Митрополит Володимир Війтишин: «Практикуючий християнин — запевнення живої Церкви й сильної Держави»
  • Втр, 28/07/2015 - 00:27

Нещодавно минуло 10 років, як владика Володимир Війтишин став єпархом Івано-Франківької єпархії УГКЦ. Втім, на рівні архієпархії урочистих святкувань не відбулося — владика Володимир в день Верховних апостолів Петра і Павла взяв учать у храмовому празникові церкви Івано-Франківська на вул. Набережній, яка посвячена цим двом апостолам. Сьогодні ми використали цей привід, щоб владика Володимир підбив короткий підсумок своєї душпастирської праці за минуле десятиліття. Тим більше, що в проведенні історичного для Прикарпаття Патріаршого Собору УГКЦ, який розпочне свою роботу 24 серпня в Івано-Франківську, є й велика заслуга митрополита Івано-Франківського архієпископа Володимира Війтишина.

Про духовний провід архієпархії, Патріаршу прощу до Крилоса, діяльність митрополита Андрея Шептицького в Станиславівській єпархії, допомогу Івано-Франківської архієпархії воїнам АТО, про формат та перебіг Патріаршого Собору розповідає владика Володимир.

— Вам випала доля вести духовне провідництво Станиславівської, а згодом Івано-Франківської єпархії, ставши наступником владик-ісповідників Софрона Дмитерка та Павла Василика. Перейнявши управління єпархією з рук владики Софрона Мудрого, стало очевидним, що з одного боку, слід зберегти стару священичу традицію та її здобутки й напрацювання, а з іншого — нові виклики вимагали швидкого й сучасного реформування Церкви як у сфері голошення Євангелія, так і нових форм господарювання.

— Мені це нагадує дві речі: слова апостола Павла «Біг я бігом добрим, віру зберіг», і другу — спортивну естафету з моїх шкільних часів, де кожний має пробігти призначений йому відрізок шляху, який ніби й однаковий для всіх, але для кожного — особливий по-своєму. І щоб отримати спільну перемогу, кожний учасник естафети має зберегти перевагу попереднього учасника й викласти всі свої сили і навіть трохи більше. Ми перейняли духовну естафету служіння від наших славних владик-попередників, і також хочемо, щоб змогли її передати з певною часткою переваги, щоб нашим наступникам було легше її нести. Богові дяка, що сьогодні ми працюємо на майбутнє: перша модерна католицька школа в Україні; відповідні ультрасучасні корпуси й солідний викладацький склад семінарії й університету, який поєднує стару богословську школу навчання й виховання й вихованців-докторів сучасних богословських шкіл Європи й Ватиканських університетів; допомогові організації Карітасу й Мальтійської служби допомогою, які втішаються довірою і наших краян, і громадян України; церковна поліклініка святого Луки, різноманітні духовні й соціальні проекти у різних сферах суспільного життя Прикарпаття. А за цим всім стоїть ревна душпастирська співпраця старших ієреїв й молодого священства в протопресвіратах й комісіях, жертовність і співдія наших вірних, добре налагоджена робота економічного відділу єпархії, нові творчі підходи молодіжних рухів і спільнот, поважні морально-духовні напрацювання багатьох монаших чинів і згромаджень. Особисто ж я радію найбільше від того, що в архієпархії будуються нові храми, в яких вельми багато вірян приступає до святого Причастя, хоч хотів би бачити їх усіх. Бо практикуючий християнин — запевнення живої Церкви і здорової й сильної держави, на що любив вказувати ще владика Андрей Шептицький, 150-ліття з дня народження відзначатимемо в четвер і вшановуватимемо його світлу пам'ять впродовж року у нашій Церкві.

— Цьогорічна Патріарша проща до Крилоса також буде присвячена світлій пам’яті владики Андрея?

— Так, 1—2 серпня відбудеться четверта Всеукраїнська Патріарша проща до Галицької чудотворної ікони Матері Божої в селі Крилос. Ця проща приурочена декільком ювілейним датам: 150-літтю з дня народження Слуги Божого Глави УГКЦ митрополита Андрея Шептицького, 1000-ліття упокоєння в Бозі рівноапостольного Великого князя Руси-України Володимира Великого, вшанування перши українських мучеників святих страстотерпців Бориса й Гліба. При таких перехресних ювілейних роках, думаю, що буде надзвичайно пожиточно для вірних взяти участь в недільній Архієрейській Літургії, яку очолить Глава УГКЦ Блаженніший Святослав і послухати його мудрих слів проповіді.

— Коли поглянемо на постать митрополита Андрея та його труди, виглядає що його діяльність охоплювала чи не всі важливі сторони суспільно-культурного життя Галичини, зокрема й у Станиславові.

