13 травня в Коломийському інституті ДВНЗ “Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника” відбувся круглий стіл “Обличчя милосердя” за участю Правлячого Архієрея Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ владики Василія Івасюка, кандидата богословських наук, о. Богдана Марціновського та о. Володимира Гуменюка. Спершу священнослужителі відправили Молебень до Божого милосердя. Директор Коломийського інституту Юрій Плекан привітав учасників заходу та побажав плідної праці. Заступник директора з виховної роботи Галина Волощук висловила подяку Владиці та отцям за співпрацю зі студентами й викладачами Коломийського інституту.

До студентів та викладачів звернувся кир Василій Івасюк: “Милосердя – це Бог, а Бог – це любов. Потрібно відкрити очі, вміти дивитися навкруги й розрізняти ті заклики, якими Бог звертається до нас через людей, що оточують нас. Ми не можемо жити “спиною до людей”, адже Ісус так не жив. Євангеліє часто розповідає про Його милосердя й здатність співчувати стражданням і потребам інших людей. Якщо ви переглянете Святе Письмо, то відкриєте постійну присутність Божого милосердя. Бог піклується про нас, як люблячий Отець, і згадує нас у своєму великому милосерді. “Брат твій був мертвий і ожив, пропав і знайшовся” (Лк. 15, 32). Євангельська притча про блудного сина розкриває стан нашого життя сьогодні. Якось молодший син сказав до батька: “Батьку, дай мені ту частину маєтку, що мені припадає” (Лк. 15, 12). Батько мовчки погодився.

Блудний син пішов у далеку сторону – і ця чужина виявляє глибинну суть людського життя, бо, тільки усвідомивши себе “духовно” на чужині, ми можемо відчути сум за батьківським домом та розпочати повернення до правдивого християнського життя. Варто звернути увагу на кожне слово, бо воно має вагоме значення. Відійшов далеко той син, їв, пив, веселився та промарнував усе, тільки крайня бідність змусила його найнятися пасти свині. Аж тут він починає линути думкою у рідний дім, згадувати, як живуть слуги у домі його батька і в серці з’являється скорбота. У притчі сказано, що він далеко відійшов від батька, та все ж вирішив повернутися в рідний дім. Не барімося, прийдімо до Господа, пам’ятаючи, що наш Небесний Отець сумує за нами, виглядає нас і, побачивши нас, приймає у Свої батьківські обійми любові, щоб подарувати нам повноту Свого милосердя, прощення і спасіння. Тут відкривається усвідомлення, яким є батько для сина. Син важко засмутив батька, забравши свою частину майна, покинувши рідну домівку і змарнувавши все на чужині.

Та коли голодний, обідраний з жалем повернувся до батька, то він забув про все, вибіг йому назустріч, обійняв, як найкращу дитину, і серед радості та почесті запросив до рідної хати. Так приймає Господь розкаяного грішника, бо Боже милосердя безмежне”. о. Богдан Марціновський зазначив: “Милосердя не є звичайним співчуттям до чужого горя. Воно є повнотою любові, яка в свою чергу провадить до повноти справедливості. “Милосердя” означає мати живе серце, яке відгукується щедрою і жертовною любов’ю.” У свою чергу о. Володимир Гуменюк звернувся до молоді: “Дорогі студенти, в період екзаменаційної сесії будьте милосердними один до одного, допомагайте друзям, одногрупникам. Треба вміти підтримувати ближнього, адже Христос звертається до кожного кажучи: “Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя” (Мт. 5, 7). Чи милосердні викладачі та теперішня влада?

Чи тотожні поняття “Боже милосердя” та “Божа благодать”? У чому полягає особливість Божого милосердя? Ці та інші питання звучали під час дискусії. Владика Василій залюбки відповідав на кожне питання, ділився своїм досвідом та спогадами. Доцент кафедри педагогіки та психології Ольга Петрів розповіла присутнім про відвідини студентами та викладачами вихованців Місіонерського товариства Святого Миколая “Сиротинець” Коломийсько-Чернівецької єпархії: “У сиротинці діти нас зустріли теплими посмішками та щирими обіймами.

Напередодні Великодня студенти з дітками намалювали малюнки для наших мужніх захисників-воїнів АТО, а воїни у свою чергу передали дітям український прапор з підписами та побажаннями.” Роздумами про милосердя з присутніми поділилися студенти Софія Дмитрук, Наталія Жидак, Мар’яна Костюк, Мирослава Кучирин, Квітослава Мадерук, Надія Тинкалюк.

Також під час заходу прозвучала пісня “Слава Богу за все” у виконанні студентки Квітослави Мадерук. А студентка 2 курсу спеціальності “Початкова освіта” Софія Дмитрук продекламувала авторську поезію:

Лиш Бог один знає, як бідний живе…

Ніхто не поможе, ніхто не спасе,

ніхто не протягне до “черня” руки,

бо люди не вміють читати думки…

І нічого їсти, і пусто в грудях,

й нелюдська байдужість навіює страх.

Та антиморальність і антилюбов породжує відчай, остуджує кров.

Отак і живемо… в байдужості тій, в постійних проблемах з відсутністю мрій… 

Насамкінець подяку Владиці Василію та священикам висловила викладач кафедри педагогіки та психології Ірина Юрченко, зазначивши, що цей захід – надзвичайно важливий, адже вчить молодь не бути байдужою до горя та біди інших людей. Організатори заходу – о. Володимир Гуменюк та викладач кафедри філології Коломийського інституту Галина Волощук.