаженний Григорій Лакота перемиський єпископ-помічник. Зібрані послання та проповіді. Вступ, Перемишль 2005, c. 13.

35. M. Leszczyński, Szkice o Akcji Katolickiej, тв. цит., s. 41-42.    

36. Див. Jan Paweł II, List Ojca świętego Jana Pawła II do Kapłanów na Wielki Czwartek, Watykan 1991, 2.

37. Див. Г. Лакота, Творім Католицьку акцію! Промова на закінчення душпастирського курсу КА в Перемишлі 7 вересня 1934 р., [в:] Лакота Г., Принагідні науки й промови, Перемишль 1935, c. 157.

38. Пор. W. Zdaniewicz, Akcja Katolicka w II Rzeczypospolitej, тв. цит., c. 70.

39. Пор. M. Leszczyński, Szkice o Akcji Katolickiej, тв. цит., с. 19.

40. Г. Лакота, Творім Католицьку Акцію!, тв. цит., с. 156-157

41. П. Голинський, Католицька Акція, Перемиські Епархіяльні Відомості, Перемишль 1930, ч. XІ(листопад), с. 157.

42. О. Орський, Як підготовляти грунт для Католицької Акції в парохії, Перемиські Епархіяльні Відомості, Перемишль 1930, ч. VIII-IX(серпень-вересень), c. 132 і 139.

43. Пор. M. Leszczyński, Szkice o Akcji Katolickiej, тв. цит., с. 26;

44. Г. Лакота, Творім Католицьку Акцію!, тв. цит., с. 156.

45. Див. Jan Paweł II, List Ojca świętego Jana Pawła II do wszystkich Kapłanów Kościoła na Wielki Czwartek, Watykan 1986, 6.

46. С. Вишиньскі підкреслював, що основним завданням апостола є добре відчувати кожну людини. Пор. S. Wyszyński, Miłość na co dzień,  Poznań 1980, с. 103.

47. Див. М. Маринович, О важности і потребі контакту душпастиря з парохіянами, тв. цит., с. 91 і 93.

48. Див. Там само, с. 94–98.

49. Див. Jan Paweł II, List Ojca świętego Jana Pawła II do wszystkich Kapłanów Kościoła na Wielki Czwartek, Watykan 1985, 4.                                                                                                                                             

50. Пор. Хто є світським апостолом? Про суть Католицької Акції, Перемиські Епархіяльні Відомості 1929, ч.X (жовтень), с. 198-199.

51.  S. Wyszyński, Miłość na co dzień,  тв. цит., с. 97.

52. T. Podgórska, Akcja Katolicka, [в:] Słownik katolickiej nauki społecznej, Warszawa 1993, c. 12.   

53.  M. Leszczyński, Szkice o Akcji Katolickiej, тв. цит., с. 58.

54.  G. Carriquiri, Współczesny stan Akcji Katolickiej w Kościele powszechnym, ст. цит., с. 39.

55. Там само, с. 41.

56. Див. J. Glemp, Potrzeba, aby Akcja Katolicka odżyła, [в:] Akcja Katolicka dzisiaj, Materiały z sympozjum zorganizowanego w Ołtarzewie w dniach 27-29 IV 1995, z okazji 200. rocznicy urodzin św. Wincentego Pallottiego, prekursora Akcji Katolickiej, ред. M. Kowalczyk, J. Warzecha, Apostolicum, Ząbki 1996, с. 111.

57. Див. W. Zdanieczicz, Akcja Katolicka w II Rzeczypospolitej, тв. цит., с. 80-81. 

58. M. O’Leary, Kościół katolicki a wychowanie, London po 1945, с.75.                         

59. П. Голинський, Католицька Акція, ч. XІ (листопад), тв. цит., с. 160.                 

60. Див. Jan Paweł II, List Ojca świętego Jana Pawła II do Kapłanów na Wielki Czwartek, Watykan 1989, 8.    

61. Див. Presbyterorum ordinis, тв. цит., 15.

62. Пор. Г. Лакота, Творім Католицьку Акцію!, тв. цит., с. 157.

63. Див. M. Leszczyński, Szkice o Akcji Katolickiej, тв. цит., с. 82.                                  

