«Мігранти і біженці: чоловіки й жінки, що шукають мир». Послання Папи на 51-й Всесвітній день миру
  • Чтв, 28/12/2017 - 19:38

«Мігранти і біженці: чоловіки й жінки, що шукають мир», – такою є тема Послання Папи Франциска на 51-й Всесвітній день миру, що відзначатиметься 1 січня 2018 року. Представлення документа відбулося у Ватиканському прес-центрі в п’ятницю, 24 листопада.

Як і кожне таке послання, воно розпочинається побажанням миру. «Мир, який ангели звіщають пастирям в різдвяну ніч, є глибоким прагненням всіх народів, насамперед, тих, які найсильніше страждають задля його відсутності, – пише Святіший Отець. – Серед них, яких ношу в своїх думках та молитвах, хочу згадати про понад 250 мільйонів мігрантів у світі, з яких 22 з половиною мільйони становлять біженці».

Глава Католицької Церкви заохочує «в дусі милосердя обійняти всіх тих, які втікають від війни та від голоду, або змушені залишити свої землі через дискримінацію, переслідування, бідність чи знищення довкілля» й додає, що ми усвідомлюємо, що «лише відкрити свої серця на страждання інших не вистачить».

«Ще чимало треба буде зробити, перш ніж наші брати й сестри зможуть повернутися до життя в мирі у безпечній домівці. Прийняти іншого вимагає конкретного заанґажування, ланцюжка допомоги й доброзичливості, чуйної та сповненої зрозуміння уваги, відповідального управління новими складними ситуаціями, які іноді додаються до вже існуючих і численних проблем, а також ресурсів, які завжди є обмеженими», – пише Папа, пригадуючи про необхідність чесноти розсудливості з боку правителів, які повинні не забувати й про відповідальність за свої громади та не уподібнюватися до євангельського будівничого, який через погані обрахунки не зумів добудувати вежу.

Далі Глава Католицької Церкви заохочує замислитися над тим, чому так багато мігрантів і біженців? Насамперед, не втратило своєї актуальності те, що святий Іван Павло ІІ писав у контексті «Великого Ювілею 2000 тисячоріччя ангельського звіщення миру у Вифлеємі», вказуючи на те, що це є наслідком «жахливої шереги війн, конфліктів, геноцидів та етнічних чисток», якими було позначене ХХ сторіччя. Але люди мігрують також і з інших причин, першою з яких є «прагнення кращого життя, часто поєднаного із бажанням залишити позаду відчай, спричинений неможливістю будувати майбутнє», про що писав Папа Венедикт XVI в своєму останньому посланні на день миру. Ще однією причиною є «нужда, обтяжена знищенням довкілля».

«Більшість мігрує, слідуючи регулярним шляхом, в той час, як дехто ступає на інші дороги, насамперед, через відчай, коли батьківщина не забезпечує їм ні безпеки, ні можливостей, а кожна законна стежка є нездійсненною, заблокованою чи надто повільною», – пише Папа, звертаючи увагу також і на те, що в багатьох країнах призначення «поширена риторика, яка наголошує на загрозах національній безпеці чи тягарях, пов’язаних із прийняттям новоприбулих, зневажаючи, таким чином, людську гідність, яку слід визнавати в усіх, як Божих синах і доньках». За його словами, «ті, які розпалюють страх щодо мігрантів, навіть з політичних мотивів, замість будувати мир, сіють насильство, дискримінацію та ксенофобію».

Як зауважує Наступник святого Петра, все вказує на те, що «наше майбутнє й надалі буде позначене глобальними міграціями». «Дехто вважає їх загрозою, – пише він. – Я, натомість, запрошую поглянути на них із поглядом, сповненим довіри, як на нагоду для будування майбутнього миру».

Погляд, здатний збагнути, «що всі ми, мігранти й місцеві народи, є частиною одного людського роду, й усі мають однакове право на користування благами землі», живиться «мудрістю віри». І в цьому – «основа солідарності й взаємоподілу». За словами Папи Франциска, це пригадує нам про небесний Єрусалим, який у Святому Письмі зображений як місто, «ворота якого завжди відчинені, аби люди всіх народів могли увійти, наповняючи його багатствами». Й ми маємо потребу скерувати цей погляд також і на міста, в яких живемо.

