У неділю третю після Пасхи Господньої читається фрагмент Євангелія від Марка, в якому розповідається про те, як Йосиф Ариматейський, попросивши у Пилата тіло Ісуса, поховав його у власній гробниці. Євангельський фрагмент розповідає також про жінок, які рано-вранці, першого дня тижня, прийшли з миром до гробу, щоб намастити тіло Учителя, однак побачили камінь, відвалений від гробу, і юнака, який сповістив їм про те, що Ісус воскрес (15,42-16,8).

Пропонуємо коментар деяких Святих Отців Церкви та ранньохристиянських письменників на даний євангельський уривок.

42. Коли настав уже вечір, – тому що була це п’ятниця, тобто перед суботою.

Заколення Агнця

Вчора заколювався агнець і помазувалися одвірки, і Єгипет оплакував первенців, і губитель пройшов повз нас (пор. Вих 12,1-30), і жертовний ніж вселяв страх і повагу, і ми відгородилися чесною кров’ю. Сьогодні ми остаточно покинули Єгипет і жорстокого гонителя фараона, і тяжких наглядачів та звільнилися від глини і виготовлення цеглин (пор. Вих 5). Ніхто не завадить нам святкувати Господеві Богу нашому свято Виходу і святкувати не зі старою закваскою злоби і лукавства, але в опрісноках щирості й істини... Вчора я розпинався разом з Христом, сьогодні прославляюсь з Ним. Вчора разом з Ним я умертвлявся, сьогодні оживотворяюся з Ним. Вчора я погребався з Христом, сьогодні воскресаю разом з Ним.

Святитель Григорій Назіанзький, На святу Пасху

Три дні

Писання свідчить, що це були не повні три дні: від першого дня обчислена друга половина; від третього дня – перша; середній, тобто другий день – абсолютно повністю, тобто двадцять чотири години, дванадцять вночі і дванадцять вдень. Розп’ятий Він спочатку голосами юдеїв в третій годині шостого дня, перед суботою; на самий хрест піднятий в шостій годині і віддав духа в дев’ятий годині (пор. Мт 27,23-50).

Святитель Августин Іппонський, Про Тройцю

43. Йосиф Ариматейський, поважний радник, що й сам очікував Божого Царства, прибув і, сміливо ввійшовши до Пилата, попросив тіло Ісуса.

Послідовність подій

О шостій годині Він був розп’ятий, о дев’ятій віддав духа, до заходу сонця був похований. Протягом суботи Він залишається у гробі, де поклав Його Йосиф Ариматейський (пор. Мт 27,57-60; Лк 23,50-53; Йо 19,38-42).

Святитель Ігнатій Антіохійський, Послання

Сміливість Йосифа

Це був той Йосиф, який раніше скривався, а тепер, після смерті Христової, проявив велику сміливість. Адже він не був незнаний і не з непомітних, але один з ради і вельми знатний. Звідси особливо можна усвідомити його мужність (пор. Лк 23,50). Адже він видавав себе на смерть, накликаючи загальну ворожнечу своєю відданістю Ісусові: тим, що і тіло попросити наважився, і не відступився, поки не домігся свого. До того ж він не тільки отримав тіло Ісуса, не тільки славно поховав, але і поклав його у власній новій гробниці, чим проявив свою любов і мужність (пор. Мт 27,60; Mp 15,46; Лк 23,53).

Святитель Йоан Золотоустий,  Гомілії на Євангеліє від Матея

44. Пилат же здивувався, що вже вмер; і прикликавши сотника, спитав його, чи давно помер.

Незвичайна смерть

Як каже Євангеліє, присутні біля хреста дуже здивувалися, коли Він, скрикнувши сильним голосом, який був образом нашого гріха, відразу ж віддав духа. Розп’яті на хресті помирали довгою болісною смертю, тому розбійникам були перебиті гомілки, щоб вони померли і були зняті з хреста до суботи (пор. Йо 19,31-32). Дивно те, що Він був виявлений вже померлим. Ми читаємо, що і Пилат здивувався, коли у нього попросили тіло Господа для погребення.

