Московський патріархат визнав битви на Україні «святою війною»?
  • Пон, 01/09/2014 - 20:05

Чи війна за поневолення України має релігійний характер? Багато вказує на те, що на думку Російської Православної Церкви і її патріарха Кіріла - саме так. Її можна визнати «святою війною».

Таке сформулювання не вживається прямо у висловленнях патріарха, але у них є такі окреслення, які важко інтерпретувати інакше, ніж спроби оправдання і усправедливлення нападу Росії на суверенну українську державу. Ці висловлювання є також доказом того, що антикатолицька і антиунітська одержимість російського православ’я ніколи не переставала існувати, і що для Української Греко-католицької Церкви і її вірних вторгнення Росії на терени її діяльності може бути насправді небезпечним.

 Перш за все, це видно у посланні, скерованому до єрархів локальних Православних Церков на світі, яке написав Патріарх Кіріл. 14 серпня воно появилось на інтернет-сторінках московського патріархату, і хоч блискавично звідти зникло, його і надалі можна знайти на сторінках хоч би митрополита Іларіона. Цей документ містить повністю чітко виражене припущення, що конфлікт на Україні має «релігійно тло», а таку мову Церква використовує для того, щоб узаконити і сакралізувати війну, визнаючи її не лише справедливою війною, але навіть релігійною.

«Ми не можемо не бачити того, що конфлікт на Україні має однозначно релігійний характер. Уніати і схизматики, які до них прилучились, стараються подолати канонічне православ’я на Україні. Від початку воєнних дій уніати і схизматики, вхопивши до рук зброю, під видом антитерористичної операції почали реалізовувати агресію проти духовенства канонічної Української Православної Церкви на сході країни» - написав Патріарх. А якщо так подивитись на цю проблему, то очевидно немає іншого виходу, як підтримування канонічного (тобто московського) православ’я на Україні відділами командосів, найманцями і транспортом зі зброєю. Терористи ж, які борються з легальною владою, можуть бути визнаними борцями за віру.

Так далеко,треба визнати, патріарх не заходить. Але його слова показують, що при відбудові імперії Путін використовуватиме також релігійні аргументи, а Російська Православна Церква визнала, що на такій «симфонії» може тільки виграти. Така постава, як патріарха, так і його співпрацівників, показує ж, що на екуменічну співпрацю, на спільне голошення етичного виміру християнства з російським православ’ям нема і не може бути місця. У цьому питанні я глибоко помилявся, коли боронив спільну заяву польських і російських єпископів, визнаючи її важливим елементом спільного свідчення. Такої спільності немає, бо саме існування Української Православної Церкви для Москви є спірним питанням, мало того, вона ще і використовує свій релігійний авторитет для підтримування війни. А це незмірно утруднює, щоб не сказати унеможливлює, діалог з нею. Варто б, щоб це помітила і Апостольська Столиця.

Томаш П. Терілковскі, головний редактор порталу Fronda.pl