Надзвичайний Святий Рік Милосердя. Ретроспектива й погляд у майбутнє
  • Птн, 18/11/2016 - 19:05

«Misericordia et Misera» – це назва Апостольського листа, який Папа Франциск підпише після закриття Святих Дверей базиліки Святого Петра у Ватикані, яким завершиться Ювілей Милосердя. Мова йде про документ, в якому Наступник святого Петра вкаже на плоди надзвичайного Святого Року та накреслить шлях Церкви на найближчі роки. Представлення документа відбудеться у понеділок, 21 листопада.

Ісус – це обличчя милосердя Небесного Отця. Цим ствердженням розпочинається булла “Misericordiae Vultus” про проголошення надзвичайного Ювілейного року, який розпочався 8 грудня 2015 року – у 50-ту річницю завершення Другого Ватиканського Собору. На емблемі Святого Року Милосердя бачимо Доброго Пастиря Христа, Який несе на плечах людину, що є графічним вираженням завдання, що стояло перед ініціативою: пригадати світові про Божу любов, та гасло-заклик: «Милосердні, як Отець».

Протягом цього періоду благодаті, не зважаючи на те, що Двері Милосердя були відчинені в кожній дієцезії чи єпархії, до Риму прибуло понад 20 мільйонів паломників. Серед особливостей початку Святого Року варто згадати про те, що перші Святі Двері Папа відкрив ще перед відкриттям Ювілею: це було у катедральному соборі столиці Центральноафриканської Республіки Банґі, де вони залишаться відчиненими й після завершення Ювілею. Звісно, не можемо оминути увагою присутність на площі Святого Петра у Ватикані Ярославської чудотворної ікони Матері Божої «Милосердя Двері».

Даючи особистий приклад та навчаючи при різних нагодах про діла милосердя для тіла й для душі, Святіший Отець намагався пояснити, що справжня революція милосердя відбувається через прості щоденні жести, які доступні кожному: «Дуже часто саме найближчі до нас особи є тими, хто потребує нашої допомоги, – казав він. – Ми не повинні шукати хтозна-які починання для здійснення. Краще розпочати від найпростіших, які Господь вказує, як найневідкладніші. У світі, який, на жаль, уражений вірусом байдужості, найкращою протиотрутою є діла милосердя».

Цей Святий Рік залишиться в пам’яті завдяки словам, перетвореним у жести, якими стали так звані «п’ятниці милосердя». Щомісяця, в одну з п’ятниць, Папа Франциск відвідував тих, хто потребує близькості й милосердя. Вистачить згадати сльози біженців на острові Лесбос чи батьків хворих дітей у відділі неонатололії однієї з римських лікарень. Папа, який тримає за руку хворого чи особу з особливими потребами, відвідує спільноту наркозалежних, дівчат, звільнених із сексуального рабства чи родини, створені священиками, які залишили служіння – це світлини, що залишаться особливими іконами милосердя. Промовистими були також ювілейні паломництва кількох тисяч в’язнів та осіб, що живуть у стані суспільного виключення з різних країн.

Ще однією характерною ознакою цього періоду стало служіння «місіонерів милосердя» – спеціальних сповідників з усього світу, що були уповноважені відпускати гріхи, зарезервовані для Апостольської Столиці. Папа бажав, щоб вони стали вістунами радості прощення. Аби мати додаткову можливість зустрітися з вірними, протягом Святого Року Святіший Отець, крім загальних аудієнцій в середу, проводив так звані «ювілейні аудієнції» в деякі суботи, виголошуючи повчання, присвячені милосердю.

Цей Ювілей був позначений промовистими екуменічними подіями й моментами міжрелігійного діалогу, Всесвітнім Днем Молоді у Кракові та канонізацією Матері Терези з Калькутти, ікони милосердя, що схилялася над кожною людиною, яку зустрічала. У пам’яті також залишаться зустрічі з дітьми й підлітками, священиками й дияконами, богопосвяченими особами і волонтерами, хворими та родинами. Папа Франциск намагався промовити до всіх – християн і людей доброї волі – ставлячи у центрі Боже милосердя, яке не судить, а прощає. Він пригадує, що хоч зачиняються Святі Двері, ніколи не зачиняється милосердне серце Господа Бога, та сподівається, що не зачинятимуться також і наші серця.