Святитель Августин Іппонський, Про Тройцю

45. Довідавшись від сотника, він видав Йосифові тіло; 46. а Йосиф, купивши полотно, зняв його, обгорнув полотном і поклав його у гробі, що був висічений у скелі; потім прикотив камінь до входу гробу;

Скромне погребення

Скромне погребення Господа є осудженням суєтності багатих, які і в могилах не можуть обійтися без багатств... Звідси походить церковний звичай, згідно з яким жертва на вівтарі приноситься не так на шовку або на квітчастій тканині, але на лляній, подібно до того, як тіло Господа було поховано в чистому полотні (пор. Мт 27,59; Лк 23,53; Йо 17,40).

Беда Преподобний, Виклад Євангелія від Марка

Тіло Ісуса і зішестя в ад

Нерозумно стверджують ті, які кажуть, ніби Слово перетворилося в кість і плоть. Якщо би було так, то не потрібна була б гробниця, тому що тіло само собою зійшло б на проповідь будучим в аді духам. А нині Слово зійшло проповідувати, тіло ж зберіг на Голгофі Йосиф, обвивши його плащаницею (пор. Мт 27,59-60; Лк 23,53; Йо 19,40-41). І кожному стало ясно, що Слово не було тілом, але що тіло належало Слову.

Святитель Атанасій Александрійський, Послання до Епіктета

47. Марія ж Магдалина й Марія, мати Йосифа, дивились, де його покладено.
1. Як же минула субота, Марія Магдалина, Марія, мати Якова, та Саломія купили пахощів, щоб піти та намастити його.

Субота і неділя

У давні часи людьми шанована була субота, проте Господь переніс святкування суботи на День Господній [тобто на неділю]. Не по своїй волі ми нехтуємо суботою, а й пророк відкидає її, кажучи: Від новомісяччів ваших та святкувань [субот] ваших відвертається душа моя (Іс 1,14; пор. Ос 2,11). До тих пір, поки чинені були діла, гідні закону, до тих пір, поки не прийшов Учитель, діяли постанови вихователя. Коли ж прийшов Учитель, вихователь став непотрібен, і коли зійшло сонце, світильник перестав освітлювати.

Святитель Атанасій Александрійський, Гомілія про сіяння

Жінки і апостоли

Жінки йдуть прислуговувати Христові, апостоли Христа приймають страждання. Перші несуть аромати, другі приймають побої. Перші входять в гробницю, другі – у в’язницю. Перші поспішають до послуху, другі прагнуть до кайданів. Жінки проливають єлей, апостоли проливають кров. Жінки дивуються смерті, апостоли йдуть на смерть.

Святитель Петро Хризолог, Зібрання проповідей

2. Рано-вранці, першого дня тижня, прийшли вони до гробу, як сходило сонце.

Світанок

Лука каже: Рано-вранці, а Йоан: Ранесенько, як ще не розвиднілось, Марко ж: Рано-вранці, як сходило сонце, тобто коли небо на сході вже світлішало, що і буває перед сходом сонця (пор. Мт 28,1; Лк 24,1; Йо 20,1). Це і є те сяйво, яке звичайно зветься Авророю – ранковою зорею. Так що Марко не суперечить євангелисту, який каже: Ранесенько, як ще не розвиднілось (Йо 20,1). З настанням дня залишки темряви тим швидше зникають, чим швидше сходить сонце.

Святитель Августин Іппонський, Про згідність євангелистів

Сенс ранньої години

Ця сама священна ніч вшанована була славою перемоги Господа над смертю; а на кінець ночі, коли зароджувався новий день, вірні Христові жінки приступали прислуговувати Йому (пор. Мт 28,1; Лк 24,1). Адже Господь – Творець і Розпорядник часів, воскреснувши в останню частину ночі, всю її світлом Свого воскресення зробив святковою і промінною.