64. Див. S. Stępień, Organizacja i struktura terytorialna greckokatolickiej diecezji przemyskiej w latach 1918-1939, [в:] Polska-Ukraina 1000 lat sąsiedztwa. Studia z dziejów chrześcijaństwa na pograniczu kulturowym i etnicznym, ред. S. Stępień, т. 3. Przemyśl 1996, с. 208.

65. Пор. A.A. Zięby, Metropolita Andrzej Szeptycki. Studia i materiały, Kraków 1994, с. 116.

66.  L. Halban, Historyczne podstawy Akcji Katolickiej, тв. цит., с. 7.

67. Див. S. Stępień, Życie religijne społeczności ukraińskiej w Drugiej Rzeczypospolitej, [в:]  Polska-Ukraina 1000 lat sąsiedztwa. Studia z dziejów chrześcijaństwa na pograniczu kulturowym i etnicznym, ред. S. Stępień, т. 1,  Przemyśl, 1990, с. 217.

68. Див. А. Шептицький, Г. Хомишин, Й. Коциловський, Н. Будка, Г. Лакота, І. Бучек, І. Лятишевський, Пастирський лист, „Український Бескид”, Перемишль 1936, ч.2(317), с.1.

69. Див. E. Weron, Z dziejów Akcji Katolickiej w Polsce, тв. цит. с. 58.

70. Катехизм Католицької Церкви, Синод Греко-Католицької Церкви, Місіонер, Жовква 2002 (далі буде: ККЦ), 1212.

71. Там само, 1213.

72. Jan Paweł II, Redemptor hominis, Encyklika [в:] http://www.opoka.org.pl/biblioteka/W/WP/jan_pawel_ii/encykliki/r_hominis... (06.11.2015), 19.

73. ККЦ 783.

74. Пор. Lumen gentium, Догматична конституція про Церкву, [в:] Документи Другого Ватиканського Собору (1962-1965), Конституції, декрети, декларації. Коментирі, Свічадо, Львів 2014, 10.

75. Див. Jan Paweł II, Redemptor hominis, 20.

76. Див. ККЦ 785.

77. Jan Paweł II, Redemptor hominis, 19.

78. Там само, 21.

79. Див. Lumen gentium, 8.

80. Jan Paweł II, Redemptor hominis, 21.

81. Див. Dominus Jezus, Deklaracja o jedności i powszechności zbawczej Jezusa Chrystusa i Kościoła, Pallottinum, Poznań 2000, 18-19.

82. Lumen gentium, 11 і 39.

83. Пор. E. Frankowski, Podstawowe założenia powołania Akcji Katolickiej w Polsce, [в:] Akcja Katolicka dzisiaj. Materiały z sympozjum zorganizowanego w Ołtarzewie w dniach 27-29 IV 1995, z okazji 200 rocznicy urodzin św. Wincentego Pallottiego, prekursora Akcji Katolickiej, ред. M. Kowalczyk, J. Warzecha, «Apostolicum», Ząbki 1996, c. 120.

84. Див. Gaudium et spes, Душпастирська конституція про Церкву в сучасному світі, [в:] Документи Другого Ватиканського Собору (1962-1965), Конституції, декрети, декларації. Коментирі, Свічадо, Львів 2014, 26.

85. Див. Lumen gentium, тв. цит. 32-33.

86. Див. Jan Paweł II, Redemptor hominis, тв. цит., 15-16.

87. Див. Gravissimus educationis, Декларація про християнське виховання, [в:] Документи Другого Ватиканського Собору (1962-1965), Конституції, декрети, декларації. Коментирі, Свічадо, Львів 2014, 2-3.

88. Див. Gaudium et spes, тв. цит., 75.

89. Пор. Jan Paweł II, Redemptor hominis, тв. цит., 14.

