Історія Католицької Церкви, її розвиток, злети і падіння в Азербайджані.

Що ми  знаємо про релігію в Азербайджані? Країна з мусульманським корінням та традиціями, які були сильно урізані атеїстичною політикою за радянських часів. Хіба може у цьому симбіозі залишитися місця для хоч невеликої кількості сповідників християнської віри, а тим більше   католиків?

Тим не менш, історія зародження християнства на цих землях сягає перших років нашої ери — саме тут проповідував апостол Варфоломій. Що ж стосується католицизму, то він почав тут свій відлік із приходом до Азербайджану місіонерів із орденів домініканців, францисканців, кармелітів та августинців на початку XIV століття. Вони заснували кілька  католицьких монастирів, шкіл та місій. Поширення католицизму постійно гальмовувалося через протидію загалом мусульманського населення регіону та Вірменської Церкви, яка вбачала у католиках своїх головних конкурентів по євангелізації.

Своєрідний «бум» поширення католицької віри в Азербайджані пов’язаний з подіями другої половини ХІХ – початку ХХ століття.  У регіоні були виявлені багаті нафтові родовища, тож у країну стали прибувати іноземні фахівці, зокрема  католицького віросповідання. Водночас до Азербайджану було заслано  багато учасників польського повстання 1863 року. Тож у 1880-му році  тут мешкала майже тисяча католиків. Їхня спільнота почала спроби побудувати храм. Влада всіляко цьому противилась, створювала бюрократичні перешкоди,  тож справа йшла повільно. Чільники Бакинської губернії заявляли, що немає жодної необхідності в побудові храму, бо католиків надто мало. Хоча у 1903 році лише у столиці країни Баку, їх налічувалося вже 10 тисяч. Тож нарешті у 1909-му розпочалося будівництво храму Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії.  

Проте радість була не довгою. У 1931 році святиня була підірвана більшовиками. Отець-настоятель Стефан Деміуров продовжував таємно відправляти Святі Меси, за що у 1937-му  був арештований і розстріляний. Через репресії католиків в Азербайджані практично не лишилося.

Після розвалу СРСР невеличка група католиків, котра проживала у Баку, направила до Святого Престолу листа із проханням прислати їм священика, бажано єзуїта. Проте на той момент зробити це не було можливості.Подальші спроби католицької громади Азербайджану, до яких долучилися апостольський нунцій Жан Поль Гобель та апостольський адміністратор Кавказу єпископ Джузеппе Пазотто, наштовхнулися на нерозуміння з боку уряду  країни. Високопосадовці просто заперечували існування католиків на території держави. Перші Святі Меси отець Єжи Пілюс служив у квартирі, на них приходили лише кілька католиків-іноземців. Лише у 1999 році відбулася офіційна реєстрація католицької спільноти Баку.

У 2000 році Конгрегація Євангелізації Народів оголосила, що за місію в Азербайджані відповідають салезіанці. А 23 травня 2002 року у аеропорту Біна приземлився літак з Папою Йоаном Павлом ІІ на борту. Святішого Отця особисто зустрів тодішній президент Азербайджану Гейдар Алієв. Папа відслужив Святу Месу у Палаці Ручних Ігор, на ній були присутні кілька тисяч вірних.

Значення цього візиту важко переоцінити. Найголовніше — населення Азербайджану перестало сприймати католиків, як сектантів. За сприяння президента Алієва було знову закладено храм Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії. Офіційне відкриття нової святині відбулося 8 травня 2008 року. А з січня 2006 року в Баку почали діяти сестри Згромадження Місіонерок Божественної Любові. 

За словами вікарія храму Непорочного Зачаття отця Юзеф Марика, сьогодні в Азербайджані проживає кілька тисяч католиків. Практично всі вони іноземці. Азербайджанців - більше двохсот. Отець особливо наголошує на гармонії у стосунках між представниками різних релігій, які живуть у «великій, дружній родині». Він категорично не згоден із думкою, що католики є аутсайдерами в суспільному житті країни — не дивлячись на їхню малочисельність, вони відіграють важливу роль. У 2012 році Папа Бенедикт XVI під час щорічного виступу перед працівниками дипкорпусу наголосив, що співпраця Святого Престолу з Азербайджаном є позитивним прикладом добросусідських відносин, які Ватикан прагне розвивати з усіма країнами. Тож, маємо надію, що майбутній візит Папи Франциска до цієї країни матиме благодатне підґрунтя і сприятиме подальшому розвитку позитивних тенденцій у житті католиків Азербайджану.

Павло Зінченко, Католицький Медіа-Центр