Мовчазне свідоцтво монахинь, яким не можна висловлювати свою віру
  • Нед, 28/04/2013 - 21:41

Мовчазне свідчення не на словах, а ділами: це доля трьох сестер-монахинь, які отримали дозвіл проживати на півночі Лаосу. Вони працюють в державній організації «Луанг Прабанг», яка стала домом для багатьох молодих людей з обмеженими можливостями і представників етнічних меншин. Тут місцева молодь може отримати такі професії, як кухар або пекар.

Незважаючи на те, що конституція країни гарантує свободу релігії, після приходу до влади комуністів у 1975 році в північній частині Лаосу заборонена будь-яка форма «прозелітизму». Це стосується і апостольського вікарія «Луанг Прабанга»  о. Тіто Банчонга Топанхонга  – єдиного священика, якому дозволено жити на цій території, який в минулому зазнав жорстокого поводження і тортур, –  як і сестер-монахинь, які повинні суворо дотримуватися місцевих правил.

За даними католицького інформаційного агентства «AsiaNews», після жорстокого придушення повстання груп з етнічної меншини народності хмонг у 2011 році релігійна ситуація в Лаосі погіршилася.«Дуже складно жити по-християнськи, тому що ми не можемо відкрито говорити про нашу віру, –сказала сестра-монахиня  Марія-Бруно, яка нещодавно брала участь у конференції  «Ніч свідків», організованої в Парижі благодійним фондом «Допомога Церкві в потребі».  У Північному Лаосі заборонені всі зовнішні прояви віросповідання: храми, хрести, ікони, священні книги. Але також наші слова і жести можуть бути сприйняті як прояви прозелітизму».

Монахиня  з Конгрегації Сестер Божественного Милосердя святої Іоанни Антіди Турі народилася в лаоській сім'ї, котра сповідує буддизм і анімізм, але навернулася в католицтво в молодому віці. Сестра Марія-Бруно –  одна з «мовчазних» монахинь  на півночі Лаосу, яким заборонено навчати дітей та молодь основам віри, хоча їхній освітній центр є результатом співпраці місцевої влади та апостольського делегата в Лаосі о. Сальваторе Пеннаккіо.

За матеріалами http://ru.radiovaticana.va