Коментар Євангелія на третю неділю по Зісланню Святого Духа (Мт 6,22-34)
  • Птн, 12/07/2013 - 17:40

22 Світло тіла – око. Як, отже, твоє око здорове, все тіло твоє буде світле. 23 А коли твоє око лихе, все тіло твоє буде в темряві. Коли ж те світло, що в тобі, темрява, то темрява – якою ж великою буде! 24 Ніхто не може двом панам служити: бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або триматиметься одного, а того знехтує. Не можете Богові служити – і мамоні. 25 Ось чому кажу вам: Не турбуйтеся вашим життям, що вам їсти та що пити; ні тілом вашим, у що одягнутись. Хіба життя не більш – їжі, тіло – не більш одежі 26 Гляньте на птиць небесних: не сіють і не жнуть, ані не збирають у засіки, а Отець ваш небесний їх годує! Хіба ви від них не вартісніші? 27 Хто з вас, журячись, спроможен добавити до свого віку хоч один лікоть? 28 І про одежу чого ж вам клопотатись? Гляньте на польові лілеї, як ростуть вони: не працюють і не прядуть. 29. Та я кажу вам, що й Соломон у всій своїй славі не вдягався так, як одна з них. 30 І коли зілля польове, яке сьогодні є, а завтра вкидають його до печі, Бог так одягає, то чи не багато більше вас, маловірні? 31 Отож не турбуйтеся, промовлявши: Що будемо їсти, що пити й у що зодягнемося? 32 Про все те побиваються погани. Отець же ваш небесний знає, що вам усе це потрібне. 33 Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все те вам докладеться. 34 Не журіться, отже, завтрішнім днем; завтрішній день турбуватиметься сам про себе. Доволі дневі його лиха.”

  1. Читання

 1.1  Контекст

Матеріал, що розглядатимемо, знаходиться у тій частині Євангелія від Матея, що зазвичай називають Нагірна промова або Нагірна проповідь. Назва ця походить від того, що на початку п­ʼятої глави євангелист зазначає сходження Ісуса на гору (Мт 5,1)  і тоді подає його навчання (у пʼятій, шостій та сьомій главах), що закінчується висловом: «І як Ісус скінчив ці слова, народ не міг надивуватися його навчанню» (Мт 7,28).

1.2  Межі та структура уривка

Назвати даний матеріал (Мт 6,22-33) уривком можна лишень тому, що він використовується при читанні під час Літургії. Розглянемо додатково ще й вірш Мт 6,34, що має безпосередній звʼязок із матеріалом, що йому передує.

Тут є радше три окремих уривка: два коротших навчання (лоґія) та одне довше:

Мт 6,22-23 – навчання повʼязане із оком, світлом, темрявою;

Мт 6,24 – навчання про неможливість служіння двом панам;

Мт 6,25-34 – навчання, де темою є турбота про життєві потреби.

1.3 Синоптичний аналіз

Подібний матеріал знаходимо у євангелиста Луки. Щоправда у третьому Євангелію цей матеріал знаходиться в різних главах.

Відповідним до Мт 6,22-23 є Лк 11,34-35. У Луки цей матеріал повʼязаний із Лк 11,34, де говориться про світло і світильник. Натомість у Матея відповідний матеріал знаходиться у Мт 5,15, де він є центральним складником уривка, що представляє навчання Ісуса про світло, яким являються його учні для світу (Мт 5,14-16).

Вірш Мт 6,24 відповідає Лк 16,13, який вплетений у навчання Ісуса, що подає Лука у 16 главі, і стосується воно багатства та ставлення людини до нього.

Мт 6,25-34 має відповідний матеріал у Євангелію від Луки в 12 главі (Лк 12,22-32), який євангелист третього Євангелія подає після притчі про нерозумного багача (Лк 12,16-21) та дуже гарно вплітає його як певний висновок. Представлення цього навчання Лука подає як наслідок запитання, що його отримав Ісус від одного чоловіка з-посеред тих, що його слухали (Лк 12,13).

Таким чином можна зауважити, що матеріал, який отримали євангелисти із традиції, був ними опрацьований, і кожний з них його представив згідно свого бачення.

 

2 Медитування

2.1 Око твоє – світильник для тіла (Мт 6,22-23)

На самому початку (Мт 6,22а) представлено твердження стосовно ока як світильника для тіла, а вже на основі цього твердження було побудовано наступний матеріал, адже продовження має на меті розкрити це твердження, тому вже у Мт 6,22б є присутнє οὖν (ун) зі значенням тому, отже.