Беда Преподобний, Гомілії на Євангелія

Про послідовність подій

У євангельському тексті сказано, що праведні жінки прийшли поглянути на гріб після вечора суботи, коли вже світало, в перший день тижня. Це треба розуміти так, що вони готувалися ввечері і на світанку першого дня тижня прийшли туди; тобто ввечері вони приготували пахощі, якими хотіли помазати тіло Господа, але принесли приготовані аромати до гробу вранці. Що Матей внаслідок стислості викладу передав не так ясно (пор. Мт 28,1), інші євангелисти вказали більш чітко, в якому порядку все було зроблено (пор. Mp 16,1-2; Лк 24,1). Після того як Господь був похований в шостий день, жінки, що повернулися від гробу, готували пахощі та миро, доки можна було працювати; з настанням же суботи вони відпочивали, згідно зі заповіддю (пор. Вих 12,16; 20,8-10), про що Лука говорить прямо (пор. Лк 23,56). Коли пройшла субота і настав вечір, знову можна було працювати, і жінки, в благоговінні своєму перебуваючи, купили невистачаючих ароматів, як згадує Марко (пор. Мр 16,1), щоб піти та намастити Його тіло. Рано-вранці, першого дня тижня, прийшли вони до гробу.

Беда Преподобний, Гомілії на Євангелія

3. Та й говорили між собою: «Хто нам відкотить камінь від входу до гробу?»

Невіра жінок

Від дверей гробу чи від серця? Від гробу чи від очей? Жінки, сковане серце ваше, очі ваші закриті – тому не бачите славу відчиненого гробу. Єлей ваш не так на тіло Господа, як на очі душі вашої ізлийте, якщо хочете бачити. Світлом віри ви побачите те, що скривається в темряві вашої невіри (пор. Од 3,18).

Святитель Петро Хризолог, Зібрання проповідей

Поступове запевнення учеників

Без сумніву, Господь наш і Відкупитель славу Свого воскресення відкривав ученикам поступово, протягом часу, тому що велич цього чуда слабкі серця смертних людей відразу прийняти не в змозі. Рахуючись зі слабкістю тих, хто шукає Його і які першими приходять до гробу, Він показує відвалений камінь як жінкам, палаючим любов’ю до Нього, так і чоловікам (пор. Мт 28,2; Лк 24,2; Йо 20,1). І оскільки тіло Його було відсутнє, Він показує їм плащаницю (пор. Лк 24,12; Йо 20,3-7), в яку воно було загорнуте, коли лежало там одне. Жінкам, які старанно Його шукали і яких побачене привело в жах, Він потім посилає видіння ангелів (пор. Мт 28,1-5; Лк 24,1-10). І вони сповістили, що Він воскрес. Після того як поширилася чутка про Його воскресення як те, що вже звершилося, Господь сил і Цар слави (пор. Пс 23,10) з’явився і показав, з якою владою смерть, яку Він скуштував лише ненадовго, була подолана.

Беда Преподобний, Гомілії на Євангелія

4. Але поглянувши, побачили, що камінь був відвалений, – був бо дуже великий.

Камінь як знак і свідоцтво

Ангел відвалив камінь не для того, щоб відкрити дорогу Господеві, але щоб дати людям знак про те, що Він вже вийшов із гробу. Якщо Він, як смертний, через закрите лоно Діви зміг, народившись, увійти у світ, то, поза всяким сумнівом, уже як безсмертний, Він, воскреснувши, зміг піти з цього світу через закритий гріб.

Беда Преподобний, Гомілії на Євангелія

5. Увійшовши до гробу, побачили юнака, що сидів праворуч, одягнений у білу одежу, – і вжахнулись.

Два ангела чи один?

