Критика чотирьох кардиналів не дивує: історія свідчить про святих, яких піддавали цензурі за їх вірність вченню Церкви
  • Втр, 20/12/2016 - 11:24

Четверо кардиналів, які подали Папі Франциску dubia (сумніви) з проханням роз’яснити певні пункти апостольського повчання «Amoris Laetitia», викликали хвилю критики серед провідних католицьких лідерів. Історія свідчить про те, що в Церкві і раніше були вірні єпископи та кардинали, які під загрозою екскомунікації, звільнення та цензури, не боялись вірно виступити на захист істини віри.

За те, що кардинали, слідуючи стандартній церковній процедурі, попросили Папу роз’яснити питання, що стосуються католицького вчення про подружжя, доступ до Святого Причастя та роль совісті в прийнятті моральних рішень, їх звинуватили в тому, що вони «завдають клопоту», потребують «навернення» за вчинення «апостазії» і «скандалу», а також за те, що «завдали Папі удар в обличчя», створили «труднощі і розділення» і «перейшли межу розкольництва».

Але кардиналів критикувало не лише високопосадове духовенство. Сам Папа Франциск назвав їх завуальованими критиками в інтерв’ю «Avvenire» після видання dubia.

За часів понтифікату Франциска, кардинала Берка – одного з підписантів dubia – усували з кількох ключових посад, включаючи з Конгрегації у справах єпископів та Конгрегації Богослужінь та дисципліни Таїнств, а особливо з посади префекта Верховного Трибуналу Апостольської Сигнатури.

Але, як показує історія, за те, що зараз переживають кардинали Вальтер Брандмюллер, Реймон Берк, Карло Каффара та Йоахім Майснер, за вірність істині часто доводиться платити велику особисту ціну, яка зрештою виплачується. Пропонуємо три історичні приклади вірних прелатів, які досвідчили неправомірну цензуру від різних понтифіків після того, як відмовились відійти від істинної віри. В кожному з цих випадків, вірність істині зрештою перемагала.

«Батько ортодоксії», якого Папа засудив за вірність

Св. Атанасія вважають «найбільшим захисником католицької віри в питаннях Утіловлення» та «Батьком ортодоксії». Однак, як розповідає історія, в IV ст. Папа Ліберій ймовірно засудив Атанасія після того, як Папу спонукали підписати двозначну формулу на підтримку арійської єресі, проти якої Атанасій вів боротьбу (досі залишається невідомим яку формулу підписав Папа).

Єпископ Атанасій, який згодом став Доктором Церкви, пише, що аріанці намагались заплутати Папу Ліберія в свої сіті, розраховуючи, що якщо їм вдасться переконати Папу, тоді вся існуюча опозиція впаде і їм вдасться переконати всіх, що Ісус з Назарету не був істинним Богом, але створений Ним і підкорявся Отцю.

Однак Атанасій відстоював Ісуса як істинного Бога і істинного чоловіка. Він міцно тримався віри, яка передавалась від апостолів, навіть тоді, коли його засудив Папа і він був змушений до п’яти разів перебувати у вигнанні (17 років).

У «Житті святих» Батлер пише: «Найбільший чоловік його періоду і один з найбільших релігійних лідерів усього часу, Атанасій Олександрійський ніс служіння Церкві, вартість якого важко перебільшити, бо він захищав віру попри надмірні перепони і зрештою отримав перемогу».

Святий, якого Папа усунув після того, як він виявив його помилку

Св. Бруно, єпископ Сеньї, є прикладом святого, котрий не мовчав на те, що Папа допустився помилки і зрештою був понижений за це. У 1107 році Бруно, визнаний визначним теологом і екзегетом, був призначений абатом Монтекассіно. Він був однією з найвизначніших церковних особистостей того часу. Коли Папа Пасхаль ІІ у договорі поступився німецькому королю правом Папи надавати єпископам перстень і посох, Бруно рішуче виступив проти цього і організував рух спротиву то́му, що він прирівнював до єресі.

«Той, хто захищає єресь, є єретиком. Ніхто не може сказати, що це – не єресь», – писав він у листі до єпископа Петера з Порто.

У своєму листі до Папи Бруно написав, що хоча він висловлює свою любов до Святішого Отця, однак перш за все повинен коритись Богові.

«Мої вороги кажуть, що я Вас не люблю, і що за Вашою спиною говорю про Вас погано, однак вони брешуть. Я насправді люблю Вас, як повинен любити Отця і Господа. Поки Ви живі, я не хочу іншого Папи, як і обіцяв Вам разом з іншими. Однак, я корюсь нашому Спасителеві, Котрий каже до мене: «Хто любить батька чи матір більше ніж Мене, той Мене не достойний»… Я повинен любити Вас, однак більше я повинен любити Того, Котрий мене і Вас створив», – писав він в той час.

Коли Бруно закликав Папу Пасхаля ІІ анулювати договір і виправити помилку, Папа відповів тим, що усунув його з посади абата Монтекассіно. Однак згодом, після наполегливих спроб інших прелатів, яких надихнув приклад Бруно, Папа відкликав договір.

Кардинал, який виступив проти Папи, а потім сам став Папою

На початку 1300-их років, коли Папа Іван ХХІІ у трьох проповідях заперечив доктрину, що душі праведних після смерті зараховуються до лику блаженних, навчаючи натомість, що небеса відтерміновуються до того часу, поки не наступить загальне воскресіння в кінці світу, проти його слів публічно виступили кардинали, єпископи та теологи-миряни.

Ця помилка зовсім не була новою. Св. Тома Аквінський ще до того часу обґрунтував це питання, навчаючи, що душі праведних після смерті насправді бачать Бога в обличчя.

