Історія Церкви, так само як історія Чину Проповідників, знає безліч сповідників віри, які, не вагаючись, віддали життя за віру. До них і відносяться слова Христа в Нагірній проповіді: «Блаженні переслідувані за правду, бо їхнє Царство Небесне. Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та виговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи мене ради. Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика на небі; так бо переслідували пророків, які були перед вами.» ( Мт. 5,10–12 ). Варто, однак, пам'ятати, що мучеництво для віруючих не означало ні неминучого вироку долі, ні безглуздого страждання, яке нікому не приносить користі. Мучеництво розумілося і приймалося як особлива форма виконання загального для учнів Христа обовʼязку: наслідування Його в несенні Хреста (пор. Мт 10,38, 16,24 і т.д.). Особлива риса покликання нести хрест для мученика полягає в тому, що в його випадку ціна вірності в любові  – це життя, як правило, віддане в стражданні і приниженні. Суть мучеництва в героїчній вірності Христу.

У 1633–1637 рр.. в Нагасакі ( Японія ) мученицьку смерть прийняли домініканці – св. Лаврентій Руїс і його супутники. Лаврентій народився у Манілі приблизно в 1600 р., його батько був китайцем, мати – філіппінкою. Тому він володів китайською і, завдяки домініканцям, у яких служив вівтарником і ключарем, іспанською. Він був дуже талановитим каліграфом. Лаврентій належав до Домініканського Братства Вервиці, заснованому в 1587 році. Він був одружений, але ім'я його дружини не збереглося, у подружжя було два сини і дочка.

У 1636 році в Манілі було скоєно вбивство, несправедливо звинувачений у ньому був Лаврентій. Дізнавшись про те, що його збираються заарештувати, він, разом зі священиками домініканцями сів на корабель і відплив до Японії. Всі разом вони висадилися на Окінаві. Лаврентій міг їхати далі, в Формозу (Тайвань), але він вирішив залишитися в Японії з домініканцями.

У той час в Японії лютували гоніння на християн. Кожного, хто зізнався у вірі в Єдиного в Трійці Бога, ув'язнювали, а часто й засуджували на смерть. Така доля спіткала Лаврентія і його товаришів – домініканців. Серед них було дев'ять японських підданих (Франциск Шоемон, Михайло Курблое, Яків Святої Марії, Матей Кохіое Вервиці, Магдалина з Нагасакі, Тома святого Якинта, Марина з Омура, Вікентій Шівозука Святого Хреста, Лазар з Кіото), четверо іспанців (Домінік Ібанес де Ерквісіа, Лука Святого Духа, Антоній Гонсалес, Михайло де Аосараса, один француз (Вільгельм Курта) і один італієць (Йордан Якинт Ансалоне). Вони були затримані і доставлені в Нагасакі. Там їх піддали жорстоким тортурам. Один з них через кілька днів помер. Два інших, в тому числі Лаврентій Руїс, під тиском нових тортур, в якийсь момент здалися і вже були готові зректися своєї віри в Христа, проте їм допомогла встояти мужність інших товаришів. Ніхто з них до самого кінця не відрікся від Христа. Коли Лаврентія запитали, чи відречеться він, якщо його залишать живим, мученик відповів: «Я готовий віддати життя за нього тисячу разів. Ніколи я не відречуся від віри. Якщо хочете, можете вбити мене. Я хочу померти заради Бога ».

Смерть мучеників була не менш жорстокою. Їх повісили вниз головою, прив'язавши руки до диби, на якій були закріплені великі камені. Мучеників міцно зв'язали, щоб уповільнити кровообіг і попередити швидку смерть. Через три дні, 27 вересня 1637, трьох з них, які ще були живі усікли мечем на схилі Святої Гори недалеко від Нагасакі.

Папа Іван Павло II в 1981 році, під час паломництва на Філіппіни, зарахував до лику блаженних, а в 1987 році канонізував у Римі в загальній складності шістнадцять мучеників – азіатів і європейців, чоловіків і жінок, які принесли християнську віру на Філіппіни і до Японії. Лаврентій Руїс став першим святим філіппінцем, покровителем своєї батьківщини.

Джерело: catholicencyclopedia.in.ua