Преподобна Макрина, сестра святителів Василя Великого і Григорія Нісського, народилася в Кападокії на початку IV століття. Її мати, Емілія, бачила у сні ангела, який назвав ще ненароджену Теклею, на честь святої першомучениці Теклі. Свята Емілія виконала волю Божу і назвала дочку Теклею. Інші ж родичі називали дівчинку Макриною, на честь бабусі, яка постраждала під час гоніння на християн за імператора Максиміана Галерія.

 Крім Мокрини в сім'ї було ще дев'ятеро дітей. Свята Емілія сама дбала про виховання і освіту своєї старшої дочки, вчила її грамоті зі Святих книг і псалмів Давида, вибираючи ті приклади з Святих книг, які будують в благочесті і богоугодному житті. Свята Емілія привчила свою дочку відвідувати церковні служби і молитися. Макрина була навчена також правильному веденню домашнього господарства та різному рукоділлю. Вона ніколи не байдикувала і не брала участь у дитячих іграх і забавах.

 Kоли Мокрина виросла, батьки заручили її з благочестивим юнаком, але наречений незабаром помер. Багато молодих людей прагнули до шлюбу з нею, але Макрина всім відмовляла, обравши цнотливе життя і не бажаючи зраджувати пам'яті померлого нареченого. Преподобна Макрина жила у будинку своїх батьків, допомагаючи їм виконувати домашню роботу разом зі служницями: вона ретельно стежила за вихованням і освітою молодших братів і сестер. Після смерті батька стала головною опорою для сім'ї.

 Коли всі діти виросли і покинули рідний дім, свята Макрина переконала свою матір, святу Емілію, залишити світ, відпустити рабів на свободу і віддалитися в жіночий монастир. Деякі з служниць-рабинь пішли за їхнім прикладом. Прийнявши монаший постриг, вони жили разом, однією сім'єю, разом молилися, разом працювали, мали все спільне, нічим не відрізняючись один від одного в способі життя.

 Після смерті матері свята Макрина керувала сестрами обителі. Вона користувалася глибокою повагою всіх, хто знав її. Строгість до себе і стриманість у всьому були притаманні святій протягом усього життя. Спала вона на дошках і не мала ніякої власності. Свята Макрина була удостоєна дару чудотворення. Був випадок (розказаний сестрами обителі святому Григорію Нісському після смерті святої Макрини), коли вона зцілила дівчинку, у якої на оці було більмо, поцілувавши хворе око. За молитвами святої, в її обителі під час голоду не закінчувалася пшениця, необхідна для прожитку сестер.

 Померла свята Макрина в 380 році, до останнього подиху підносячи подячні молитви Господу за отримані від Нього протягом усього життя ласки. Похована преподобна в одній могилі з батьками.

Джерело: http://catholicencyclopedia.in.ua