На Миколаївщині відкрито «Двері милосердя»
  • Пон, 11/04/2016 - 18:32

10 квітня 2016 року Преосвященний владика Тарас Сеньків, Єпарх Стрийський, у Миколаєві звершив Чин Молебню і відкриття «Дверей милосердя» на парафії Святого Миколая. Розважаючи над недільним євангельським уривком, Архиєрей закликав застановитися над трьома основними речами: дійсністю, в якій ми живемо, ким для нас в цій дійсності є Бог і милосердям, чим воно є у своїй суті та як торкає особисто кожного.

 

Наша дійсність є позначена гріхом, злом, яке настільки для людей стало призвичаєною буденною реальністю, що вони взяли на себе право трактувати і визначати його межі. У мовленнєвих виразах зло вживається як прикметник, без іменника, без особи. Проглядаючи корінь зла у трагедії відступництва ангелів, які зрадили своєму покликанню бути з Богом і стали «абстрактним буттям у небутті, замкнутим у гордості», бачимо, що у цьому світі, цей абсурд потребує іменника, носія. Цим іменником є людина, обдарована даром свободи. «Тільки людина, яка каже Богові «ні», стає інструментом злого, дверима, через які зло вступає у світ». У сьогоднішньому Євангелії Христос говорить про два важливі інструменти, якими людина здійснює свою свободу – це піст і молитва. Молитва – це стан душі, коли людина перебуває з Богом, даючи відповідь на Його перше слово, це голос, що визнає Бога своїм Спасителем. «Молитва – це є відповідь на почуте Боже Слово, котре промовило у нашому серці, котре промовило із Святого Письма, котре промовило у обставинах нашого життя». Піст - це шлях до особистої свободи, що має на меті у людському житті кожній речі дати своє місце, перше місце залишивши Богові. Піст і молитва, - за словами владики, - «це простягнуті руки, через які ми хочемо прийняти від Бога дар спасіння». Однак, для людини є дуже важко прийняти Бог у всій його величі та незбагненності, оскільки Він не відповідає нашим критеріям, не входить у нами створені рамки.

Власне, розважаючи над тим, яким є наш Бог, бачимо, що Він є Богом милосердним, який приходить у смиренні та простоті. Це надзвичайно важлива і унікальна риса християнства, яка відрізняє його від інших релігій – Бог шукає нас і перший виходить на зустріч. Нас просить лише одного – дозволити простити наші гріхи. Така позиція, таємниця Божого милосердя для нашої хворої гріхом свідомості, є надзвичайно важкою для сприйняття і розуміння. Коли бачимо жертву, яку довелося за нас принести – це викликає страх, оскільки така жертва вимагає вірності, а ми панічно боїмося за себе, боїмося, що Бог буде панувати в нашому житті, але не так як ми хочемо.

В людини надто викривлене розуміння милосердя. У сучасному суспільстві бачимо тотальну підміну понять, коли милосердям називають дозвіл на гріх, пануюче ставлення до потребуючих, через надання мінімальних ресурсів для існування.  Милосердя Бога – це цілком інша дійсність, в якій нам потрібно лише дозволити простити і прийняти. Тому, будьмо милосердні до себе, будьмо милосердні до інших, і тоді побачимо Бога, який допоможе нам народитись у людяності. Владика також закликав відкрити для себе милосердя Бога у сповідальниці, «щоби відбулася зустріч з добрим Батьком, який і так все знає, а від нас чекає правди про себе і прийняття прощення» і побажав «Нехай Небесний Отець відкриє нам наші дороги як дорогу наслідування Христа, щоби ми були «іменнником», «прикетником» якого є Божий».

Після Літургії духовенство і миряни помолилися «Отче наш», «Богородице Діво» і «Вірую» в наміренні Святішого Отця, що, для тих хто увійшов через «Двері милосердя» і взяв участь у Божественній Літургії, приступивши до Таїнств Покаяння і Євхаристії, є необхідною умовою для отримання повного відпусту у часі Ювілейного року Божого милосердя.