Люблін: молитва Хресної дороги в колишньому нацистському концтаборі
  • Нед, 24/03/2024 - 17:55

На місці колишнього контцтабору «Майданек» відбулася молитва, що зібрала понад вісім тисяч учасників, щоб роздумати про Христову любов і про любов на землі, яка долає людську злобу.

 

Під гаслом: «Нас учили: Любові немає», на території колишнього німецького концтабору Майданек у Любліні (Польща) відбулася молитва Хресної дороги, що зібрала понад вісім тисяч учасників. Організаторами заходу були Асоціація католицької молоді разом з Центром душпастирства молоді та Державним музеєм Майданеку. Цьогорічні роздуми були зосереджені на темі любові крізь віки – від біблійної заповіді любові, любові у долі в'язнів концтаборів до любові в наш час.

Відкриваючи молитовний захід, який проводився вже 24-й раз, архиєпископ Станіслав Будзік, Люблінський митрополит, закликав відкидати ненависть, нагадуючи про страждання та героїзм в’язнів, які серед випробувань зуміли вірити в правду, звіщену Христом. «Просимо Тебе, наш Господи і Спасителю, щоб через Твій приклад і свідчення в'язнів таборів, які, незважаючи на поневолення і тоталітаризм, не втратили віру в Твою присутність і в те, що інша людина може бути братом, ми змогли вийти до всього світу і звіщати, що Твоя любов перемогла смерть, ненависть і всі поділи», – підніс молитву ієрарх.

Почергові роздуми на зупинках Хресної дороги, які підготувала молодь з душпастирських організацій Люблінської архидієцезії, зосередили увагу на темі любові в людському житті, пригадуючи водночас про трагічну долю в'язнів табору. «Більшість в'язнів Люблінського концтабору мали близьких на свободі, але зв'язок з ними, незалежно від тривалості перебування та умов життя в Майданеку, не переривався. Посилки, які отримували в'язні, були дуже важливими. Вони дозволяли їм вижити, рятували від голодної смерті. Листи і таємні записки, з іншого боку, підтримували їх на дусі, були джерелом радості, зміцнювали родинні зв'язки і відроджували», – розповів волонтер під час медитації на 10-й зупинці Хресної дороги.

Перехід від зупинки до зупинки супроводжувався прийняттям хреста представниками різних спільнот, між якими були Асоціація католицької молоді Люблінської архидієцезії, Рух «Світло життя», молодіжне душпастирство греко-католицької Церкви, представники чернечих спільнот і духовенства. Богослужіння завершилося спільною молитвою за мир, яка прозвучала також українською мовою. Її прочитав греко-католицький священик Олександр Шевцов.

Як розповів у коментарі для Радіо Ватикану о. Матеуш Вуйцік з Центру душпастирства молоді Люблінської архидієцезії, координатор цьогорічного богослужіння, учасники споглядали Христові страсті, але також любов, яку в'язні виявляли один до одного, щоб пережити жахіття Майданека. «Місця концентраційних таборів – це, на перший погляд, місця заперечення любові, відомої людині, відповідальності, доброти, милосердя. Цього року у своїх роздумах ми шукали Любов з великої літери. Христову Любов, яку, як це не парадоксально, ми можемо там знайти, але потрібно зазирнути глибше», – зазначив він, додаючи: «Ця любов давала надію, допомагала хоч трохи "освоїтися" з думкою про те, що людина там переживала».

Німецький концентраційний табір у Майданеку був створений у 1941 році. Рішення про це прийняв особисто Генріх Гіммлер. Спочатку там утримували чоловіків, але з часом був створений табір для жінок і дітей. Серед в'язнів були євреї, поляки, росіяни, українці та білоруси. Повсякденне життя складалося з голодних пайків, важкої, виснажливої праці та звірячого поводження з боку наглядачів. Умови життя, хвороби, голод і переохолодження призвели до високого рівня смертності серед в'язнів. Тут загинув і блаженний о. Омелян Ковч, знаний як «Парох Майданека» і покровитель священників УГКЦ, якого блаженним проголосив святий Іван Павло ІІ, відвідуючи Україну в червні 2001 року.