Мій погляд на християнську любов
  • Срд, 23/11/2016 - 17:58

В наш буремний час багато хто говорить про таке поняття як ЛЮБОВ. При цьому звичайно більшість релігійних та іншого характеру спільнот розумівають під цим словом абсолютно різні речі.  Одні підрозумівають під цим поняттям  всезагальну розпущеність. Інші  говорять про всеосяжну любов до самого себе. А в одному з вищих навчальних закладів Львівщини під любовю розуміють всезагальну вседозволеність. (вибачте за тавтологію). Тобто, маємо таку ситуацію є злочинець, який переступив закон і який звичайно по закону має понести покарання, але у вищезгадуваному закладі говорять, що не тільки не можна карати злочин ця, але і публічно говорити йому про його злочин під лозунгом «Будьмо толерантними і любімо ближніх» Та коли ми відкриємо Святе Писання, або твори Отців Церкви ми стикаємося з якимось абсолютно іншим баченням поняття християнської любові. Певна річ, що кожен, хто називає себе християнином  погодиться з тою концепцією, що зразком для всіх віруючих є Христос. І ми зобовязані його наслідувати. І тут любителів «лжетолерантності» чекає подив, а місцями велике розчарування. Оскільки, вони мають погодитися, що ніхто не любив людей більше як Христос, Але читаючи Євангеліє ми помічаємо наподив «толерантних» досить дивні слова, якими Христос звертається до фарисеїв(яких він звичайно також любив) . Процитємо слова двох Євангелистів: «Горе вам, - бо ви як гроби непомітні, - люди ж ходять по них і не знають  того»… Озвався ж один із законників і каже Йому: «Учителю, кажучи це, Ти і нас ображаєш!» А Він відказав: «Горе й вам законникам, бо ви на людей тягарі накладаєте, які важко носити, а самі й одним пальцем своїм не доторкоютесь тягарів! Горе й Вам, бо надгробки пророкам ви ставите, - ваші ж батьки Були їх повбивали» (Лука 11: 44-47).

«О змії, о роде гадючий, - як ви втечете від засуду до геєнни?» (Матвія 22:33).

Але «толерантні» можуть сказати, що це слова Христа, а Христос  як Бог має право на осуд. Тоді, заради їхнього внутрішнього спокою ми процитуємо слова Івана Христителя, який як людина був рівний з нами: «Як побачив  же він багатьох фарисеїв та садукеїв, що приходять на хрищення, то промовив до них: «Роде зміїний, - хто Вас надоумив утікати від гніву майбутнього?  Отож, - учиніть гідний плід покаяння! І не думайте говорити в собі: «Ми маємо отця Авраама». Кажу-бо я вам, що Бог може піднести дітей Авраамові з цього каміння!. ( Матвія 3:7-9). І зауважте Іван Христетиль сказав це публічно при великому згромадженні людей. 

Не менш конкретними в даній темі Були Отці Церкви. Наприклад широко відомий як на Заході, так і Сході Іван Златоустий, який в своїх творіннях і публічних проповідях дуже гостро засуджував як єретичні вчення, так і самих єретиків. Для прикладу зацитуємо деякі моменти з його книг: «Насправді цнотливість єретиків гірше всякої розпусти» (Про дівство). «І так будемо говорити це все (християнське вчення)  єретикам, і старатися наскільки від нас залежить відхиляти їх від злої єресі і навертати до істини». (Слово 10 про непізнане).

Отож,  Христос звертався до людей в публічних проповідях засуджуючи їхні злі вчинки, навертав  їх до світла істини. Те саме говорив і робив Іван Хреститель. Їхньому прикладу і методиці проповідей слідувало  покоління Отців Церкви і послідують ще за ними покоління християнських теологів і учителів. Не плутаймо світську вседозволеність і замовчування гріха зі справжньою християнською любовю. І памятаймо, що справжня любов полягає не в тому, щоб замовчувати гріхи мого ближнього, а в тому, щоб мати мужність йому про них донести. Справжня християнська любов не боїться критики, вона не зрікається, не ігнорує, а завжди відкрита до діалогу і дискусії. «Любов ніколи не минає…»

Христина Кутнів