«Найважче зі свідками травмуючи подій, трішки простіше із родинами померлих», – психолог Карітасу у Коломиї, що допомагає «майданівцям»
  • Суб, 09/08/2014 - 12:22

Зимові події змінили не лише Україну, вони змінили людей. Для когось Майдан залишився світлим спогадом, піднесенням, ейфорією, а для когось – нічним жахом, емоційним спустошенням та розпачем. Аби допомогти людям впоратися зі своїми емоціями Карітас України на базі своїх регіональних організацій провадить надання психологічної допомоги постраждалим на Майдані.

У Коломиї з такими людьми працює психолог Андрій Бабущак. Його ми розпитали про підопічних, у чому полягає терапія і чи можна справитись зі стресом самотужки, чим живуть зараз «майданів ці», як сприймають сьогоденні події в Україні.

-    Андрію, розкажіть, хто саме перебуває у зоні ризику?
Нашу роботу по психотерапії ми реалізуємо з березня. Допомогу надаємо в першу чергу людям, які мали якісь травми чи то сильні психологічні переживання на Майдані. Також працюємо з сім’ями загиблих: дружини, діти  чи то батьки пережили дуже великий шок і всі потребують уваги. У окремих випадках допомагаємо навіть людям, які були на Майдані, так би мовити, «заочно» –  перед екранами телевізорів.

-    Які загрози є перед цими люди?
Часто у людей, які були в епіцентрі «гарячих» подій, розвивається посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). Мається на увазі, не психічний, а саме психологічний розлад, який виникає через певний час після кризової ситуації. Тобто, коли людина має емоційно пережиті події, пов’язані із певним стресом, але не має чіткого розуміння, що тоді відбувалося і як з цим далі жити. Скажімо, якщо Беркут наступав на людей і починав бити – вони просто губилися. Або коли до родини загиблого доводили, що їхнього чоловіка чи то батька вбили – вони так само не розуміли, що відбувається, як це могло статися, як взагалі бути без чоловіка, наставав хаос у голові. Власне, у ці перші хвилини, години чи дні у людей виникає непсихічна патологія у вигляді гострого стресу, який переходить у ПТСР.

-    Як саме проявляється посттравматичний стресовий розлад?
ПТСР проявляється в основному через розлади сну, прискорене серцебиття, потовиділення, відчуття напруги, збудливості, тривоги та агресії. Або ж навпаки – стану апатії, депресії та відчаю. Часто спостерігаються і так звані «флешбеки» – нав’язливе відтворення у свідомості травмуючих подій. Знову і знову переживати ті жахи, які були на Майдані, можуть спонукати і так звані «тригери» –  образні фрагменти, які хаотично з’являються у голові, цим самим спричиняючи сильний емоційний удар для людини.

-    Як відбувається процес лікування?
Все це не так просто, як здається, тому що  у даному випадку дуже важливо дотримуватись правила «не нашкодь». Найголовніше завдання психолога – у процесі спілкування допомогти людині все систематизувати.

Потерпілому треба дати якийсь ресурс, дати можливість самому розібратися у всіх тих подіях. І, звичайно, психолог має трішки все це під корегувати.

-    А люди йдуть на контакт? Чи не закриваються  у собі? В нашій країні відвідувати психотерапевта – це наразі не часта практика.

От у цьому, власне, і проблема – на контакт люди можуть іти, але налагодження довіри, щоби особа справді могла відкритись, розказати якість болючі моменти – є фактично одним з найскладніших завдань. Бо тільки коли з’являється довіра, можна починати працювати, заглиблювати у ті всі події, допомагати людині все розкласти по поличках. У мене навіть зараз ще є люди, із якими так і не вдалось встановити цей взаємозв’язок, тому ми досі не можемо повністю розібрати ситуацію.

-    Як знаходите осіб, яким дійсно потрібна допомога психолога? Чи звертаються вони самі?
Насправді цих людей знайти досить важко, хоча їх є дуже багато довкола. Те, що відбувається зараз на Сході країни, – все ускладнює, люди постійно перебувають у страху. І вони не хочуть визнавати, що дійсно потребують  допомоги.

Фактично всіх ми знаходимо самі, ніхто не звертається. Найважче зі свідками травмуючи подій, трішки простіше із родинами померлих. Ми знаємо, де вони живуть, тому час від часу навідуємось і спілкуємося. Але то інша ситуація, яка не потребує аж такої серйозної роботи. Також легко нам було піти на контакт із тими людьми, які лікувались від поранень безпосередньо у Коломийській центральній районній лікарні. Я їх всіх відвідував, зі всіма розмовляв. Правда, спочатку більшість протестує, відмовляється від допомоги, хоча й не озброєним оком видно, що вона їм потрібна.  

-    Чи можна самостійно дати раду своїм емоціям?
Щоб допомогти собі самостійно, раджу займатися спортом, повноцінно спати та харчуватися, знайти собі заняття, яке би відволікало. Також хочу наголосити, що людина, яка емоційно постраждала, потребує, щоб її вислухали, підтримали та створили умови, де б вона відчувала себе у безпеці. Тут важлива підтримка рідних і друзів.

-    Якщо люди відмовляються від терапії,  які перед ними реальні загрози?
Підсвідоме емоційне чи то образне повернення на Майдан може привести до багатьох ускладнень. Найбільша небезпека у тому, що звужується свідомість, у людини починають наростати страхи, з’являються неврози і фобії. У результаті особа виснажується і фізично, і емоційно. Найгірше те, що завтрашній день не є прогнозованим. Громадяни надалі очікують негативу.  І це вже підсвідомо.