Марко каже, що вони, увійшовши до гробу, побачили юнака, що сидів праворуч, одягнений у білу одежу, – і вжахнулись. Як нам це зрозуміти? Або Матей промовчав про цього ангела, якого бачили ті, що входили, або Марко промовчав про того ангела, якого бачили сидячим на камені (пор. Мт 28,2). У такому випадку вони бачили двох ангелів і від двох ангелів чули вістки про Ісуса.

Святитель Августин Іппонський, Про згідність євангелистів

Опис гробу Господнього

Щоб не уявити собі ненароком гріб Господній, що викликає любов і людей, і ангелів, як звичайне захоронення, ми скористаємося достовірними відомостями тих, хто в наш час бував в Єрусалимі і після повернення залишив нам записи про побачене. Отже, гробниця була круглою, вирубаною в скелі; висота її така, що людина, яка стоїть посередині, рукою дістає до стелі. Вхід розташовувався на схід, його закривав великий камінь, про якого розповідають Євангелія. Направо від входу для упокоєння тіла Господа приготовлено було спеціальне місце довжиною сім футів [біля 2 м] на виступі висотою в три долоні від підлоги. Вхід був зроблений не як звичайно – зверху, а збоку; через нього можна було внести тіло.

Святитель Беда Преподобний, Гомілії на Євангелія

Чому юнак?

Воскресення мертвих, як каже апостол, буде в звершености мужа, до міри повного зросту повноти Христа (Еф 4,13), тобто в пору молодості, якій вже не потрібно розвиватися і яка позбавлена вад, досконала у всіх відношеннях, повна і сильна.

Святитель Ісидор Севільський, Сентенції

Сенс явлення ангела

Слід звернути увагу на значення того, що ангела бачать сидячим по праву сторону. Що означає ліва сторона як не життя теперішнє, а права – життя вічне? ... Так от, оскільки Відкупитель наш вже подолав тлінність життя теперішнього, ангел, що прийшов сповістити про Його життя вічне, сидів, як і личить, по правій стороні. Він з’явився одягненим в білу одежу, сповіщаючи цим радість нашого торжества.

Святитель Григорій Великий, Гомілії на Євангелія

Священиче і царське служіння Ісуса

Справедливо те, що згідно з повідомленням Марка, оповісник воскресення Ісуса, пророкуючи, що Він подолає князя світу цього, був в сидячому положенні. Сидячи, він зображував Того, Хто переміг творця смерті і вже зійшов на трон вічного Царства... Возсідати на троні – справа царя, стояти біля жертовника – справа Первосвященика. Бо наш Відкупитель удостоїв нас честі бути нам одночасно Царем і Священиком: Священиком, щоб очистити нас від гріха жертвою Свого страждання; Царем, щоб дарувати нам Царство Вічне. Ангели, які возвіщають Його воскресення, постають сидячими, позначаючи те, що перемігши смерть, Він відправився зайняти Своє місце в Царстві Небесному. Вони також постають стоячими (пор. Лк 24,4), показуючи, що в таїнствах Отця Він як Первосвященик виступає заступником за нас.

Беда Преподобний, Гомілії на Євангелія

6. А він до них промовив: «Не жахайтеся! Ви шукаєте Ісуса Назарянина, розп’ятого. Він воскрес, його нема тут. Ось місце, де його були поклали. 7. Але йдіть, скажіть його учням та Петрові, що випередить вас у Галилеї: там його побачите, як він сказав вам». 8. І вони, вийшовши, втекли від гробу, бо жах і трепет огорнув їх, і нікому нічого не сказали, бо боялися.

Хрест як знамення

Ми поклоняємося зображенню чесного і животворящого хреста, навіть якщо він зроблений з іншого, ніж дерево, матеріалу; поклоняємось, шануючи не матеріал (хай так не буде!), але зображення як символ Христа. Бо, даючи заповіт Своїм ученикам, Він говорив: Тоді на небі з’явиться знак Сина Чоловічого (Мт 24,30), розуміючи хрест. Тому й ангел воскресення говорив жінкам: Ви шукаєте Ісуса розп’ятого (Мт 28,6); і апостол: Ми проповідуємо Христа розп’ятого (1 Кр 1,23). Бо багато христів та ісусів, але один Розп’ятий. Він не сказав «пробитого списом», але розп’ятого. Тому потрібно поклонятися знаменню Христовому, бо де буде знамення, там буде і Він Сам. Матеріалові ж, з якого складається знак хреста, хоча б це було золото або дорогоцінні камені, нам не личить поклонятися.