У грецькому тексті вірш Мт 6,22б починається із слова ἐὰν (еан) якщо, коли у поєднанні із умовний способом дієслова бути, що дає дві можливості розуміння того, про що йдеться. Адже така побудова речення вказує на:

1)    очікувану подію, про яку натякається як можливу до здійснення;

2)     подію, що часто повторюється.

У першому випадку розумілося б цей вислів як теоретичне припущення: припустимо що якщо б, отже, око твоє ….

Другий випадок вказує більше на досвід, що його отримується внаслідок подібних випадків, які вже неодноразово повторювалися. Тому вже з досвіду відомо, що кожного разу коли виникає подібна ситуація, то стається завжди те саме: коли, отже, око твоє

Побудова Мт 6,22б дуже подібна до Мт 6,23а. Наявність сполучника δέ (де) але із відтінком протиставлення дає можливість розуміння двох різних перспектив. Перша перспектива визначена прикметником ἁπλός (гаплос), друга – прикметником πονηρός (понерос), які обидва характеризують око.

Вважається, що основа прикметника ἁπλός походить від дієслова πλέκω (плеко) що означає плести, тобто робити складним, заплутаним. Літера α, що знаходиться на початку даного прикметника є заперечною. Звідси і значення прикметника ἁπλός: простий, нескладний, простодушний, скромний.

Прикметником πονηρός означає злий, поганий, лихий, лукавий.

Око, як світильник для тіла, його можна уявити собі, як вітраж, або щось подібне, через що проходить світло і потрапляє всередину. Внаслідок того, яке є це око, яку пропускну здатність воно має, світло або потрапить всередину, або ж ні.

Сьогоднішні технології вироблення скла дозволяють краще зрозуміти нам те, чого навчав Ісус. Уявімо собі такий приклад. Є скло просте, якого часом навіть і не зауважується, бо його простота і чистота, не спотворюють зображень.  Предмети ж ззовні людина бачить тому, що від них відбивається світло, що проходить через скло. Якщо скло чисте, їх видно чітко. Коли ж скло затемнене, або таке, що відбиває світло, то предмети або видно не чітко, або ж не видно зовсім.

Людина дуже багато інформації сприймає через око. Але ж відомо, що те, що потрапляє в око, опрацьовується розумом. Мабуть, кожен міг зауважити, що часом помічаються певні речі, які не змінили свого місцезнаходження або положення, проте перед тим не були помічені. Тобто, око немовби не пропускало всередину світло, що відбивалося від цих непомічених предметів. Часом хтось збоку може вказати на наявність певного предмету або деталі. І тоді око вже помічає цей предмет, пропускає світло від нього всередину. Тоді ніби відбувається певне налаштування ока на сприйняття даного світла, щоб предмет був побачений.

Господь хоче гармонізувати око слухача на пропускання світла, яким є він сам, щоб те, що бачить людина було у його світлі. Тоді вона може перебувати у правді, може бачити світ навколо таким, як його представляє сам Господь. Коли ж людина не готова до цього, тоді вона, відкидаючи Божі корективи, формує око у своєму власному світлі, і тоді воно стає лихим, спотворює розуміння навколишнього світу, пропускає лишень те, що хоче бачити сама людина. Таке внутрішнє «світло», у якому бачить світ людина, Ісус називає темрявою. Якою ж великою має бути темрява, де для Світла світу немає місця!

2.2 Ніхто не може двом панам служити (Мт 6,24)

Це навчання побудоване таким чином, що чітко зауважуються його складові частини:

1 Ніхто не може двом панам служити,  

2

Бо  

3

або одного зненавидить, а другого любитиме  

4

або до одного привʼяжеться, а другого знехтує  
5 не можете Богові служити і мамоні  
         

Складові 1 та 5 подібні  між собою і відрізняються від 3,4, що у свою чергу мають схожість поміж собою.

