З вірою переживати страждання, свідчити Божу силу в людській слабкості – такими словами окреслив кардинал Марчелло Семераро життя нових блаженних – Ґаетани Толомео та Маріантонії Сами.

Неділя 3 жовтня 2021 року стала особливо святковим днем для італійської архидієцезії Катанзаро-Сквіллаче, розташованій в Калабрійському регіоні, найпівденнішій частині Апеннінського півострова – цього дня в катедральному соборі міста Катандзаро проголошені блаженними дві мирянки, що жили в минулому сторіччі.

Кардинал Марчелло Семераро, Префект Конгрегації в справах визнання святих, що в імені Папи Франциска очолював беатифікаційні урочистості, у проповіді наголосив, що життя нових блаженних – Ґаетани Толомео та Маріантонії Сами – позначає спільний елемент, а це страждання. Обидві уподібнились до Христа через страждання, вірно несучи свій хрест, а їхня святість – це історія Божої сили в людській слабкості.

Папа Франциск про нових блаженних

А Святіший Отець, промовляючи в неділю опівдні до прочан, зібраних на площі святого Петра у Ватикані, щоб проказати молитву «Ангел Господній», говорячи про блаженних, які протягом усього життя були знерухомлені через хворобу, мовив:

“Підтримані Божественною благодаттю, вони прийняли хрест своєї хвороби, перетворюючи біль у прославу Господа. Їхнє ложе стало духовним орієнтиром і місцем молитви та християнського зростання для багатьох людей, які там знаходили розраду й надію”

Нуччя Толомео й секрет радості життя

Ґаетана Толомео, яку ласкаво називали Нуччя, народилася в місті Катандзаро в 1936 році. Все життя вона була прикована або до ліжка, або до інвалідного крісла через прогресуючий та деформуючий параліч, який вразив її з дитинства. Її фізичний стан погіршувався з кожним роком, але вона бачила у своїх стражданнях Бога й жертвувала їх за навернення грішників та молилась за всіх, що звертались до неї. Нуччя перетворила своє життя, сповнене стражданнями, в безперервну молитву.

«Вона зуміла перемінити свою інвалідність в апостолят задля відкуплення людей», – сказав кардинал Марчелло Семераро. Часто повторюючи слова: «Дякую Тобі, Ісусе, за те, що Ти мене розп’яв з любові», Нуччя стала прикладом вдячності за дар життя. Вона казала: «Я – Нуччя, слабке створіння, що удостоїлось гідності щодня втілювати Божу могутність». «І, насправді, – наголосив Префект Конгрегації в справах визнання святих, – її земне життя не було багате подіями та грандіозними ділами, а Божою благодаттю та відданістю Божій волі у простоті буденного життя».

За два місяці до своєї смерті Нуччя, яка була частим гостем в «Радіо Марія», звернулась до молоді міста Сассарі: 

“Мені 60 років, я все життя провела в ліжку. Моє тіло здеформоване, в усьому я змушена залежати від інших, але мій дух залишився молодим. Секрет моєї молодості та радості життя – це Ісус. Алилуя!”

Ґаетана Толомео відійшла по вічну нагороду 24 січня 1997 року в опінії святості.

 Маріантонія й любов, що зроджує любов

 Маріантонія Самà народилася 2 березня 1875 року в селі Сант-Андреа-Йоніо, в області Катандзаро, і з юності була прикута до ліжка через параліч. Незважаючи на важку недугу,  Маріантонія жила глибокою духовністю й запрошувала всіх, хто приходив її провідати, завжди і в будь-якій ситуації повністю покладатися на Бога. «Все з любові до Бога!» – часто повторювала вона.

Кардинал Марчелло Семераро, легат Святішого Отця, що очолював беатифікаційну Святу Месу, наголосив, що «її страждання, з любові до Бога пожертвувані за ближніх, спонукували також і їх до милосердної любові».  Маріантонія радісно вітала всіх, хто приходив до неї, а в свою чергу, всі мешканці села старались допомогти в догляді за нею, таким чином, відбувався «чудовий обмін дарами, бо любов зроджує любов».

Люди безперервно приходили до  Маріантонії за духовною підтримкою, просили в неї поради та молитви, шукали розради й спокою. Тричі на день вона проказувала з ними вервичку-розарій.

 Маріантонія Самà померла 27 травня 1953 року у віці 78 років. Понад 60 з них вона провела в нерухомості в ліжку, жертвуючи всі страждання Господеві.