У Хрестопоклінну неділю, 3 квітня 2016 року, вулицями міста Стрия пройшла традиційна молитовна хресна хода за участю духовенства та вірних релігійних громад УГКЦ м. Стрия і Стрийського району. ЇЇ очолили єпископи Стрийської єпархії Преосвященний владика Тарас Сеньків, Єпарх Стрийський, та Преосвященний владика Богдан Манишин, єпископ-помічник. В часі молитовного ходу духовенство та численні вірні, які взяли участь у хресній ході, розважали над терпіннями Ісуса Христа, пережитими задля спасіння усього людства.

Молитовна хода розпочалася у катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці з духовного слова владики Тараса. Перш за все єпископ звернув увагу на сенс хресної дороги, яку маємо трактувати не як подію, що мала своє місце в певний історичний момент, а дійсність, яка триває, до участі в якій ми запрошені. «Хресна дорога дана нам як шанс прожити з Богом Його любов до людини. Її можна просто пройти, а можна цю хресну дорогу прожити, пропустивши через своє серце трагічну і спасительну Богом даровану мить, в котрій довершилося спасіння людства».

Архиєрей закликав відчути на глибинному рівні біль і терпіння Христа, аби в них побачити і зрозуміти суть власних страждань, страждань цілого людства, а відтак їх причину – зраду покликанню бути святими через гріх. Терпіння через Христа стає місцем зустрічі Бога та людини. «Це терпіння на хресній дорозі не є прокляттям – це терпіння є мовою любові, котрою Господь промовляє до нас».  Однак, бачачи таку безмежну любов Бога, людина стоїть перед викликом і глибинним бажанням дарувати Йому себе, що викликає в неї страх за себе – це страх належити Богові. Тому, людина намагається поєднати дві протилежності «святість» і «грішність», виключаючи або обмежуючи при цьому присутність Бога у своєму житті. Яскравою картиною такої дійсності є драматична кульмінаційна сцена хресної дороги, коли Христос конає на хресті, а в той час під хрестом люди зайняті діленням його одягу. Ця дійсність далі триває, ця трагічна мить відбувається далі в нашому житті. Ми ідентифікуємо нашу віру із псевдорелігійністю і зводимо стосунки з Богом до відбування релігійних обрядів, які трактуємо як культурну та фольклорну традицію аби через них загарантувати собі містичне щасливе майбутнє. «Далі ділимо Христові ризи, втрачаючи здатність бачити Бога, котрий страждає з недостатку любові людини до Нього».

Повертаючись до теми терпінь в житті людини і тих, які Христос переніс в часі хресної дороги, владика Тарас наголосив на повсякчасній Божій присутності у хвилини людського страждання та неоціненній важливості терпінь Ісуса у спасенній місії для людини: «Христос приходить сьогодні, щоби з нами терпіння розділити, Він приходить щоби терпіння освятити, Він приходить, щоб взяти терпіння на себе. Спаситель сьогодні дає нам його, як велике і безграничне себе дарування, яке має ім’я милосердя, яким Він обіймає нас особливо в цей Рік Милосердя, не для того, щоби ми терпіли, а для того, щоби зберегти нас для себе».

На завершення владика побажав в молитві, щоби Бог дотиком Святого Духа, котрий є Божою любов’ю, торкнувся серця кожного, аби ми, йдучи хресною дорогою прожили одну мить Христового болю, щоби він нас очистив і щоби на хресній дорозі нашого життя ми завжди бути ті, які йдемо з Христом, щоби йому допомогти.

Протягом Хресної ходи, на чотирнадцяти молитовних зупинках-стаціях, відбувалися читання розважань, які читали священнослужителі різних храмів міста Стрия. Особливістю цьогорочної молитовної ходи стало те, що з нагоди Ювілейного Року Божого милосердя, читалися перекладені на українську мову розважання Хресної дороги «Бог є милосердя», яку очолив папа Франциск 25 березня цього року в римському Колізеї.

Кожна стація супроводжувалася передачею хреста різним групам людей. Березовий хрест несли по черзі представники різних верств населення міста та району, а саме: військовослужбовці, волонтери, лікарі, родичі воїнів - учасників АТО, представники молитовних спільнот, ветерани війни в  Афганістані.

Хресний хід завершився у катедральному храмі, де до усіх присутніх звернувся владика Богдан Манишин. На прикладі двох розіп’ятих із Ісусом розбійників, єпископ розважав про нерозуміння людиною Бога, котрий любить особу у її терпіннях, через які людина може очистити себе і з’єднатися з Господом. Єпископ також заторкнув тему терпінь українського народу, запевняючи у Божій присутності та закликаючи до молитви.  Архиєрей подякував усім, кого цього дня об’єднала Хресна дорога, та побажав великого бажання побачити Бога крізь свої терпіння.