Квітна неділя Флп 4,4-9; Ів 12,1-18.

Наближалася Пасха і в місто Єрусалим направлялося дуже багато народу, щоб святкувати. Ісус, теж, появився у Витанії, що близько Єрусалиму, де дві сестри та їхній брат, Лазар, який уже чотири дні лежав у гробі, а Господь його воскресив, ласкаво прийняли Христа у своєму домі. Ісус покликав Лазаря із того світу, часто, трапляються особи, які твердять, що з того світу ніхто не приходив – Лазар приходив! Ісусові, прихильні сестри, влаштували вечерю.

Вістка про прибуття Ісуса у Витанію, розійшлися зі швидкістю голосу, бо люди бажали бачити, не лише Ісуса, а й Лазаря, якого він воскресив. Не усі з людей були зичливими особами, деякі прибули, щоб сповістити фарисеїв про прибуття Христа. Відомо, що архиєреї та фарисеї зібралися та сказали: «… Адже ця людина робить багато чуд! Якщо лишимо його, – всі повірять у нього…» (Ів 11,47-48). Ісус не вписувався у їхні плани, за ним йшло багато народу, тому змовилися, щоб його вбити. Мимо усього, бо Ісус знав про плани старшини, Господь прибув до дому Лазаря. Вечеряли. Марія, сестра Лазаря, взяла – аж літру дорогоцінного мира, намазувала ним ноги Ісуса й обтирала своїм волоссям… В домі стояв надзвичайно приємний запах, до якого мав претензії Юда, учень Месії. Він вúрахував, що це миро з нарду можна було продати за триста динарів і роздати бідним. Миро було дійсно дороге, коли учень оцінив його у 300 динарів, пам’ятаємо, що господар винаймав робітників у виноградник з оплатою один динар за день (пор. Мт 20,1-2). Значить, 300 динарів – це 300 днів праці! Насправді, учень мав свої плани на миро. Він задумував певні кошти із проданого мира приховати собі, тримав касу, а Ісуса замислював видати ворогам. Тоді Ісус відізвався до Юди, що миро «вона на день мого похорону зберегла», тобто, натякнув на свою смерть, даючи можливість учневі покинути замір зради Спасителя. Але гроші мають велику силу в руйнуванні грошолюбів! Хтось, роздумуючи над текстом зауважує, що Марія, виливаючи все миро, показала велетенську любов до Ісуса, легковажачи ціну мира; а Юда злегковажив любов до Господа, оцінюючи вище вартість мира?!

Гроші, багатства тощо багатьом людям засліплюють очі та доводять до втрати вічного щасливого життя. Біля дому Марії, Марти та Лазаря зібралося дуже багато людей, прибули, теж, з цікавості, щоб бачити Лазаря, якого воскресив Господь і це дуже не сподобалося архиєреям. Знову, вони змовилися вбити і Лазаря? Цей чоловік, що був помер, якого Ісус воскресив, не мав жодного відношення до злобних юдеїв, – яку загрозу ніс зі собою невинний Лазар.? Скажімо Ісус – чинив чуда, «порушував суботу», так безпідставно оскаржували його юдеї, до нього можна б мати несправедливі претензії. Господь дорікав старшині, провідникам: «Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, бо ви подібні до гробів побілених, які зовні видаються гарними, а всередині повні мертвих кісток і всякої нечистоти. Так і ви, зовні здаєтеся людям праведними, а всередині повні лицемірства й беззаконня» (Мт 23,27-28). Спаситель не щадив правдивих слів, щоб зворушити сумління беззаконним особам, але це не допомагало, у них визрів невідкличний план позбутися Ісуса за всяку ціну і вийшли на винагороду в 30 срібняків!

Ісус в’їздив у Єрусалим, сидячи на осляті, просто і покірно, без військового чи будь-якого іншого супроводу. Ніхто йому не готував такого тихого в’їзду, лиш, він розпорядився, щоб привели йому осля, сів на нього і вирушив у місто. Люди любили Ісуса, моментально дізналися про його в’їзд в Єрусалим, зорганізувалися, вийшли назустріч з віттям пальм й голосно вигукували: «… Осанна! Благословенний, хто йде в ім’я Господнє! Цар Ізраїлю!» Перед своїми страстями Господь показав юдеям, що він не боїться мук та катування, він – справжній Цар; що він прийшов у світ, щоб померти й викупити людський рід від неволі гріху. Мимо озброєного римського війська, яке перебувало в Єрусалимі й ненависті юдеїв до Ісуса, Господь спокійно, без претензії на політичну владу, в’їхав у місто. Холоднокровно приймав вітання присутнього на святі люду. Не переймався і не захоплювався тим, бо знав ейфорію людей й бачив, як слово «осанна» швидко зміниться в устах людей на «розіпни». Ісус тихо виконував волю свого Небесного Батька.

Вернімося думками у минулий рік до 24 лютого, коли озброєний лютий ворог планував танками заїхати у Київ, протягом 3-5 днів. Вороги горіли великим бажанням вчинити великий парад перемоги на Хрещатику?! Не судилося озброєному імператору здійснити омріяну мрію, не було на то волі Бога; а беззбройному Ісусові таланило увійти в озброєний Єрусалим й чути в своє ім’я вигуки: «Осанна!» – бо на те була Господня воля! Чинімо діла гідні божої похвали, а Божий мир берегтиме наші серця та наші думки в Ісусі Христі, як навчає святий апостол Павло.

Приближуймо мир нашими щирими молитвами до Бога, милостинями, постами та іншими добрими ділами! «Не бійся, дочко Сіонська!…» (Ів 12,15), – не біймося ворогів, бо ми діти нашого Бога, Небесного Батька, який приходить до нас, сидячи покірно на молодому осляткові. Ісус Христос любить нас й про усіх нас він ніжно висловлюється: «… Ось моя мати та мої брати. Бо хто виконає Божу волю, той мені брат, і сестра, і мати» (Мр 3,34-35). Господи, тобі довіряємо наше життя, заверши війну і, мир подай нашому народові! Пресвята діво Маріє, виблагай нам спокою у свого Сина!