Мандрівка сторінками Книги книг: Книга Хронік
  • Чтв, 18/06/2020 - 17:02

Дорогі брати та сестри! Сьогодні, гортаючи далі сторінки Богом натхненного Писання, зосередимо нашу увагу на наступних двох Книгах, які у своїй суті відрізняються від попередніх чотирьох історичних Книг, від Книг Самуїла та Книг Царів. Однак розповідають нам про події, які відбувались у тому ж часовому періоді. Як і в попередніх Книгах, також і тут, ми зустрінемо царів Саула, Давида та Соломона, проте у цих Книгах їх представлено в дещо іншому ключі, але про це згодом.

Перш усього варто згадати про те, що в оригінальній версії дві Книги Хронік буди одним-єдиним текстом. Їхній поділ на дві частини є штучним, зробленим виключно задля зручності, адже йдеться про насичений, досить об’ємний та непростий для читання біблійний текст. При перекладі грецькою мовою перекладачі вважали за доцільне розділити єврейський текст на дві більш-менш рівні за обсягом частини – І та ІІ Книги Хронік. Назва «Хроніки» походить від св. Єроніма ще із патристичних часів, який першим окреслив ці твори як «Хроніки всієї Божественної історії». Ця назва повністю відображає єврейську назву, яку можна перекласти як «Події днів» чи «Літопис». Саме так ці Книги називаються також і сьогодні в різних релігійних та конфесійних традиціях. Цікаво зазначити, що грецькій переклад Біблії дав цим Книгам іншу назву – «Парліпоменом», а дослівно – «Те, що є пропущене», чим наголошується на суті цих двох частин Святого Письма. Вони не розповідають читачеві про нові історичні події, які ще не були висвітлені у попередніх чотирьох Книгах, але знову повертають нас до періоду від заснування світу до вавилонської неволі, з яким ми вже мали нагоду ознайомитись на сторінках попередніх старозавітніх текстів. Очевидно, Книги Хронік не подають того, що було пропущене в попередніх Книгах, як наголошує назва грецького тексту, але властиво повторють певні події, висвітлюючи їх в іншому світлі, тобто звертаючи увагу не на хронологічний, історичний аспект, а на їхній релігійний, моральний аспект.

За своїм змістом дві Книги Хронік можемо поділити на частини. Від 1-го по 9-ий розділ І Книги – це розповідь про генеалогію від Адама до царя Давида, тобто про формування вибраного ізраїльського народу. Від 10-го до 29-го розділу І Книги – це опис царювання царя Давида, зокрема про приготування матеріалу для побудови Єрусалимського храму, різні розпорядження щодо Божого культу, адміністративні реформи і накази царя перед смертю. Третя частина від 1-го по 9-ий розділ ІІ Книги, що є розповіддю про царювання спадкоємця боголюбивого царя Давида, а саме Соломона. Заключна частина, від 10-го до 36-го розділу ІІ Книги – це розповідь про наступників царя Соломона, царів лише Південного царства, тобто про юдейських царів та про едикт перського царя Кира, яким дозволяється юдеям повернутися з неволі в Палестину. Для того, аби зрозуміти задум автора цих Книг необхідно поглянути на історичний контекст, в якому формувалися ці біблійні тексти. Отож, йдеться про період, коли юдеї повернулись із вавилонської неволі на рідні землі. Пригадаємо, що цар Навуходоносор у 587 р. до Р. Хр. знищив храм і місто Єрусалим і так розпочалась вавилонська неволя юдейського народу, що тривала до 539 р. до Р. Хр. Цей період був дуже болючою раною для вибраного народу, тому, повернувшись на батьківщину, юдеї опинилися у жалюгідній ситуації цілковитого спустошення. Усі здобутки їхніх предків знищені. Нема ні храму, ні святого міста, ні відповідних матеріальних ресурсів для відновлення царства. Можемо сказати, що найбільшою проблемою тогочасного ізраїльського народу, що повернувся додому, була безнадія, велике розчарування та брак ентузіазму для відновлення, для підняття з руїни до нового життя. Саме тому автор Книг Хронік бажає розповісти юдеям їхню славну історію та показати, що Бог завжди був присутній у ній, ніколи не залишаючи Свій люд. З цієї причини в тексті не знаходимо, для прикладу, згадки про гріхопадіння Давида, також дуже мало розповідається про першого царя Саула, який царював при народженні монархії, але відійшов від Бога та втратив Його благословення. Автор наголошує на позитиві, вказує на того великого Бога, який вибирає, виводить з неволі, супроводжує та благословляє. На тих моментах, які можуть додати відваги та заохотити юдеїв до праці задля відбудови слави юдейського царства та, зокрема, для відбудови Єрусалимського храму як місця культу, місця Божої присутності та гаранта благословення.