Але Іван ХХІІ не був у цьому переконаний. Його відкрито критикував єпископ з Мо, котрий звинуватив Папу в тому, що він повторює єресь катарів. Одного англійського домініканина, Томаса Вайеліза, піддали суду та ув’язнили за те, що він публічно виступив проти вчення Папи. Двоє кардиналів, Шустер і Жак Фурньє, виступили проти Папи і впали до нього в немилість. Позиція кардинала Фурньє була важчою через те, що він був папським теологом.

Іван ХХІІ зрештою відрікся своєї помилки на смертному ліжку. Коли кардинал Фурньє був обраний Папою в 1332 р., взявши ім’я Бенедикт ХІІ, він догматично визначив істинним те, що душі праведних бачили і бачать божественну сутність інтуїтивним баченням і навіть лице в лице».

Описуючи цю ситуацію через 280 років по тому, св. Роберт Беллармін зазначив, що Іван ХХІІ займав матеріально єретичну позицію з наміром накинути її вірним, однак Боже провидіння йому цього не дозволило.

Захищаючи чотирьох

Др. Петер Кваснєвські, католицький професор з Католицького коледжу Вайомінга, котрий був одним із 23 вчених, що підписали листа на підтримку чотирьох кардиналів, розповів «LifeSiteNews», що кардинали «не зробили нічого неправильного», висловлюючи Папі Франциску своє занепокоєння моральною цілісністю «Amoris Laetitia».

«Навпаки, їх втручання є знаком розпачу і труднощів, які відчувають католики, котрі прагнуть бути вірними Христові і постійному вченню Церкви впродовж цього спантеличеного понтифікату», – сказав він.

Джон Пол Мінен, професор теології і природничих наук у «Our Lady Seat of Wisdom» в Баррі Бей, Онтаріо, сказав «LifeSiteNews», що дії кардиналів із подання питань відповідають католицькому вченню.

Мінен сказав, що якщо канонічне право дає мирянам «право і часами навіть обов’язок» «висловлювати душпастирям свою думку стосовно питань, які стосуються добра Церкви», тоді єпископам, які мають завдання обороняти і роз’яснювати Об’явлення, як воно передається від Апостолів, також можна висловлюватись іншим єпископам, включаючи Папу».

Мінен звернув увагу на декрет ІІ Ватиканського собору під назвою «Christus Dominus», в якому йдеться про те, що єпископи є «відповідальні за Церкву» і що вони «повинні проявляти турботу» тоді, коли виникає потреба.

«Єпископи мають право і обов’язок дбати про вселенську Церкву, про ясність і чистоту доктрини», – говорить Міден. «У Церкві є довга і стародавня традиція подавати dubia до Апостольського Престолу, в якому пастирі можуть просити про пояснення певних питань доктрини, які раніше були двозначними чи не достатньо роз’яснені з різних причин».

Один із нещодавніх випадків, коли Папа відповідав на dubium, відбувся, коли Папу Св. Івана Павла ІІ запитали в 1995 році чи його вчення про те, що лише чоловіків можна висвячувати на священиків «слід розуміти як таке, що належить до депозиту віри». На це запитання була дана «стверджувальна» відповідь від Конгрегації доктрини віри, в якій йшлось про те, що вчення «вимагає остаточної згоди, оскільки, на основі записаного Божого Слова, і від самого початку постійно зберігається і застосовується в Традиції Церкви, і було непогрішно встановлене звичайним і вселенським Вчительським Урядом».

Вірні католики сподіваються, що Папа відповість на dubia стосовно вчення Католицької Церкви і таким чином покладе край аморальним практикам і зловживанням, які відбуваються в різних єпархіях через інтерпретації «Amoris Laetitia», та суперечать католицькому вченню. Для прикладу, єпископ Роберт МакЕлрой з Сан Дієго використав апостольське повчання для оправдання в його єпархії прийняття «ЛГБТ сімей» і дозволу розлученим і поновно одруженим католикам приймати Причастя у певних випадках.

Італійський католицький історик Роберто де Маттеі розповів «LifeSiteNews», що ситуація католицьких єпископів, які використовують повчання для оправдання неморальних практик у своїх єпархіях «зобов’язує» Папу відповісти на dubia.

«Чи може Папа мовчати, дивлячись як «Amoris Laetitia» застосовується у випадках такого типу?», – говорить де Маттеі.

Професор де Маттеі сказав, що кардинали чітко показують, що мають «глибоку повагу і пошану» до божественно встановленого Петрового престолу. Вони також пояснюють, що не будуть стояти осторонь тоді, коли слова Папи будуть зводити вірних в бік від одвічного вчення католицької віри.

Окрім dubia від чотирьох кардиналів, численні католики з усього світу після публікації «Amoris Laetitia» в квітні попросили Папу покласти край доктринальному замішанню, яке, на їх думку, просочується в Церкву, і чітко підтвердити вчення Христа і Його Церкви, вчення, яке католики вважають таким самим вчора, сьогодні, завтра і завжди.

До тих, хто з повагою просив Папу внести ясність, належать: шістнадцять міжнародних лідерів у сфері життя та сім’ї, які попросили Папу однозначно висловити істину католицької віри, відповідаючи на критику його повчання; один католицький філософ, котрий попросив Папу виправити «єретичні» заяви в повчанні; сорок п’ять католицьких вчених, які просять Колегію Кардиналів попросити Папу виправити помилки в повчанні; двадцять три католицьких вчених, котрі підписали листа, в якому попереджають про «метастатичну кризу» всередині Церкви внаслідок відмови Папи відповісти на dubia; а також двадцять дві тисячі католиків, котрі підписали петицію на «LifeSiteNews», яка закликає Папу розвіяти замішання, давши відповідь на dubia.