— Сьогодні в основному знають скільки труду, коштів і зусиль вклав митрополит Шептицький в розвиток освітньо-культурного життя Галичини. Ще коли він став членом галицького сейму, а згодом і Палати Панів у Відні, владика Андрей відстоював право на самостійність українців та наголошував на потребі збільшення українських середніх шкіл і заснування українського університету. Його вирізняла самовіддана праця для свого народу, задля якого Шептицький не шкодував коштів, відкриваючи нові народні інституції як Національний музей і Народну лічницю, споруджуючи монастирі, фінансуючи студії обдарованої молоді. Але ми поглянемо лишень на його неповне дворічне перебування на єпископському престолі Станиславівської єпархії. Саме митрополит в 1902 році поставив питання про необхідність відкриття української гімназії у Станиславові. Його коштом придбано землю під духовну семінарію, де сьогодні розміщена Католицька школа св. Василія Великого і землю під єпископські палати, засновано і підтримувано бібліотеку Станиславівської Капітули. Митрополит давав особисті кошти і свою землю на організацію коперативного ліцею та садівничо-городничої школи у с. Милованні, він сприяв становленню і розвитку хліборобської школи у с. Коршів, пожертвував на український «Пласт» гору Сокіл. Разом з тим у побуті владики переважав суворий аскетизм, який межував з крайньою убогістю: строга келія, стара реверенда, звичайна їжа. І не забуваймо, що його керівництво Церквою й духовне служіння народові припало на страшні лихоліття двох світових воєн та постійні зміни окупаційних режимів: австрійського,  польського, радянського, нацистського і ще раз радянського. Й незважаючи на всі перечислені негативні зовнішні впливи, саме під керівництвом митрополита Андрея Церква стала духовною опорою згуртування народу в часі боротьби за українську державність.
— Івано-Франківська архієпархія сьогодні також гуртує народ в боротьбі за незалежність України й активно допомагає українським воїнам в зоні АТО: несе капеланське служіння, допомагає обмундируванням та засобами індивідуального захисту, розвиває волонтерський рух серед мирян.

— Церква завжди перебуває у постійних молитвах за свій народ, владу і військо, щоби на наших українських землях запанував мир і спокій. Сьогодні молитовної підтримки й духовної опіки особливо потребують українські військові, які з великою самопожертвою відстоюють незалежність нашої держави та права і свободи наших громадян. А завдяки збіркам і пожертвам вірних на українську армію та її вояків, архієпархія зібрала коштів на суму близько двох мільйонів гривень, на які було закуплено військовий одяг, медикаменти та речі першої необхідності, транспорт, продукти харчування. До речі, економічний відділ архієпархії завжди викладає на нашому офіційному сайті детальні звіти про кожну потрачену гривню на допомогу. Бо наші вірні мають знати, куди, кому й на що йдуть їхні пожертви. Подібно було нещодавно й з гуманітарною допомогою військовим обмундируванням, берцями, та іншими необхідними  речами загальною вартістю 14000 грн. бійцям батальйону «Донбас». По особливому радію за капеланів, які перебували й перебувають з нашими військовими в зоні АТО — їхня геройська самопосвята заслуговує доброї похвали не тільки церковної влади, але й відповідного визнання нашої держави. Добре працює й Комісія з питань душпастирства охорони здоров’я УГКЦ, яка на початку липня проводила духовно-психологічну реабілітацію для учасників АТО у Гошівському монастирі сестер Пресвятої Родини. Загалом християнська солідарність набирає нового змісту й нових форм — ми маємо багато відданих волонтерів, які беруть активну участь в допомозі армії. Словом, Івано-Франківська архієпархія, як і вся УГКЦ, як і інші християнські Церкви та свідомі громадяни, залишаються з українською армією і в складні для неї часи. Допомагаємо також переселенцям із окупованих сходу України й Криму.

—  Розкажіть про формат Патріаршого Собору УГКЦ в Івано-Франківську. Хто в ньому візьме участь?

— Безсумнівно, Патріарший Собор Церкви — це знакова подія як для Івано-Франківської архієпархії й Прикарпаття, так і України вцілому. Наша архієпархія буде приймати не тільки делегатів від митрополій, єпархій та екзархатів з України, але й делегації греко-католицьких митрополій, єпархій та екзархатів зі всієї української діаспори світу.  А це десь понад 40 країн. Патріарший Собор — найвищий дорадчий орган патріаршої Церкви. Його скликає Патріарх для обговорення важливих питань життя й діяльності Церкви. На цьому Соборі будуть присутні митрополити, єпархіальні єпископи, екзархи, апостольські адміністратори, титулярні єпископи Патріаршої Церкви, генеральні настоятелі інститутів посвяченого життя, настоятелі монарших чинів і згромаджень, ректори католицьких і церковних університетів нашої Церкви, ректори вищих семінарій, декани факультетів богослов’я і канонічного права нашої Церкви. Кожна єпархія та екзархат буде представлена відповідною делегацією: один священик, один монах, двоє мирян. На Патріарший Собор будуть запрошено і наших православних владик, як спостерігачів. До речі, Глава УГКЦ Блаженніший Святослав призначив секретаріат та робочу групу щодо проведення Собору, які очолює ректор духовної семінарії св. свщмч. Йосафата  отець Олег Каськів. А хто захоче більш детальніше ознайомитись з новинами щодо Патріаршого Собору, може зайти на сай sobor-ugcc.org.ua.