Окрему увагу Книги Хронік звертають на важливість храму як місця особливої Божої присутності, і це не випадково, адже автор тексту бажає заохотити юдейський народ до нового початку, який без Божої допомоги та благословення є неможливим. Книги спонукають задуматись над тим, що для того, аби бути одержувачами Божого благословення варто насамперед подбати про відновлення, про відбудову зруйнованого центрального місця богопочитання, яке є місцем особливої Божої присутності серед народу. Щоб юдеї, які повернулись із вавилонської неволі у спустошену батьківщину, не спотикнулись об камінь зневіри та браку мотивації, кілька разів то з уст самого царя Давида, то Соломона звучать слова заповіту, якими Давид звернувся до вибраного народу перед смертю. Читаємо в І Книзі Хронік: «Послухайте мене, браття мої й мій народе! Було в мене на думці збудувати дім спочинку для ковчегу Господнього союзу й підніжок під ноги Бога нашого і я наготував, що треба до будування. Але Бог мені сказав: Не ти збудуєш дім моєму імені, бо ти людина войовнича й проливав кров…І сказав мені: Соломон, син твій, збудує мені дім і мої двори, бо я вибрав його собі за сина й буду йому батьком; я утривалю царство його навіки, якщо він буде пильно виконувати мої заповіді та мої постанови, як до цього дня. Отож перед усім Ізраїлем, громадою Господньою, і вслух Бога нашого говорю я вам: Бережіть, пильнуйте всі заповіді Господа, Бога вашого, щоб вам володіти цією доброю землею й залишити й після себе в спадщину своїм дітям навіки. І ти, Соломоне, сину мій, знай Бога твого батька й служи йому щирим серцем та покірною душею, бо Господь вивідує всі серця й знає усі скриті думки. Коли шукатимеш його, то знайдеш, а коли покинеш його, то й він відкине тебе назавжди. Гляди ж: Господь вибрав тебе. щоб ти збудував дім на святиню. Будь, отже, мужнім і роби це!"» (І Хр. 28, 2-3; 6-10). 

Слова Святого Письма, будучи натхнені самим Богом, скеровані до людей усіх народів та всіх часів, а, отже, і до нас. У часі, коли людство розпочинає маленькими кроками виходити із неволі пандемії коронавірусу, повертаючись до своєї батьківщини, звиклого життя слова Книги Хронік також і нам хочуть вказати на важливість храму в нашому житті. Не йдеться про Єрусалимський храм, але про Церкву загалом та про наш парафіяльний храм зокрема. Сьогодні мабуть не один християнин запитує себе про потребу відбудувати наш храм, тобто про потребу повернутися і фізично знову брати участь у богослужіннях у наших парафіяльних храмах. Дехто, можливо, звик за останні місяці до онлайн трансляцій і йому здається, що молитва по Інтернету так само ефективна, як у храмі. Не варто сперечатись про якість молитви, бо й справді, іноді, молячись у своєму домі, без інших людей, які деколи відволікають, наша молитва може бути значно щирішою. Проте Книга Хронік та вчення Вселенської Церкви нам пригадує про Божу присутність у храмі. Господь присутній усюди, молитись до Нього потрібно на всякому місці, але у храмі Він перебуває в особливий спосіб: у спільноті, у наших братах та сестрах та особливо у Пресвятій Євхаристії, в якій Він захотів залишитись серед Свого люду в реальний спосіб. Тому питання про потребу храмів у нашому житті не має сенсу, адже кожна віруюча людина розуміє, що храм – це Божий дім, це місце особливої, сакраментальної зустрічі із Господом та гарант нашого благословення, який ніщо не може замінити. Повертаючись до глибоких слів заповіту царя Давида, можемо зауважити, що червоною ниткою, яка проходить майже через усі історичні книги Старого Завіту, є заклик триматися союзу, укладеного з Богом, виконувати Господні заповіді, які є джерелом благословення та Його постійної підтримки.

Дорогі мої, ці слова не втратили актуальності також і в наші дні, адже Господь, Який є вірним Своїм обітницям, в особливий спосіб благословить тих, які намагаються у своєму щоденному житті виконувати Його волю, живуть згідно із Божим законом відповідно до дороговказів, які Господь особисто через пророка Мойсея поставив на дорозі нашого життя, десятьох заповідей.

Розшифрування аудіо: "Католицький оглядач"


Паломництво Святими місцями

Добровільний внесок
вкажіть суму пожертви

  грн/місяць