«Спостерігаючи за мігрантами і біженцями, цей погляд зуміє відкрити, що вони не прибувають з порожніми руками: вони приносять багаж мужності, вмінь, енергії та прагнень, як також скарби своїх рідних культур, збагачуючи таким чином життя народів, які їх приймають. Зуміє розрізнити також креативність, рішучість і дух жертовності безлічі людей, родин і громад, які в різних частинах світу відчиняють двері й серця мігрантам і біженцям, навіть і там, де ресурси не є багатими», – пише Святіший Отець, додаючи:

«Цей споглядальний погляд, врешті, зуміє попровадити розпізнавання відповідальних у громадській сфері, підтримуючи політики гостинності аж до рівня “обмежень, допустимих спільним добром в правильному розумінні”, тобто, беручи до уваги вимоги всіх членів одного людського роду та добро кожного з них».

За словами Папи, люди, які керуються таким поглядом, будуть спроможні «розпізнавати паростки миру, які вже проростають, і дбатимуть про їхнє зростання». Й тоді наші міста, «часто розділені й поляризовані», перетворюватимуться «в будівельні майданчики миру».

Далі Глава Католицької Церкви пропонує критерії стратегії, необхідної для того, щоб «надати шукачам притулку, біженцям, мігрантам і жертвам торгівлі людьми можливість знайти мир, якого вони шукають». Ними є поєднання чотирьох дій: прийняти, захистити, підтримати й інтегрувати, про що також йдеться у Посланні з нагоди Всесвітнього дня мігранта й біженця, який відзначатиметься в січні 2018 року.

«Прийняти», за його словами, вказує на «вимогу розширити можливості для легального в’їзду, не виганяти біженців і мігрантів туди, де на них чекають переслідування й насильство, та врівноважити турботу про національну безпеку із захистом фундаментальних прав людини». Коли говоримо про «захистити», це пригадує про «обов’язок визнавати й захищати недоторканну гідність тих, які втікають від дійсних загроз в пошуках притулку, й завадити тому, щоб вони ставали жертвами визискування».

«Підтримувати» вказує на сприяння цілісному людському розвиткові мігрантів і біженців, до чого належить, зокрема, забезпечення дітям і молоді доступу до освіти, що не лише допоможе їм «розвинути й зробити плідними свої вміння», але також стати «здатними виходити назустріч іншим, розвиваючи дух діалогу, а не замкненості». Врешті, «інтегрувати» означає дати можливість «брати участь в житті суспільства, яке їх приймає, в динамізмі взаємного збагачення й плідної співпраці».

У цьому контексті Папа висловлює сподівання, що саме таким духом керуватиметься процес, який протягом 2018 року повинен привести до затвердження на рівні ООН двох Глобальних Угод: щодо безпечної, впорядкованої та законної міграції та щодо біженців. Як угоди, що поділяються на глобальному рівні, вони стануть «орієнтирами для політичних пропозицій та практичних заходів», а тому важливо, щоб вони надихалися «співчуттям, далекоглядністю та відвагою», аби не оминути «жодної нагоди для просування будування миру».

«Діалог і координація, в дійсності, становлять необхідність і властивий обов’язок міжнародної спільноти. Виходячи за межі національних кордонів, стає можливим, щоб також і менш багаті країни приймали більшу кількість мігрантів чи краще їх приймали, якщо міжнародна співпраця гарантуватиме їм доступ до необхідних фондів», – підкреслює Глава Католицької Церкви, пригадуючи також і про 20 напрямних в цій ділянці, опрацьованих Відділом в справах мігрантів і біженців ватиканської Дикастерії служіння цілісному людському розвитку.

Підсумовуючи, Папа Франциск побажав:

«Нехай же нас надихають слова святого Івана Павла ІІ: “Якщо багато людей поділятимуть ‘мрію’ про світ у мирі, якщо цінуватиметься внесок мігрантів і біженців, людство могтиме дедалі більше ставати родиною усіх людей, а наша земля дійсним ‘спільним домом’ (Послання з нагоди Всесвітнього дня мігранта і біженця 2004)”. Чимало людей протягом історії повірили в цю “мрію”, й те, що вони здійснили, свідчить про те, що мова не йде про нездійсненну утопію».