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Бібліографія

  1. Carriquiri G., Współczesny stan Akcji Katolickiej w Kościele powszechnym, [в:] Akcja Katolicka dzisiaj, Materiały z sympozium zorganizowanego w Ołtarzewie w dniach 27-29 IV 1995, z okazji 200. rocznicy urodzin św. Wincentego Pallottiego, prekursora Akcji Katolickiej, ред. M. Kowalczyk, J. Warzecha, Apostolicum, Ząbki 1996, с. 31-46.
  2. Derdziak L., Społeczno-wychowawczy aspekt działalności duszpasterskiej błogosławionego Hryhorija Łakoty (1908-1950) Biskupa pomocniczego grecko-katolickiej diecezji przemyskiej, Liga-Press, Lwów 2010.
  3. Dominus Jezus, Deklaracja o jedności i powszechności zbawczej Jezusa Chrystusa i Kościoła, Pallottinum, Poznań 2000.
  4. Frankowski E., Podstawowe założenia powołania Akcji Katolickiej w Polsce, [в:] Akcja Katolicka dzisiaj. Materiały z sympozjum zorganizowanego w Ołtarzewie w dniach 27-29 IV 1995, z okazji 200 rocznicy urodzin św. Wincentego Pallottiego, prekursora Akcji Katolickiej, ред. M. Kowalczyk, J. Warzecha, «Apostolicum», Ząbki 1996, c. 119-122.
  5. Freeman S., Św. Wincenty Pallotti, jako poprzednik Akcji Katolickiej?, [в:] Akcja Katolicka dzisiaj, Materiały z sympozium zorganizowanego w Ołtarzewie w dniach 27-29 IV 1995, z okazji 200. rocznicy urodzin św. Wincentego Pallottiego, prekursora Akcji Katolickiej, ред. M. Kowalczyk, J. Warzecha, Apostolicum, Ząbki 1996, c. 15-30.
  6. Gałdyński T., Akcja Katolicka i wychowanie bezalkoholowe młodzieży, [в:] Wychowawcy na usługach Akcji Katolickiej, Poznań 1930, s. 5-13.
  7. Gaudium et spes, Душпастирська конституція про Церкву в сучасному світі, [в:] Документи Другого Ватиканського Собору (1962-1965), Конституції, декрети, декларації. Коментирі, Свічадо, Львів 2014, c. 332-413.
  8. Glemp J., Potrzeba, aby Akcja Katolicka odżyła, [в:] Akcja Katolicka dzisiaj, Materiały z sympozium zorganizowanego w Ołtarzewie w dniach 27-29 IV 1995, z okazji 200. rocznicy urodzin św. Wincentego Pallottiego, prekursora Akcji Katolickiej, ред. M. Kowalczyk, J. Warzecha, Apostolicum, Ząbki 1996, с. 105-111.
  9. Gravissimus educationis, Декларація про християнське виховання, [в:] Документи Другого Ватиканського Собору (1962-1965), Конституції, декрети, декларації. Коментирі, Свічадо, Львів 2014, c. 196-207.
  10. Halban L., Historyczne podstawy Akcji Katolickiej, Lwów 1930.
  11. Jan Paweł II, List Ojca świętego Jana Pawła II do wszystkich Kapłanów Kościoła na Wielki Czwartek, Watykan 1985.
  12. Jan Paweł II, List Ojca świętego Jana Pawła II do wszystkich Kapłanów Kościoła na Wielki Czwartek, Watykan 1986.
  13. Jan Paweł II, List Ojca świętego Jana Pawła II do Kapłanów na Wielki Czwartek, Watykan 1989.
  14. Jan Paweł II, List Ojca świętego Jana Pawła II do Kapłanów na Wielki Czwartek, Watykan 1991.
  15. Jan Paweł II, Redemptor hominis, Encyklika [в:] http://www.opoka.org.pl/biblioteka/W/WP/jan_pawel_ii/encykliki/r_hominis... (06.11.2015).
  16. Leszczyński M., Szkice o Akcji Katolickiej, Warszawa-Zamość 2006.
  17. O’Leary M., Kościół katolicki a wychowanie, London po 1945.
  18. Lumen gentium, Догматична конституція про Церкву, [в:] Документи Другого Ватиканського Собору (1962-1965), Конституції, декрети, декларації. Коментирі, Свічадо, Львів 2014, c. 55-116.
  19. Pius X, Il fermo proposto (11 VI 1905), Encyklika O Akcji Katolickiej, [в:] http://silesia.edu.pl/slask/index.php?title=Papie%C5%BC_Pius_X_-_encykli... (25.10.2015).
