Кілька знаків для нас

Минулий тиждень і початок цього тижня, хоч не були надзвичайно багатими на події, проте декілька з них усе ж таки мають певну знаковість, на яку варто звернути увагу.

Перемога Дональда Трампа здивувала багатьох. Хоча для США це факт означає дещо більше, ніж просто перемога кандидата-республіканця. Оскільки паралельно пройшли довибори в Конгрес США – і в Палату представників, і в Сенат. Вони стали просто розгромною поразкою для антикатолицького ліволіберального проабортного та про-ЛГБТ лобі. В Америці сформована більшість, яка не буде відзначатися прихильністю до абортів чи «прав» ЛГБТ осіб.

Як свідчать екзиполи, більше 60% опитаних протестантів, 52% католиків і 55% представників інших християнських конфесій віддали свій голос за Дональда Трампа.

Але багато важнішим є те, що американські католики показали, що у своїй більшості вони здатні почути голоси своїх єпископів, які застерегли перед приходом Клінтон до влади.

Справи в американській Церкві, як видно, не такі вже й погані – мільярди Сороса і решти ліберальної гоп-компанії не змогли переламати Католицьку Церкву в США через коліно. А pro-life більшість при владі дає американським католикам невеликий передих.

На щастя для України, де влада готова законодавчо запровадити і найліберальніші норми, команда, яка організовувала у США спробу ліберального бунту проти католицьких єпископів, яка просувала не тільки в США, але й на міжнародному рівні аборти та «права» ЛГБТ осіб, не увійшла в Білий Дім. Це трохи облегшить ситуацію.

Але навіть це не скине з порядку денного питання здатності українського християнства протиставитись накиданню українському суспільству ліберальних «цінностей». Неспроможність українського християнства протиставитись поправці, яка забороняє дискримінувати за «статевою орієнтацією і гендерною ідентичністю», – розгромний доказ суспільної яловості українського християнства на цьому етапі.

Що ж до самої української влади, то неспроможність українського парламенту нормалізувати медичне капеланство свідчить про нехристиянський характер парламенту, а тим самим і суспільства, яке його покликало до життя. Ще більш трагічним є те, що жодна з християнських конфесій України на цей провал офіційно не відреагувала. Це, знову ж таки, наштовхує на думку про відсутність серйозного впливу християнства на сучасне українське суспільство. А насправді ж свідчить про ранимість українського суспільства перед світоглядними диверсіями.

Агресивний тиск західних структур у накиданні гендеризму, на щастя, уже отримав на міжнародному рівні перший серйозний удар – 54 африканські країни вимагають скасування іменування спецпредставника ООН з питань «прав» ЛГБТ, оскільки, на їхню думку, питання ЛГБТ не має нічого спільного з правами людини, а тому і саме іменування такого представника є незаконним.

Проте це тільки один удар на міжнародному рівні по гендерній ідеології, яка накидається всім і кожному. Бо агресивність, з якою впроваджують гендерну ідеологію у західних суспільства, не дає підстав очікувати якогось дуже відмінного сценарію розвитку подій в українському суспільстві. Черговим доказом чого стала минулотижнева постанова французького суду, що цитування біблійного вчення про гомосексуальну поведінку для держави, яка сповідує гендеризм, – злочин.

Ситуація з гендеризмом уже не просто дійшла до критичної точки, вона почала руйнувати світогляд католиків зі середини. І саме її агресивний похід змушує католицьких прелатів говорити про потребу чіткого артикулювання позиції Церкви, через оприлюднення відповідного документу.

На цьому безрадісному тлі приємним і знаковим фактом стала аудієнція членів Габсбурзького Дому в Святішого Отця Франциска. Трьохсотчленна спільнота Габсбургів живе як одна родина, і це дало підставу Папі поставити цю родину за гідну наслідування. Родина Габсбургів може стати одним з тих прикладів, які допоможуть європейським та північноамериканським католикам повернутись до своєї ідентичності – ідентичності сімейних людей. Вони стали втіленням повернення до католицької культури життя.

І на сам кінець. Серед розбурханого моря сучасного світу, коли втримати християнську віру перед нападом різних людських ідеологій стає щораз складніше, а у деяких випадках вимагає реального героїзму, християни отримали чергове свідчення історичності своєї віри – археологи заявили, що Гріб Христа, який віками почитають, як найбільшу святиню християнського світу, є дійсно автентичним артефактом. І це є знаком для сучасного християнського світу.

Мусимо звернути свої очі до першоджерела нашої віри – факту Христового Воскресіння, щоб втримати віру в цей не простий час. А саме віра нам дає підстави для християнського оптимізму: зло не буде торжествувати – Христос вже його переміг. Тому мусимо відновити у своїх серцях радісне очікування повернення Спасителя у славі, яке покладе кінець цьому апокаліптичному нападу зла на народ Божий.

о. Орест-Дмитро Вільчинський