Церква є місійна за своєю суттю і немає кращого покликання, ніж бути місіонером. Про це заявив парох Храму Зарваницької ікони Божої Матері з села Голдашівка Вінницької області о. Михайло Будник під час VIII практичного спецкурсу ПМВ з місійного служіння для семінаристів, який триває у Зарваниці.

“Я родом з Тернопільщини але наступного року буде 25 років мого і священства та праці в Центральній Україні. І дякую Богу за цю можливість, - зазначив о. Михайло. - Немає кращого покликання, ніж бути місіонером!  Бог Отець був місіонером - Він захотів поділитися щастям з нами і створив світ і нас. Бог Син нас відкупив - він є місіонером. Дух Святий кличе кожного грішника до покаяння. Свята Трійця - це місія. Церква народжена від місії. Церква є місійна за своєю суттю, так само і кожна єпархія”.

Він відзначив, що сьогодні УГКЦ динамічно розвивається, зокрема і на теренах Центральної України. Водночас є і інша статистика - кількість розлучень, абортів. “І, дивлячись на цю негативну статистику, приходять на думку слова Євангелія: жнива великі - робітників мало”, - зауважив священик.

Парох Храму Зарваницької ікони Божої Матері закликав семінаристів у своєму майбутньому служінні навчитися виходити з зони комфорту і бути відважними.

“Я б ніколи не захотів служити в Галичині. Наш владика каже: будьте креативними. І ми на тих теренах можемо бути креативними - взяти іконки і піти в парку роздавати чи піти на базар проповідувати - і це завжди приносить плід! Або ми з дочкою пішли по кафе, де хлопці сидять п’ють пиво. Вони були здивовані, але подякували за книжечку, за іконку, за запрошення. Посіяне слово обов’язково принесе плід! – наголосив отець Михайло. - У церкві добре проповідувати - всі мене знають, всі сидять з добрими личками. Але коли проповідуєш там, де тебе ніхто не знає, - ти відчуваєш велику Божу присутність”.

Священик також порадив семінаристам старатися проповідувати цікаво, незалежно від місця і події, – чи це похорон, чи церква, чи базар. І як приклад досконалого проповідника він навів Ісуса Христа.

Отець Михайло відзначив, що йому у служінні допомагає вся родина. “Можливо, моє найбільше покликання - виховати дітей-місіонерів. Діти, відколи навчилися читати і співати, їздять зі мною. Дружина - це благодать: пече просфори, співає, читає, терпить мене. Дякую Богу за неї!” – зазначив священик.

Розповідаючи семінаристам, як він проповідував на базарі, отець Михайло відзначив, що спочатку довго збирався і відкладав. “Постановив: піду у вівторок на базар. А зранку встаю – за вікном дощ. Думаю: “о, добре, можна не йти”. Але пересилив себе. Взяв мікрофон і динамік, прийшов, став у людніше місто, кажу: “Слава Ісусу Христу!”. У відповідь - тиша. Говорив хвилин 5-7 - і люди слухали. Вимикаю і тут одна дівчинка підходить і каже: "Я не хрещена і хочу похреститися, але сьогодні". Тож я тоді ще до обіду мав хрестини - це був перший плід, - розповів отець Михайло. - Таке служіння потребує покори. Там аплодисментів не буде – там і пальцем покажуть. Але йти туди варто! На передовій завжди важче. Та якщо ви будете на передовій Христової Церкви, ви ніколи не пожалієте! Будьте місіонерами, де б ви не були!”