Митрополит Ігор освятив новозбудований храм у с. Куровичі
  • Пон, 18/04/2016 - 15:39

У неділю, 17 квітня 2016 року, Високопреосвященний владика Ігор, Архиєпископ і Митрополит Львівський, під час пастирського візиту освятив новоспоруджений храм Благовіщеня Пресвятої Богородиці (с. Куровичі, Золочівський р-н).
 
З проханням про архієрейське благословення і щирими привітаннями зустрічали Митрополита Ігоря парафіяльна спільнота із адміністратором о. Тарасом Куртинюком та запрошеними священиками.
 
«Радію тим, що ви спорудили цей Божий храм, приймаючи всебічну участь в його постанні. Побудували святиню в період тяжкого економічного стану в державі! Господь є з вами, він надихав різних благочинних осіб, ваші серця, щоб спорудити святу будівлю. І вона стоїть, сьогодні ми її посвятили …жодна інша будівля не може зрівнятися із церквою, хоч може бути дорожчою, багатшою оздобленням, однак, різниця в тому, що у церкві перебуває Господь в особливий спосіб, а Він – Творець усього видимого і не видимого світу, наш милосердний Спаситель й наша нагорода!» – звернувся архиєрей, під час проповіді, до спільноти парафії с. Куровичі.
 
У своїй проповіді Митрополит, також, розтлумачив текст недільного Євангелія від Марка: «Господь вказав апостолам, що князі й вельможі утискають народи, верховодять так, як їм вдається, не рахуються з ніким. Ми це бачимо в Україні, що вельможі б’ються в груди, проголошують патріотичні лозунги, критикують інших, обіцяють багато, щоб тільки прийти до влади, а потім, немало з них, підступно кривдять людей. Господь проголошує іншу програму: хто з-між вас хоче стати великим, хай буде вам слугою, і хто з-між вас хоче бути першим, хай буде рабом усіх. Наша справа – служити ближнім, допомагати їм, захищати, молитися за них та щиро вказувати на дорогу спасіння».
 
Завершився пастирський візит єпископа словами вдячності вірних, архиєрейським благословенням та спільною світлиною, на згадку про цю визначну поідю.

Повний текст проповіді:

Слово Митрополита Львівського на П’яту Неділю Великого посту

Євр. 9,11-14, Гл. 3,23-29; Мр. 10,32-45, Лк. 7,36-50.

Достойні брати і сестри,

дякую вам, що ви любите свою Церкву, уболіваєте за спасіння своїх душ, стараєтеся жити чесно та докладаєте зусиль, щоб отримати вічну нагороду. Наше життя на землі обмежене часом, тому необхідно спішитися гідно служити Богові, щоб не стратити пропонованого ним щастя. Дякую вам та священикові Тарасу Куртиняку, бо ви старалися про цей храм, спорудили його, який залишиться на довгі роки святим й пам’ятним місцем перебування у ньому Бога у святому Причасті під видом хліба і вина! Коли святий апостол Павло прибув до Афін і став посеред Ареопагу, промовив до зібраних мужів: «Бог, що створив світ і все, що в ньому, Він, бувши Владикою неба і землі, не живе у рукотворних храмах» (Дії 17,24). Апостол переконував зібраних, що Господь не живе в храмах збудованих людьми, бо бажав підняти мудреців вище духом й вказати, що Господь – Творець усього, що Він не обнятий, необмежений, не замикається, теж, у святинях… Ті особи не були готові прийняти правду про Христа присутнього у Причасті, який скривається під скромними видами, тому святий представляв їм правду про Бога в інший спосіб. А Бог, знаємо, мешкає у наших храмах, навіть, приходить до людських сердець у пресвятій Євхаристії. Ось, такий наш Бог, який бажає бути з людиною, допомагати їй в усьому, щоб тільки люди були відкритими на освячення душ.

