Очищувальне страждання завжди супроводжується надією. Папа Франциск до в’язнів
  • Срд, 09/07/2014 - 17:51

Як відомо, протягом липня у Ватикані скасовано загальні аудієнції з Папою Франциском, наступна запланована аж на 6 серпня. Протягом цього періоду, за окремими винятками, Святіший Отець також не проводить жодних інших офіційних зустрічей, крім щонедільного проказування разом з паломниками Богородичної молитви «Ангел Господній».

Перед початком цього своєрідного періоду літнього відпочинку, який Наступник святого Петра проводить у Ватикані, не полишаючи щоденних занять, пов’язаних із проводом Вселенської Церкви, у суботу, 5 липня 2014 р., він здійснив пастирські відвідини центральноіталійського регіону Молізе. Серед різних події насиченої програми була зустріч з в’язнями в окружній тюрмі містечка Ізернія, куди Папа прибув після зустрічі з молоддю, яка відбувалася у санктуарії Страждальної Богородиці в Кастельпетрозо.

Після привітального слова директора пенітенціарної установи Барбари Ленціні, до Святого Отця звернувся представник в’язнів. «Ваш візит, – сказав він, – має для нас особливий відтінок, оскільки Ви захотіли зустрітися з грішниками, тому ми припадаємо до Ваших стіп, просячи прощення. Ми, без сумніву, помилилися, але прагнемо підвестися, а Ваш візит наповнює наші серця радістю, а насамперед, надією. А крізь це море надії Ви повинні попровадити нас могутністю прощення».

«Дякую вам за вашу гостинність. Дякую вам за свідчення надії», – відповів на це Папа, додаючи, що саме в цьому й полягає виклик ресоціалізації, що вимагає певного шляху, «як зовнішнього, у в’язниці чи суспільстві, так і внутрішнього – у серці та сумлінні». Адже помилятися притаманне кожному, і всі потребують прощення та здійснення шляху надолуження.

Святіший Отець наголосив, що важливо «не стояти на місці», а кожного дня робити з Божою допомогою принаймні крок, пам’ятаючи, що «Бог є Батьком, милосердям і завжди нас любить», і коли ми Його шукаємо, Він «нас приймає та прощає», Він «ніколи не втомлюється прощати».

Папа зауважив, що шлях розкаяння проходить через страждання, як зовнішнє, так і внутрішнє, коли сумління почувається забрудженим і вимагає змін. Однак, за його словами, «страждання, яке очищає, вогонь, яким очищається золото, є стражданням, супроводжуваним надією». Адже Бог, коли прощає, то не каже: «Я тобі пробачив, а тепер сам собі давай раду». Ні, «Він бере нас за руку й допомагає прямувати вперед на шляху ресоціалізації».