Святий Лев I Великий (лат. Leo I Magnus; * бл. 390 Тоскана; †10 листопада 461), сорок п'ятий папа Римський (29 вересня 440—10 листопада 461), народився у Тоскані в Італії. Обраний папою під час виконання функцій легата у Галлії. Активно боровся з маніхейством і євтихіанством. За допомогою легатів брав участь у засудженні в 451 Євтихія (монофізита) на IV Вселенському соборі в Халкедоні.

З усіх Пап стародавньої церкви, Папа Лев I (440-461), мабуть, найбільш чітко усвідомлював свої права і найбільш ефективно використовував свій вплив як на східних і західних єпископів, так і на світських владоможців.

Св. Папа Лев I Великий, тосканець за походженням. Був прозваний Великий, щоб тим підкреслити його історичне значення. Він може вважатися останнім свідком святоотцівських і першохристиянських часів. До того як Лев I став першосвящеником, про нього ми мало що знаємо. Народився в кінці IV-го століття, ймовірно в Тоскані. З раннього дитинства жив у Римі і тут був рукоположений в диякона. У період з 430 по 439 роки співпрацював з Папою Сикстом III. Під час перебування в Галлії, де він повинен був вирішити один конфлікт, помер Папа Сикст III. Римська Церква не знайшла більш гідного наступника померлому Папі, ніж архидиякон Лев, який відрізнявся компетентністю в богословських питаннях і громадських справах. Лев був далеко від Риму, але, на загальну радість, це не перешкодило його обранню. До нього попрямувало посольство, яке урочисто перепровадило його у Вічне Місто, де 29 вересня 440 року він був висвячений у єпископи міста Риму. Коли 11 листопада 461 року він закінчив свій життєвий шлях, його мощі були поховані в храмі Св. Петра.

У всіх західних провінціях він встановив сувору дисципліну і викорінював єресі з твердістю можновладця. Свідченням зростаючої світської влади Папи була його поїздка в 452 році до Мантуї, де йому вдалося переконати вождя гунів Аттілу відмовитися від вторгнення в центральну Італію, виконавши завдання, яке було явно не під силу римським військам або переляканому імператору. Три роки по тому Лев Великий зустрів короля вандалів Гейзеріха за стінами Риму і взяв з нього обіцянку пощадити населення міста. Проте найважливішою перемогою Папи Лева I було те, що він домігся від східних єпископів офіційного визнання авторитету Папи Римського у вирішенні питань віровчення. Під час монофізитських суперечок Лев Великий направив Константинопольському патріарху Флавіанові Томосу догматичне послання, що містило виклад ортодоксальної доктрини. Коли Ефеський собор східних єпископів відмовився прийняти Томоса, Папа Лев засудив непокірних єпископів і в 451 скликав Вселенський собор у Халкідоні. Собор засудив монофізитство, або євтіхіанство, ухваливши, що Христос мав дві природи та був істинним Богом й істинною людиною. Засудив Олександрійського патріарха Діаскора, який не визнавав дві природи Христа.

Папа Бенедикт XIV (1740-1758) проголосив його Вчителем Церкви.

Джерело: Католицька енциклопедія