  20. Pius XI,  Encyklika Jego Świątobliwości Pana naszego Papieża Piusa XI do czcigodnych Braci Patriarchów, Prymasów, Arcybiskupów, Biskupów i innych ordynariuszów utrzymujących pokój i jedność ze Stolicą Apostolską o „Akcji Katolickiej” (29 czerwca 1931), Warszawa 1931.
  21. Podgórska T., Akcja Katolicka, [в:] Słownik katolickiej nauki społecznej, Warszawa 1993, c. 12-13.
  22. Presbyterorum ordinis, Декрет про служіння і життя пресвітерів [в:], Документи Другого Ватиканського Собору (1962-1965), Конституції, декркти, декларації, Коментарі, “Свічадо”, Львів 2014, c. 302-333.
  23. Stępień S., Organizacja i struktura terytorialna greckokatolickiej diecezji przemyskiej w latach 1918-1939, [в:] Polska-Ukraina 1000 lat sąsiedztwa. Studia z dziejów chrześcijaństwa na pograniczu kulturowym i etnicznym, ред. S. Stępień, т. 3. Przemyśl 1996, с. 191-218.
  24. Stępień S., Życie religijne społeczności ukraińskiej w Drugiej Rzeczypospolitej, [в:]  Polska-Ukraina 1000 lat sąsiedztwa. Studia z dziejów chrześcijaństwa na pograniczu kulturowym i etnicznym, ред. S. Stępień, т. 1,  Przemyśl, 1990, c. 207-227
  25. Weron E., Z dziejów Akcji Katolickiej w Polsce, [в:] Akcja Katolicka dzisiaj. Materiały z sympozjum zorganizowanego w Ołtarzewie w dniach 27-29 IV 1995, z okazji 200 rocznicy urodzin św. Wincentego Pallottiego, prekursora Akcji Katolickiej, ред. M. Kowalczyk, J. Warzecha, «Apostolicum», Ząbki 1996.
  26. Wyszyński S. Kardynał, Miłość na co dzień. Rozważania, Poznań 1980.
  27. W. Zdaniewicz, Akcja Katolicka w II Rzeczypospolitej, [в:] Akcja Katolicka dzisiaj, Materiały z sympozium zorganizowanego w Ołtarzewie w dniach 27-29 IV 1995, z okazji 200. rocznicy urodzin św. Wincentego Pallottiego, prekursora Akcji Katolickiej, ред. M. Kowalczyk, J. Warzecha, Apostolicum, Ząbki 1996, c. 67-103.
  28. Zięby A.A., Zięby  A. A., Metropolita Andrzej Szeptycki. Studia i materiały, Kraków 1994.
  29. Голинський  П., Католицька Акція, Перемиські Епархіяльні Відомості, Перемишль 1930, ч. XІ(листопад), с.  156-160.
  30. Катехизм Католицької Церкви, Синод Греко-Католицької Церкви, Місіонер, Жовква 2002.
  31. Католицька Акція і досконалення священика, Перемиські Епархіяльні Відомості, Перемишль 1930, ч. XІ (листопад), c. 161-162.
  32. Лакота Г., Творім Католицьку акцію! Промова на закінчення душпастирського курсу КА в Перемишлі 7 вересня 1934 р., [в:] Лакота Г., Принагідні науки й промови, Перемишль 1935, c. 154-159
  33. Маринович М., О важности і потребі контакту душпастиря з парохіянами, Перемиські Епархіяльні Відомості, Перемишль 1929, ч.V(травень), с. 90-102.
  34. Мартиняк І., Великий син Української Греко-Католицької Церкви, літургіст і вчитель-вихователь священиків та молоді, [в:] Блаженний Григорій Лакота перемиський єпископ-помічник. Зібрані послання та проповіді. Вступ, Перемишль 2005, c. 7-27.
  35. Орський О., Як підготовляти грунт для Католицької Акції в парохії, Перемиські Епархіяльні Відомості, Перемишль 1930, ч. VIII-IX (серпень-вересень), c. 132-140.
  36. Хто є світським апостолом? Про суть Католицької Акції. Перемиські Епархіяльні Відомості, Перемишль 1929, ч. X (жовтень), с. 198-200.
  37. Шептицький А., Хомишин Г., Коциловський Й., Будка Н., Лакота Г., Бучек І., Лятишевський І., Пастирський лист. „Український Бескид”, Перемишль 1936, ч. 2 (317), с. 1.