Під час святкування Йом Кіпур у синагозі рабин Ісраель Золлі побачив Ісуса, Який сказав йому: «Ти тут востаннє. Підеш за мною».

Навернення в католицтво рабина Ісраеля Золлі досі є скалкою в оці багатьох євреїв, які не прийняли вчинку неофіта з Риму, звинувачуючи його в опортунізмі, що виникає з браку порозуміння з місцевою спільнотою. Пошуки колишнього рабина Трієста і Риму були набагато глибшими, ніж поверхневі тлумачення вражених ортодоксів.

Еудженіо Золлі, раніше Ісраель Золлі, народився в Бродах, недалеко від Львова. Він був наймолодшим сином з п'яти братів і сестер, його мати походила з відомої рабинської родини і дуже хотіла, щоб хоча б один з її дітей продовжив традицію батьків.

Він був всебічно освіченим, видатним біблістом. Навчався біблеїстики в рабинській школі, а також філософії і психології в університетах Львова, Відня та Флоренції. Був рабином Трієста, викладав староєврейську літературу в Падуї, а потім став головним рабином Риму. Тому його навернення викликало шок у єврейської громади по всьому світу.

«Папа Пій XII – Папа Гітлера дуже пишався хрещенням рабина Риму» – іронізує рабин Товія Сінгер, порівнюючи його з царем Манасією, який присвятив себе поклонінню Ваалу, звинувативши його в опортунізмі та невірності закону. Чесно кажучи, цей вид історичного невігластва просто бентежить.

Пошуки Золлі були набагато складнішими, ніж уявляв рабин Сінгер. Ще будучи підлітком Ісраель задавав складні запитання: «Що робив Бог до створення світу? Для чого це зробив?». Але насправді його хвилювало розп'яття, яке він бачив у свого друга Станіслава. Хто ця людина? Чи був він злий? Чому так захищав правду коштом власного життя?

Величезне враження на нього справила новозавітня Нагірна проповідь. Постулати любити своїх ворогів, прощати і благословляти їх, були чимось революційним для нього і залишили в його серці тривалий знак. Новий Завіт почав здаватися йому логічним продовженням Старого. Щораз чіткіше він помічав, як старозавітні пророцтва реалізуються на сторінках Євангелія.

Досвід віри

Золлі бачив, що під час Другої світової війни католицькі священики, ризикуючи життям, рятували євреїв. За офіційними даними єврейської громади, пряме втручання Папи Пія XII проти расової політики Третього рейху врятувало щонайменше 850 000 євреїв. Папа ослабив правило у монастирях, в яких переховували переслідуваних. Монахині спали в підвалах, віддаючи свої ліжка тим, хто потребував.

1943 року єврейська громада опинилася в складній ситуації. Командир СС полковник Каплер зажадав від рабинів 50 кг золота в обмін на відмову від депортації чоловіків. До закінчення терміну ультиматуму громада зібрала тільки 35 кг. Рабин Золлі в розпачі звернувся до Папи. Проте вже раніше католицька громада зібрала для цієї мети 15 кг золота. Нацисти не дотримали свого слова і наступної ночі заарештували дві тисячі чоловіків.

Золлі побачив як християни, наповнені Духом Ісуса Христа, сповнюють Нагірну проповідь, як віддають своє життя за братів. Євреїв переховували звичайні католицькі сім'ї, захищали їх стіни Ватикану чи приватної резиденції Папи Римського в Кастель Гандольфо. Рабин був вдячний християнам за допомогу, особисто подякував Папі.

Пінхас Лапіде, колишній консул Ізраїлю в Італії, після визволення Риму сказав, що «Католицька Церква врятувала більше єврейських життів під час Другої світової війни, аніж інші церкви, релігійні установи та організації, створені для цієї мети, разом узяті».

Велика любов до рабина до Католицької Церкви не додавала йому прихильників в суспільстві, які щораз голосніше вимагали відставки Золлі з посади великого рабина Риму. Це мало незабаром змінитися.

Покликання Ісраеля

Під час свята Великого Прощення 1944 року Ісраель Золлі досвідчує містичне видіння Христа в синагозі, Який говорить йому: «Ти тут востаннє. Відтепер підеш за мною». Після повернення додому його дружина Емма каже, що бачила, коли він стояв перед ковчегом і торою, як Ісус Христос, одягнений у білий одяг, поклав долоню на його голову і благословив його». Обоє охрестилися в лютому 1945 року, а їхня дочка, якій з'явився Христос уві сні, охрестилася менш ніж за рік.

Золлі пережив найглибший досвід свого життя. Він отримує світло, знаходить відповідь, якої шукав усе своє життя. Чи ця людина, несправедливо вбита на дереві хреста, є пророкованим пророком Ісаєю страждальним Слугою, очікуваним Месією?

Так! Уже в опублікованій 1938 року книжці «Назарянин» описує Христа як Промовця, того, який посвячений, вчить і пояснює, а потім страждає і воскресає. Він зрозумів, що Христос є Месія, Месія є Бог, Христос є Бог і в Ньому реалізувалося пророцтво Ісаї 53: "Хто б повірив тому, що ми чули? Кому рамено Господнє об'явилось? Він, мов той пагін, виріс перед нами, мов корінь із землі сухої. Не було в ньому ні виду, ні краси, – ми бачили його, – ні вигляду принадного не було в ньому. Зневажений, останній між людьми, чоловік болів, що зазнав недуги; немов людина, що перед нею обличчя закривають, зневажений, і ми його нізащо мали. Та він наші недуги взяв на себе, він ніс на собі наші болі. Ми ж, ми гадали, що його покарано, що Бог його побив, принизив. Він же був поранений за гріхи наші, роздавлений за беззаконня наші. Кара, що нас спасає, була на ньому, і його ранами ми вилікувані. Усі, як вівці, ми блукали; кожен ходив своєю дорогою; провини нас усіх Господь поклав на нього. Його мордовано, та він упокорявся і не розтуляв своїх уст; немов ягня, що на заріз ведуть його, немов німа вівця перед обстригачами, не відкривав він уст. Насильно, скорим судом його вхопили. Хто з його сучасників думав, що його вирвано з землі живих і що за гріхи народу свого його побито аж до смерти? Гріб йому призначили разом з безбожними, і з злочинцями його могила, хоч він і не вчинив насильства, і не було обману в устах у нього. Та Господь схотів придавити його стражданням. Якщо він принесе своє життя в покуту, то узрить потомство, житиме довго, і рука його вчинить успішно волю Господню. Після трудів душі своєї він побачить світло і насититься своїм знанням. Слуга мій виправдає багатьох, їхні беззаконня понесе на собі. Тому я дам йому, як пай, премногих; він з сильними буде ділити здобич, бо видав на смерть свою душу і був зачислений до лиходіїв, коли він узяв на себе гріхи багатьох і за грішників заступався."

Золлі переслідує власна спільнота. Італійські євреї звинувачують його у співпраці з фашистами, зраду традиції, нарешті засуджують його до остракізму. При хрещенні він приймає ім'я Еудженіо, з великою повагою до Папи. Він відчуває, що його навернення зцілило всі рани. Він працює в Папському біблійному інституті в Римі.

Господь є з ним до кінця. Він важко захворів запаленням легенів. «Я помру першої п'ятниці о 15.00» – пророкує, бажаючи з'єднатися таким чином зі своїм Спасителем. Господь вислуховує його прохання. Він помер в стані освячуючої благодаті за вісім днів, в п'ятницю 2 березня 1956 року о 15:00 ...