Коротко про Ватиканський апостольський архів у місії Церкви
  • Птн, 01/11/2019 - 13:44

Перейменування Ватиканського секретного архіву в Ватиканський апостольський архів прокоментував на сторінках газети «L'Osservatore Romano» керівник цієї структури, кардинал Жозе Толентіно Мендонса.

Архіваріус Ватиканського апостольського архіву і Бібліотекар Святої Римської Церкви зауважив, що папський архів має багатовікову історію, будучи заснованим близько 1611 р. Павлом V, який відокремив архівні фонди від книжкових фондів Ватиканської бібліотеки. «Це було поширеною тенденцією в державних європейських структурах того часу, в яких збільшувалася кількість «секретних» архівів, тобто приватних, призначених для монарха», – написав єрарх.

Кардинал Мендонса наголосив, що у «величезній документальній спадщині, яка збиралася століттями, відображається справжній «transitus Domini», шлях Ісуса в історії людей через історію спільності тих, хто вірить у Нього». «Йдеться про події, які неминуче відображають світло і тіні людської реальності, але насамперед показують прагнення до постійної вірності, часто вираженої в святості та мучеництві», – додав він.

Архіваріус нагадав, що ще 1881 р. Лев XIII з надзвичайною мужністю і глибокою далекоглядністю, «перемагаючи також чималий внутрішній опір», поступово дозволив науковцям з усього світу ознайомитися з документами, зібраними у Ватиканському архіві, а в знаменитому листі «Saepernumero considerantes», рішуче підтвердив переконаність в тому, що не треба боятися досліджень, не треба боятися говорити правду, але неправду.

Кардинал Мендонса зауважив, що завдяки рішенню Льва XIII ватиканське сховище цінних документів з часом перетворилася на «діючий науковий і дослідницький центр, в якому сходилися і продовжують сходитися історичні інститути та дослідники з усього світу, незалежно від віри, національності чи культури».

 «Рішення Папи Франциска змінити в назві Архіву прикметник «секретний» на «апостольський» є в повній наступності з рішенням Льва XIII і його наступників», – наголосив єрарх. «Похмурий і тьмяний характер, який має в сприйнятті та уявленні термін «секретний» зробив необхідним цей крок», якщо архів перестав бути «секретним», або іншим словом – «приватним», – додав він.

«Слово «secretum» походить від «secernere», що означає «зарезервований», доступний для монарха і його уряду. Відповідно термін «апостольський» уже використовувався в ХVII ст., коли виник сучасний Ватиканський архів. Його часто застосовували разом з прикметником, який історично отримав перевагу, і певним чином висловлював те саме поняття, але піднімаючи і зміцнюючи його. Ватиканський архів і Папський архів, архів його курії – тому цілком «апостольський», що означає необхідний і невід'ємний для наступника апостола Петра в служінні Вселенській Церкві. Але цей архів – глибоко «католицький», бо в ньому відображається життя Вселенської Церкви і всього світу, – був без страху відкритим для дослідників з усього світу, з жестом довіри і відкритості, який є найнадійнішою і переконливою апологією нашої віри», – зазначив кардинал Мендонса.

Ватиканський єрарх наголосив, що зараз Архів і Бібліотека мають у своїх назвах слово «апостольський», що наголошує на їхній ролі в місії Церкви, яка полягає в проголошенні світу спасіння Ісуса Христа.

 «Архів і Бібліотека – це не прикраса і не предмет розкоші, але ресурс для майбутнього, для розуміння та інтерпретації історії людей, якої є незрівнянним і вірним відображенням. Як сказав Папа Франциск під час візиту до Архіву 4 грудня 2018 року – це не тільки місце для збереження минулого, але також можливість зустрітися з майбутнім. «Motu proprio» таким чином – це акт вірності Євангелію і, одночасно, історії. За це ми повинні дякувати Папі Франциску», – закінчив свої роздуми кардинал Жозе Толентіно Мендонса.