Ораторій Святого Серця – шедевр домініканської черниці
  • Птн, 09/02/2018 - 16:46

У невеличкому приморському місті Дан Лері, адміністративному центрі графства Дан-Лері-Ратдаун, за 12 кілометрів від цетру Дубліна, між дитячим майданчиком і автомобільною стоянкою зачаївся архітектурний скарб – ораторій Святого Серця. Зовні не дуже примітна капличка, усередині це унікальний зразок мистецтва Кельтського відродження початку ХХ ст., який самотужки створила професійна художниця  сестра Консепта, Лілі Лінч.
1919 року, наприкінці Першої світової війни, домініканські черниці з монастиря святої Марії збудували цю невеличку святиню як подяку за мир і на пошану місцевим солдатам, загиблим у бою. У ній встановили привезену з півночі Франції статую Святого Серця. Спочатку ораторій був місцем для молитов і медитацій, розташованим на території самої обителі, однак його інтер'єр кардинально відрізнявся від усіх інших місцевих споруд. Навіть коли 1990 року монастир був проданий і знесений, каплицю не чіпали. Яскраві кельтські орнаменти й символи наповнюють кожен дюйм її простору: вузлики, спіралі, хрести, птахи, звірі, янголи — зображення такі барвисті, що немов світяться.


Авторкою усіх розписів ораторію стала Лілі Лінч – одна з черниць монастиря, сестра Консепта. Лілі народилася в родині художника й церковного маляра Томаса Джозефа Лінча, якого запрошували розписувати храми по всій Британії. Мандруючи європейськими святинями, де колись мешкали ірландські ченці, він вивчав старовинні кельтські візерунки й рукописи і винайшов т. зв. метод Лінча – специфічну техніку фрескового розпису, ілюмінування в кельтському стилі, і навчив йому доньку. 


Кельтика була естетичним трендом в Ірландії зламу століть. По всій Британії ширилося зацікавлення національними мовами, літературами, міфологією і мистецтвом: кельтським, гельським і валлійським.  

Коли Лілі було ще 12, за відсутності батька одному з клієнтів вона сама намалювала ілюміновану грамоту. Тоді ж померла її матір, тому дівчинку віддали в пансіон Домініканського коледжу в Дан Лері. Тут вона навчилася грати на фортепіано, скрипці й віолончелі, любила гратися в монастирських садах, милуючись квітами та птахами. 


Батько Лілі помер, коли їй було 16, і вона зайняла його місце в дублінській майстерні, однак за шість років відчула своє покликання молитися, благословляти й проповідувати. Лілі Лінч стала послушницею в Домініканському монастирі Дан Лері й прийняла ім'я Консепта (від лат. «Immaculata Conceptio» – «Непорочне Зачаття»).


У монастирі сестра Консепта викладала спочатку в початковій школі, а тоді в коледжі ілюмінований живопис, рукоділля та музику, на рекреаціях грала ученицям танці, а щосуботи навчала місцевих дітей методу Лінча і влаштовувала призові покази їхніх робіт. 1919 року сестрі запропонували оздобити новозбудований ораторій Святого Серця, і це стало справою її життя.


Не припиняючи викладати й акомпонувати на органі під час літургій, сестра Консепта упродовж 16 років увесь вільний час присвячувала ораторію. Крім того, вона ще ілюструвала шкільний журнал «Час цвітіння» і малювала ескізи костюмів до шкільних вистав. Художниця власноруч виготовляла особисто вигадані шаблони, натхненні Книгою Келлс. Для розпису вона використовувала аркуші формату А2 і звичайні будівельні фарби. 


Оздоблення ораторію Святого Серця було урочисто завершене 1936 року. Авторка захворіла й після стількох років виснажливої праці отримала спочинок. У квітні 1939 року сестра Консепта померла від туберкульозу.


Вітражі ораторію Святого Серця виготовляла студія відомого ірландського художника й ілюстратора Гаррі Кларка – прихильника вікторіанського естетичного напрямку «Мистецтва й ремесла», учасники якого займалися декоративно-ужитковим мистецтвом, створюючи художньо довершені меблі, шпалери й побутові предмети. Автором ескізів до вітражів був, імовірно, сам Кларк. Пізніше споруда завоювала кілька нагород за модерну архітектуру.


Нині доступ до ораторію Святого Серця вкрай обмежений: для відвідування туристи мають лишень кілька тижнів у році: навесні, восени і влітку.

Катерина Рудик

Джерело фотографій — Мілітарний архів

Джерело: КМЦ