Преподобний Йоан Дамаскин, Виклад віри

Свідоцтва з Писання

Ми віримо у воскресення тому, що воскрес Господь. Бо Він воскресив Лазаря на четвертий день після його смерті (пор. Йо 11,1-44) і дочку Яіра (пор. Mp 5,21-43), і сина вдови (пор. Лк 7,11-15); і Сам встав [із гробу] за велінням Отця, пробудившись через три дні після смерті. Він є запорукою нашого воскресення. Я, – говорить Господь, – воскресіння і життя (Йо 11,25). Тóму, хто по закінченні трьох днів вивів Йону із утроби кита живим і неушкодженим (пор. Йона 2,1-10) і трьох отроків із пащі вавилонської (пор. Дан 3,1-30), і Даниїла з пащі левів (пор. Дан 6,1-28), стане сил воскресити і нас.

Апостольські постанови

Смерть смерті

Спаситель помер, але смерть повалив; в Собі Він покінчив з тим, чого ми боялися. Він взяв її на Себе і звергнув її. Як найкращий мисливець, Він зловив лева і вбив його (пор. 1 Цар 17,34-36). Де смерть? Шукай її у Христі, бо її вже немає: вона була, але в Ньому померла. О життя – смерть смерті! Майте добро в душі і смерть також у вас помре. Що відбулося в голові, відбудеться і в частинах тіла: помре і в нас смерть. Але коли? Наприкінці світу, у воскресенні мертвих, в яке ми віримо і в якому не сумніваємося.

Святитель Августин Іппонський, Проповіді

Хрещення як шлях до воскресення

Сам Христос сходить в ад, плоттю приманюючи ад, силою Божества палаци його царські руйнує і закону давнє рукописання миттєво роздирає, щоб людей на небеса возвести. Небеса – місце від смерті вільне, пристановище нетління, майстерня праведности. Для цих благ і хрещений ти, новопросвічений. Запорукою воскресення для тебе, новопросвіченого, стало благодаті посвячення; твоє хрещення – завдаток проживання на небесах. Уподібнився ти зішестю Владики у гріб, але ти вийшов звідти, передше всіх чудес споглядаючи чудеса воскресення... Благодать Духа невимовним чином діє в купелі, але не піддайся омані в цьому чуді через властивість твого єства: з-за необхідності прислуговує вода, але творить відродження благодать. Немов в утробі, відтворює вона занурюваного в купелі; немов в плавильні, того, що сходить у купіль, вона виплавляє заново у воді. Подає йому безсмертя таїнства, дарує воскресення печать. Символи цих чудес несе і одежа твоя, новопросвічений. Поглянь на себе самого, несучого образи цих благ. Бо світла і прозора одежа твоя образно описує символи нетління. Плаття у тебе біле, як і діадема на голові твоїй, возвіщаючи свободу. У руці, що перемогла диявола, всі наклепи його утримані. Христос явив тебе воскресаючим нині в символах, а незабаром явить і на ділі, якщо не забруднимо ми гріхами хітон віри, якщо не загасимо недоречними діяннями світильник благодаті, якщо збережемо вінець Духа. Тоді ясним образом закличе з небес Владика страшним і чоловіколюбним гласом: Прийдіть, благословенні Отця мого, візьміть у спадщину Царство, що було приготоване вам від створення світу (Мт 25,34). Йому слава і влада на віки віків. Амінь.

Святитель Василій Селевкійский, Гомілія на Святу Пасху