Майдан – це засіб, через який Бог змінює наш народ, – владика Венедикт
  • Срд, 01/01/2014 - 12:00

Ваше Високопреосвященство, який Ваш погляд, як єпископа, на явище майдану, що зараз відбувається у всій Україні, а особливо у Києві?

Так як людина проходить різні періоди свого розвитку – від дитячого до зрілого – але ми розуміємо, що це та ж сама людина і коли вона є сином, і коли є татом чи дідусем, так само мусимо розуміти, що в Україні відбуваються певні процеси, які ведуть до певної зрілості нашого суспільства. Особа після двадцяти років стає дорослою, обирає життєву дорогу, сама починає приймати певні рішення, не боїться мати свою позицію. Наша батьківщина стала незалежною вже більше 20 років, тому так само є з нашою країною: Україна дозріває як суспільство.

Звичайно, все, що відбувається, починалося з стремлінь українців офіційно приєднатися до Європи, але водночас цей процес є одним з етапів цивілізаційного розвитку України. Можна довго дискутувати, що в Європи є багато плюсів, які вона здобула за тисячоліття, але в теперішньому Європейському Союзі є й чимало мінусів, про які не можемо забувати. Але, на мою думку, як Україна скеровувала свої очі до Європи, скажімо, багато місяців тому, так тепер уся Європа і увесь світ скеровують очі до України. На перших шпальтах газет будь-якої європейської країни тепер завжди є відомості про Україну. І для мене зараз постає питання: хто кому більше потрібен тепер, чи Україні Європа, чи Європа потребує України з її зрілим підходом до цінностей. Лиш подумаймо собі, такого мирного протистояння не пам’ятає жодна країна демократичної Європи. Пригадаймо собі недавні події протесту в Франції, де палили машини, в Англії, де були сутички маніфестантів з поліцією. А в Україні це абсолютно мирне протистояння, і я мушу сказати, що я радий за наш народ, який стає дорослим, свідомим того, що є добро, а що є зло, і свідомо вибирає цінності.  Не побоюсь сказати, стає все більше християнським народом.

Тому для мене Майдан в Києві чи в іншому місті України, все має в собі одночасно - плюси, мінуси, закулісні справи, які діються там, однак при цьому всьому є процесом, який змінює суспільство. І не треба зачаровуватись у Майдані, що б потім не розчаруватись. Майдан – це не  ціль, це засіб, через який, я впевнений, Бог змінює наш народ. Я вбачаю руку Господа, що діє в тому всьому.

Що більше бачу, що коли політики і суспільні діячі не до кінця знають, як цей процес виглядатиме далі, як ним керувати, не мають чітких планів,  що робити, то більше переконуюсь, що це Божий проект, я б сказав навіть «Божий бізнес». А Божий проект ніколи не завалиться. Господь почав цей проект з нашою любою Україною двадцять років тому, а тепер все робить для того, щоб вона дозрівала як держава.

Я глибоко переконаний, що Україна має свою місію в Європі та у світі. Не можна сказати, що тільки у нашого народу є якась «супермісія», бо кожен народ має своє покликання у цьому світі. Але я впевнений, що з тими процесами, які нині відбуваються на Україні, Україна має свою специфічну місію для всіх сусідів, як і для західних, так і для східних. Бог хоче щось змінити в нашій рідній державі та у світі.

Чи варто говорити про духовний вимір Майдану?

Звичайно, духовний вимір є всюди: і на Майдані, і не на Майдані. Це стосується і вибору кожного, чи бути на Майдані, чи ні. Але і ті, що вибирають бути там, і ті, що підтримують Майдан іншими способами, мусять пам’ятати: ніколи не можемо сподіватися, що зовнішні зміни можуть змінити людину і людство.

Ми ще в школі вчили, що від перестановки доданків сума не змінюється. Дуже преважлива зміна самих людей. Щоб ми зуміли, повернувшись з Майдану, перестати давати хабарі, перестати обманювати, перестати сквернословити, словом, щоб ми справді змінилися. І це дуже важливо, бо в нас завжди є бажання, навіть сказав би ілюзія, змінити щось навколо себе й тоді все буде добре. Ми часто висловлюємось за зміни в суспільстві, але чи ми є за зміни самих себе? І про цей аспект Майдану мало говориться, але вважаю, що він найпринциповіший. Бо разом з суспільними змінами мають бути зміни в кожній особистості, яка є частиною суспільства. Я чув десь таку фразу, що треба тепер Майдан перенести до кожної хати, щоб в кожній хаті, в кожній оселі, в кожній родині відбувалися зміни.

Чи можна ствердити, що зараз відбувається, радше,  боротьба добра зі злом, аніж протистояння у тому матеріальному вияві, який ми бачимо? 

Боротьба зі злом триває від віків, але завжди є небезпека уособлювати зло лише з певними особистостями. Ми кажемо: Сталін чи Гітлер були уособленням зла, але були і за ними багато людей, які, як тепер кажуть, були в їхній команді. І тому дуже важливо розуміти, що це добро і зло може уособити ся в кожній людині – все залежить від того вибору, який ми робимо кожної хвилини.

Коли я збільшу в собі частку добра, буду змінюватися, тоді загальна ситуація в суспільстві  буде змінюватися. А якщо я дозволяю собі нечесність, підступність, лицемірство, будь-яке зло в собі, тоді зло все більше опановує суспільство в якому я живу. Ця межа між злом і добром проходить в серці кожного з нас. Боротьба добра зі злом була завжди, триває зараз і буде тривати до кінця світу.

Не будуймо собі ілюзій, що зараз переможуть добрі сили, а потім само собою все буде добре. Знов прийдуть труднощі, випробування, бо гріховна людська природа завжди дається взнаки. І тому ця боротьба між добром і злом триватиме. Але ми, християни, завжди маємо пам’ятати, про що ми співаємо у Великому Повечір’ї: «Розумійте народи і покоряйтеся, бо з нами Бог». Вибраний народ, коли приступав до Бога і хотів про щось просити, спочатку згадував Богові, як багато Бог зробив в їхньому житті, в історії народу. А тоді вже казали: Боже, ну от, ти стільки вже для нас зробив, чи Ти не міг би отаке ще зробити…». То ж не перестаньмо уповати на Бога. Бог діяв в житті нашого українського народу через всі віки його існування, отже не біймося, яка б то сила чи темрява не повставала проти нас, бо з нами є Бог!