— Які питання підніматимуть делегати Патріаршого Собору? Окресліть коротко його програму.

— Церква в Україні, зазнавши в ХХ ст. жорстоких переслідувань з боку атеїстичного режиму, відчуває потребу нової євангелізації на особистому, родинному, парафіяльному та єпархіальному рівнях. Тому мотто VI-ї сесії Собору «Жива парафія – місце зустрічі  з живим Христом» надзвичайно актуалізувало роль найменшої юридичної спільноти Церкви. Як в сучасних умовах маємо зберегти скарб християнської віри, що передали нам наші славні попередники? Відповідно до часу й обставин, якими засобами і в який спосіб маємо проголошувати Євангеліє? Як зберегти вірян від загрози секуляризації та байдужості, які швидко поширюються в сучасному світі? Ці та інші подібні питання стануть предметом обговорення делегатів Патріаршого Собору. Отож коротко про його перебіг. 25 серпня буде відслужена Божественна Літургія й відкриється VI сесія Патріаршого Собору. Головною темою стане «Слово Боже і катехизація. Місійний дух». У доповіді «Приклад  активного  катехитичного служіння в УГКЦ» другим співдоповідачем буде наш владика  Йосафат Мощич. Згодом відбудеться панахида за загиблими  героями  України в меморіальному сквері поруч із драмтеатром. В планах тематичних зустрічей: спеціальна катехитика, біблійний апостолят, капеланське служіння у війську, презентація програм Бюро з питань екології УГКЦ ( наш професор п. Володимир Шеремета) .

26 серпня темою дня стане літургійне життя УГКЦ, де другу співдоповідь  про молитовне життя в парафії та парафіяльних спільнотах виголосить ієромонах Йосафат Бойко, нашого Згромадження Воплоченого Слова. А завершиться цей день переглядом фільму «Жива парафія УГКЦ».  27 серпня темою собору стануть доповіді про служіння ближньому. А ранком вулицями Івано-Франківська пройде хода до Майдану Шептицького, де Великому митрополитові посвятять пам’ятник. А нам залишається просити Господа про щасливий перебіг Собору і правдивий хосен напрацювань його делегатів для добра народу.

 

З думок про єднання митрополита Шептицького

В Україні розумніші люди бачили тоді, так як і сьогодні,що будучність народу є в злуці з Заходом, бо тільки ця злука є в силі відмежувати достатньо народ від сусідів з півночі та північного заходу, бо Захід не признає нас за своїх, як довго будемо у віроісповіданні зв'язані з Азією. І не маємо іншого способу нав'язати зв'язки з західною культурою, як тільки за поміччю якогось безпосереднього зв'язку, що перескочив би найближчих сусідів з Заходу. А таким зв'язком може бути тільки релігійний зв'язок.

***

Авторитет Вселенського Архиєрея, головна наука, яка відділяє нез'єдинених від Католицької Церкви, не може становити труднощів для вірних, які в Україні й Русі віками привикли підлягати московським патріархам чи синодам по волі царів... Догма Непорочного Зачаття так виразно записана в наших Богослужіннях, як не менше в проповідях українських богословів, що, здається, немає християнина, який не волів би вірити в Непорочне Зачаття Пречистої Діви Марії, ніж вірити в те, що вона була зачата в первородному грісі.

***

Ми, греко-католики, не маємо ніякої волі старшувати і накидатися нашим братам, але навпаки, ми готові навіть з власною втратою їм підпорядкуватися так, що повна злука двох українських віроісповідань виглядала б так, що радше треба б говорити про підпорядкування греко-католиків під владу Київського патріарха. Очевидно, до такого приєднання ми ставимо умову, щоб майбутній Київський патріарх прийняв Вселенську віру, тобто православіє перших сімох Вселенських Соборів доповнив рішеннями Вселенських Соборів від X ст. до найновіших часів.

***

Знаючи одначе те, з яким розположенням, зближеним майже до і упередження, читають православні те, про що їх віросповідання пишуть «Уніати», торжественно заявляю, що я не маю і ніколи не мав наміру принизити ніякого українського віроісповідання або кого-небудь зразити або й образити. Одиноким моїм наміром було – і є... зробити все, що можливе, аби спричинитися бодай в деяких справах до порозуміння між різними між різними українськими віроісповіданнями...

***

Розмовляв з владикою Роман ІВАСІВ.


Паломництво Святими місцями

Добровільний внесок
вкажіть суму пожертви

  грн/місяць