Мандрівка сторінками Книги книг (9 лютого 2020)
  • Пон, 10/02/2020 - 14:07

Дорогі брати та сестри! Бажанням людини завжди було зустріти на своєму шляху Бога, зрозуміти Його та ввійти в глибокі міжособові стосунки з Ним, Творцем всесвіту. Біблія власне і є розповіддю про цей пошук людиною Бога і про взаємини з Ним. Сьогодні в нашій недільній рубриці, присвяченій Святому Писанню, ми розпочинаємо читати та аналізувати вибрані біблійні епізоди, які відкривають перед сучасною людиною сенс та призначення її життя. Нашу мандрівку Біблією варто розпочати від початку, тобто сотворення світу, що дає нам можливість усвідомити не лише те, яким є наше коріння, але й якою є наша життєва мета.

Про сотворення світу розповідає перша книга Святого Писання, що називається Книгою Буття. У ній, натхнений Святим Духом автор, розповідає, зокрема, про сотворення Богом всесвіту і людини, про диявольське спокушування та гріхопадіння наших прародичів, про всесвітній потоп як Боже покарання за невірність людства, про Ноя та його врятовану родину, з яких Господь вивів новий людський рід, про укладення союзу між Богом та Авраамом, про життя та діяльність старозавітніх патріархів вибраного народу: Ісаака, Якова та Йосифа.

«На початку Бог сотворив небо і землю» – цими словами розпочинається Біблія. Від перших слів Священного Писання стає зрозумілим, що всесвіт не постав сам собою, але він був сотворений Всевишнім Богом. Спершу не було нічого і Господь у своїй всемогутності творить усе, тобто не перетворює вже існуючу матерію у щось інше, нове, але власне створює, дає початок усьому. Деякі філософські течії та релігії вважають, що історія світу є циклічною. Натомість Біблія наголошує, що всесвіт мав свою точку виходу, що Бог дав усьому його лінеарний початок. Цікаво, однак, що в біблійному оповіданні створення відбувається поступово, крок за кроком, впродовж семи днів, так, ніби біблійний автор інтуїтивно знає про той процес, який ми сьогодні називаємо еволюцією. Теорія еволюції є досить переконливим поясненням процесу творення, з яким погоджується більшість християн. Хтось міг би подумати, що біблійна розповідь про сотворення світу повністю заперечує теорію еволюції, однак, це не так. Біблія не перекреслює її, але стверджує, що в її основі, на її початку є Бог-Творець, Який сотворює матерію і зокрема людину, вдихаючи в неї духа, сотворюючи її на свій образ і на свою подобу. Біблійна історія з перших сторінок Книги Буття відкриває перед читачем духовний сенс сотворення та залежність усього від Творця.

«На початку» – ці слова вказують на конкретний часовий початок, абсолютний першопочаток, перед яким не було нічого. На цьому початку Бог розпочав творити, проте варто зауважити, що на цьому початку, коли нічого не було, Бог вже є. Бог існує відвічно, Він не має початку, але Він окреслює початок для світу, для часу і для людини.

«На початку Бог сотворив небо і землю». Сотворити означає на давньоєврейській мові – «бара». Цей термін вживається лише у стосунку до Господа Бога. Він передбачає Божу всемогутність. Наприклад, коли ми говоримо про творчість якогось митця, то маємо на увазі, що він видозмінює певну матерію, пристосовуючи її до своїх ідей та бажань. Наприклад, художник перемінює певні фарби, дерево, полотно у витвір мистецтва, із чогось існуючого творить щось інше. У важкій роботі, у поті чола, під ударами молота чи іншого інструменту виникає витвір. Боже сотворення натомість є чимось іншим. Воно не передбачає зусиль. Господеві не потрібно боротись із матеріалом і законами його природи. Йому взагалі не потрібен матеріал. Бог кличе Свої сотворіння до існування з нічого.

«І сказав Бог: Нехай буде світло. І настало світло». Ці біблійні слова вказують нам на силу Божого слова, яким Всевишній творив всесвіт. Те, що Бог казав, те і ставалось. Це означає, що Він мав владу над усім, навіть над тим, що не існувало. Йому вистачало виявити своє бажання і воно ставало дійсністю, починало існувати. У Новому Завіті в Євангелії від св. Івана пояснюється, що цим Божим словом є сам Божий Син – Ісус Христос, Який є істинним Богом. «Ним постало все і ніщо, що постало, не постало без Нього» – читаємо у І розділі Євангелії від св. Івана.

Перший розділ Книги Буття розповідає нам також, що Бог творив всесвіт впродовж шести днів, після чого Він благословив сьомий день для відпочинку. Питання, яке може в нас зродитись, стосується періоду творіння. Скільки тривали ті дні творення всесвіту? Чи були вони буквальними днями, 24 години? Звичайно, не йдеться про часовий проміжок у 24 години. Річ у тім, що єврейське слово «день» стосується певного відрізка часу, яким може бути як дуже довгий період, так і буквальна доба. Підтвердженням цього є те, що у перший день Бог назвав світло – день, а темряву – ніччю. Тобто, як бачимо, тут лише частина доби називається днем. Отже немає біблійних підстав стверджувати, що день творення складався саме із 24 годин. Але який же проміжок часу ці дні творення охоплювали? З І та ІІ розділів Книги Буття можемо ствердити, що ті дні становили значно довший період часу. Тобто сотворення всесвіту відбувалось поступово. Завданням автора Книги Буття було не те, щоб окреслити як саме і за який час відбулося сотворення всесвіту, але що світ вийшов з рук Господа Бога, а отже, що все, що нас оточує і, очевидно, ми самі завдячуємо нашим існуванням Богові.

А коли сьомого дня після сотворення людини Бог немовби спочив, втомлений своєю працею, то тут автор бажав лише представити людям їхню потребу та волю Божу, щоб людина віддавала Богові належну шану якраз отого сьомого дня. Зокрема ж, щоб почитала Його і дякувала Йому в особливий спосіб цього сьомого дня за сотворення, за існування, за життя.   

Розшифрування аудіо: "Католицький оглядач"