Грецький текст у складових 1 та 5 має ті самі дієслова (могти, служити), вжиті у теперішньому часі. Натомість дієслова, що використані у складових 3 і 4 (ненавидіти, любити, привʼязатися, нехтувати), вжиті у майбутньому часі. Складові 1 та 5 починаються із наголосу на щось негативне через присутність заперечної частки οὐ (у) не, що знаходиться в 1 як складова слова οὐδείς (удейс) ніхто. Складові 3 та 4 починаються розділовим сполучником ἤ (е) та мають у другій половинці сполучник καί (кай), що у поєднанні перекладаються або …або, даючи усвідомлення того, що одне з двох необхідно відкинути. Складова 1 повʼязана із 3 та 4 узгоджувальним сполучником γάρ (ґар), що може виражати причину, наслідок, пояснення.

Перший складник виражає своєрідну аксіому, щось, що в принципі не потребує доведення, а само собою є зрозумілим. Через присутність складників 3 і 4 та використанням у них дієслів у майбутньому часі, Ісус дає чітко усвідомити наслідки, що випливають із твердження вираженого даним складником 1.

Навчання у складниках 3 та 4 представлено таким чином, щоб підкреслити два протилежні формуючі чинники у встановленні стосунків між особами. З одного боку любов і привʼязаність, а з іншого – ненависть та нехтування. Перші два є позитивними, будуючими, такими, що дають перспективу добрих і тривалих стосунків, інші ж два вказують на розрив стосунків. На основі усвідомлення людиною цих двох протилежних чинників, Ісус підводить слухача до прийняття головного рішення на основі складника 5.

Дієслово δύναμαι (дюнамай) вжито у формі другої особи множини, тобто ви (що слухаєте) не можете… Складник 5 побудований таким чином, що наголос падає на служіння Богові. Проте внаслідок використання заперечної частки не на початку дає відтінок неможливості служіння Богові, коли є ще один господар – мамона.

Вибір, що його мають зробити слухачі, полягає не в тому, щоб вибирати між двома панами. Відштовхуючись від твердження про неможливість служіння двом панам, зрозумівши навчання і вже служачи Богові, слухачі підведені до усвідомлення важливості служіння лишень одному Творцеві, не вносячи дисгармонії, повʼязаної з мамоною.

Що розуміється під терміном мамона? У Євангелії від Матея цей термін зустрічається лишень один раз. Ще три рази він зустрічається у Євангелії від Луки у 16 главі, де останній випадок є паралельним до Мт 6,24 (Лк 16,9.11.13). У двох перших випадках Лука під терміном мамона розуміє багатство (саме таке значення має цей термін у арамейській мові) і характеризує мамону прикметником неправедний.

Таким чином Ісус, вказуючи на важливість служіння лишень одному Богові, підводить слухачів до усвідомлення того, що єдиним багатством для них є сам Бог. Ніяке інше багатство не може стати на заваді служінню Богові. Тому апостол Павло чітко заявляє, що коли люди творять собі різних богів, чи вибирають собі різних панів, для Ісусових учнів є лишень один Бог, Отець, від якого все і для якого – ми, і один Господь Ісус Христос, через якого – все, і ми через нього (1Кор 8,6). Богові належить любов як відповідь на те, що він нас полюбив і служіння як відповідь на те служіння, що сам Бог особисто для нас здійснив у своєму Синові і Господі нашім, який прийшов, щоб нам послужити. Бог є джерелом і подателем усіх дібр, що ми маємо, і є важливо бути вдячними йому, не переносячи захоплення із особи Бога на сам дар, що його він дав, і не робити цей дар центром відліку. Любов до земного багатства, особливо до грошей, розглядається як корінь усякого лиха, що приводить до відходу від віри (1Тм 6,10).

 

2.3 Не турбуйтеся вашим життям…  (Мт 6,25-34)

Третє навчання Ісуса євангелист Матей тісно повʼязує із попереднім, адже на це вказують вже перші слова: Ось чому …. Таким чином євангелист представляє це навчання у світлі попередньоподаного, він немов би хоче краще його розкрити.

Основне слово, що використовується в уривку Мт 6,25-34 – дієслово μεριμνάω (мерімнао) турбуватися, палко бажати, журитися. Воно вживається євангелистом Матеєм сім разів, з яких шість у даному уривку, і це вже підкреслює те, що євангелист в особливий спосіб хоче його підкреслити для читача. У грецькій мові дієслово μεριμνάω походить від μερίζω (мерідзо), що означає ділити, розділювати на частини, де μέρος (мерос) частина. Таким чином дієслово μεριμνάω вже само по собі вказує на роздвоєність, на поділ, що виникає внаслідок певних обставин. Відштовхуючись від попереднього уривка, розуміється, що поділ у служінні Богові вносить саме багатство, яке тут представлено у двох чинниках: душа та тіло. Душа – дихання, життєва сила, що оживляє тіло у диханні. Із душею в уривку повʼязані їжа і пиття, а з тілом (організмом) – одяг, який прикриває та захищає.