Радію тим, що ви спорудили цей Божий храм, приймаючи всебічну участь в його постанні. Побудували святиню в період тяжкого економічного стану в державі! Господь є з вами, він надихав різних благочинних осіб, ваші серця, щоб спорудити святу будівлю. І вона стоїть, сьогодні ми її посвятили й, хоч не зауважується видимих змін, однак, вона духовно-енергетична. Правда, у вашому селі є інші храми, а ця церква – третя, бо ви так постановили, виражаючи приналежність до своєї віри та Церкви! Нікого не можна критикувати чи судити, бо Господь дарував людині розум та свобідну волю, тому особа вільно вибирає і добро, і зло. Наш Бог – такий, але необхідно пам’ятати, що за добро людина отримає у вічності нагороду, а за зло – прирече себе на покарання. Бог – люблячий і милосердний, але й справедливий! А людина дуже шукає правди і завжди знайде її у Бога! Жодна інша будівля не може зрівнятися із церквою, хоч може бути дорожчою, багатшою оздобленням, однак, різниця в тому, що у церкві перебуває Господь в особливий спосіб, а Він – Творець усього видимого і не видимого світу, наш милосердний Спаситель й наша нагорода! Треба підкреслити, що споруджений храм посвячує єпископ, таку прерогативу встановив уряд святої Церкви. Уже було згадано про святі дари, які зберігаються, найчастіше в чаші у кивоті на престолі. У кожному храмі дуже важливим є престол, на якому приноситься безкровна жертва хліба й вина, які під час Служби Божої на відповідні слова священика перемінюються у Тіло й Кров Ісуса Христа. Праведний Митрополит Андрей Шептицький, опираючись на вчення святих Григорія Назіянзенського, Григорія Двоєслова та інших богословів, стверджує, що жертовник це – символ Божого Сина (Митроп. Андрей, «Символи Ісуса Христа», 1932 р., червень). Святий Іван Богослов у книзі Одкровення засвідчує: «Від престолу виходять блискавиці й голоси і громи; сім світочів огненних палають перед престолом, які є сім духів Божих» (Од. 4,5). Тобто, Господь керує, направляє й постановляє, а покликані ним сили до життя виконують його веління. Автор псалмів наводить слова, що стосуються Господа: «Бо він сказав, і сталось; він повелів, і постало» (Пс. 33,9). Всевладний Бог, кому нічого не може стати на перешкоді, чинить свою волю. Для служіння Служби Божої необхідні мощі святих. Праведний Митрополит навчає наступне про розміщення святих мощів під престолом: «…святі мученики, а відтак усі святі, що є також свідками Ісуса Христа, немов знайшли вічний спокій під омофором Ісуса Христа. У ньому вони наче укриті аж до хвилі, коли будуть вповні прославлені. Вони (святі) досі не одержали ще повноти небесної слави» (Митроп. Андрей «Символи Ісуса Христа», 1932 р., червень). Нові престоли повинні бути з доброго матеріалу, гарно оздоблені й добросовісно споруджені. Коли посвячуємо престол, старанно миємо його, окроплюємо свяченою водою, ознаменуємо святим Миром, застеляємо гідно приготованими обрусами… На престолі не можна розміщувати жодних предметів, навіть на короткий час. На ньому можуть розміщуватися лише приписані уставом предмети, необхідні до служіння святої Літургії. Не можна ставити квітів, складати книг, тримати картки тощо, навіть, священик не може класти рук, тобто, підпиратися престолом. Це – символ Ісуса Христа, який можемо цілувати й шанобливо та з острахом стояти перед ним. Тому закликаю священиків й тих, хто прибирає біля престолу, перестеляє обруси чи щось порядкує, щоб з гідністю відноситися до нього, немов до особи Ісуса Христа. На ньому й ним приноситься свята жертва... Учімося й набираймо правдивого духа, споглядаючи на престол або, стоячи на молитві біля нього.

Святе Писання розповідає про те, що Ісус Христос зближався до Єрусалиму й повідомляв апостолів, що він буде засуджений, зневажений, помре, але по трьох днях воскресне. Звичайно, що така мова дуже пригноблювала учнів, бо вони уважали його за Месію, який звільнить Ізраїль від гніту. Вони чекали, що Ісус стане вождем, який очолить боротьбу проти колонізаторів й Ізраїль звільниться від ворогів. Почули несподіване… Навіть, не захопилися тим, що він обіцяв третього дня воскреснути. Розраховували на земне царство, бо не були готові прийняти Небесне. Два брати: Яків та Іван, бажали бути у небесній славі праворуч й ліворуч біля Спасителя. Ісус, натомість, запропонував їм пити чашу та хреститися, подібно, як він. Вони виявили готовність на невідомі їм терпіння. Шлях Христа – виконати волю Небесного Отця, служити людям аж до пролиття крові, а учні бажали володарювання. Спаситель не ганьбить їх за таке бажання, лише вказує, що на першому місці повинно стояти щире служіння людям. Господь не прийшов воювати за владу на землі, він не ставив завдання створити незалежну державу, ізраїльське царство. Ні! Він вказав апостолам, що князі й вельможі утискають народи, верховодять так, як їм вдається, не рахуються з ніким. Ми це бачимо в Україні, що вельможі б’ються в груди, проголошують патріотичні лозунги, критикують інших, обіцяють багато, щоб тільки прийти до влади, а потім, немало з них, підступно кривдять людей. Господь проголошує іншу програму: «… хто з-між вас хоче стати великим, хай буде вам слугою, і хто з-між вас хоче бути першим, хай буде рабом усіх» (Мр. 10,43-44). Божа економія відмінна від людської: «… Син Чоловічий прийшов не на те, щоб йому служити, лише щоб служити й віддати своє життя як викуп за багатьох» (Мр. 10,45). Наша справа -  служити  ближнім, допомагати їм, захищати, молитися за них та щиро вказувати на дорогу спасіння. Господи, дай усім духа покори, простоти, терпеливості, милосердя, прощення та праведної любові наших ближніх! Божа Мати, бережи Україну та наш народ від війни, хабарництва, підступу та усякого роду беззаконня!

Дякую усім вам, знову і знову: місцевій владі, архітекторам, художникам, різьбярам, жертводавцям та щирим вірним парафіянам цієї громади за спорудження храму! Хай Бог усіх благословить й винагородить сторицею! 

  + Ігор

Митрополит Львівський, УГКЦ

17 квітня 2016 р. Б. храм Благовіщеня Пресвятої Богородиці, с. Куровичі