І душа і тіло є самі по собі багатством для людини. Їжа, пиття, одяг – також підкреслюються як багатство. Вже із самого початку зрозуміло, що Ісус очікує усвідомлення того, що душа і тіло є значно важливішими за харчі та одяг. Адже питання, яке ставиться у Мт 6,25, побудоване таким чином, що для грецькомовного читача стає зрозумілим те, що Ісус очікує саме на таку відповідь, що виявляє вищість душі і тіла за їжу, пиття і одяг. Далі слідує лишень розʼяснення, побудоване на прикладах, взятих із життя слухачів.  Ці приклади є для них доступними і зрозумілими. Але вони дають також і іншу перспективу. Ісус, звертаючись до слухачів, з одного боку наголошує на тому, що саме вони є вартнішими за птахів і за рослини, а з іншого боку вказує на те, що Бог Отець є той, кому необхідно бути вдячним за все.

Слухачів хоча й названо маловірами, але все ж таки протиставлено до поган (Мт 6,31), тобто до тих, що не знають Господа Бога, Отця, що про нього говорить Єдинородний Син. Протиставлення полягає і у вживанні іншого дієслова: коли до слухачів застосовується μεριμνάω, то для поган – ἐπιζητέω (епідзетео), що означає пошук чинений зі старанністю, запопадливістю, пильність, ревністю. На основі вживання цих двох дієслів підкреслено докорінну відмінність у способі життя. Погани, що не знають правдивого Бога, із ревністю шукають те, що їм виглядає як найбільше багатство: їжу, пиття, одяг … Слухачі ж, хоча й маловіри, але це є люди, що вірять у єдиного Бога, Творця неба і землі, Бога Ізраїля, Отця Ісуса Христа. Вони вже служать Богу і Ісус хоче їх підвести до усвідомлення того, що вони не мають турбуватися, роздвоюватися у собі задля їжі, пиття і одягу, але лишень поглиблювати свою віру. Все що вони мають є дане їм Богом, який про них дбає. Їм же потрібно одного: шукати царства Божого, а все інше їм додасться.

Останній вірш уривка ставить наголос на ще одному аспекті, що поділяє людину у служінні Богові – журба за тим, чого нема і може і не бути. Це певні людські фантазії про те, що має статися у майбутньому, завтрашньому дні, часі, який настане лишень тоді, коли того захоче Господь. Із приходом Божого Сина у світ час сповнився (Гл 4,4), і тепер людина живе в останньому, і, в той же час, у  новому періоді, який має закінчитися другим приходом Божого Сина. Про цей же день і годину не знає ніхто. Цей момент залежить від Отця. Тому Ісус закликає не турбуватися тим, що буде у майбутньому, але жити кожним днем, що має у собі вже достатньо лиха, з яким людина покликана боротися, служачи Богові і Отцеві. У кінцевому результаті людина живе завжди у той момент, що звемо тепер. Минулого вже немає, а майбутнього ще немає. Є лишень тепер. Власне у ньому і потрібно служити Господеві.

3 Молитва

Господи Ісусе, що для розбійника, який на хресті попросив згадати його у царстві твоїм і почув від тебе, що сьогодні буде з тобою там, із твоїм приходом до хати Закхея цей день став для нього спасінням, бо ж, оспівуючи твоє народження від Діви Марії, ангели проголосили пастухам: «Сьогодні народився вам … Спаситель», а з твоїм відходом ти сам сказав до своїх учнів, що будеш з ними аж до кінця віку, дай нам усвідомити важливість кожного життєвого моменту (сьогодні, тепер), в якому власне і живемо, щоб був він позначений свідомістю твоєї спасенної присутності. Сформуй наше око таким чином, щоб ми навчилися бачити і розуміти навколишній світ у твоєму світлі, і бачили тих, кому ми покликані послужити. Дай нам Господи навчитися від тебе самого служити Богові через служіння ближньому, щоб ми не турбувалися тим, що відволікає нас від цього служіння, але покладалися повністю на тебе, нашого Творця і Подателя усього того, що маємо.

Джерело: http://pcc.ugcc.org.ua