Отець Мішель Ремері: Якщо кожен прагнутиме до особистого спілкування з Ісусом Христом, то ми всі разом зможемо змінити світ на краще
  • Пон, 08/05/2017 - 10:49

Протягом перебування отця Мішеля Ремері в Україні, наші читачі дізналИся немало про цього священика та про те, як його зустрічали в різних куточках країни. Тому 5 травня, після Святої Меси в каплиці Католицького Медіа-Центру ми порозмовляли з отцем і автором книги «Твіти з Богом» про речі більш глобальні. А що є глобальним у розумінні отця? Дізнаймося.

– Отче, Ви захистили дисертацію про взаємозв’язки архітектури та літургії. Чи не плануєте колись написати книжку на цю тему?

Перш ніж відповідати на запитання про те, чи планую я книжку про архітектуру й католицьке мистецтво, нагадаю, як з’явилися на світ перші «Твіти з богом». Ця книжка постала за натхненням Духа Святого, і бачимо, що вона й далі добре розвивається. Ми й не думали, що вона буде така популярна. Тож якщо дух Святий захоче, то з’явиться й наступна книжка.

Насправді архітектура цікавить мене й надалі,  і час від часу я пишу статті щодо архітектури й літургії.  На мою думку, як архітектура, так і літургія може бути прекрасним способом євангелізації.

– Ви вже відвідали два українські міста й мали нагоду познайомитися з нашою сакральною архітектурою. Чи відчутна в ній народна духовність?

Я знаю, що в радянські часи багато храмів на цих територіях було знищено. І дивуюся з тої велетенської праці, яка була пророблена для реставрації цих храмів. Прекрасно бачити, що відреставровані будівлі – це не лише прикраси й туристичні атракції, а справжні місця молитви. Відчутно, що тут моляться люди, що ці храми – промолені. І це, мені здається, чудове свідчення для цілого світу. Маю враження, що насамперед після розпаду Радянського Союзу в Україні реставрували в першу чергу храми. Хочеться, щоб вони були й центрами євангелізації.

– Ви добре знаєте релігійну ситуацію на європейських теренах. Як зараз насправді складається там ситуація з католицизмом? Кажуть, Ви оптиміст – то які знаки для оптимізму й надії зараз бачите в Європі?

Моя перша й основна причина для оптимізму – це Ісус Христос. Щодо європейської ситуації насправді є всі причини перейматися. Християнське життя зараз зустрічається з різноманітними загрозами. У деяких місцях храми спорожніли – до того, що люди продають їх і використовують приміщення для інших цілей. Секуляризація, так би мовити, має свою ціну. Це доволі зрозуміло. Але таку ситуацію можемо або просто переживати, або, як християни, замислитися: а що могли б зробити ми? Завжди є щось, спроможне принести надію нашій вірі. Нехай доведеться діяти маленькими групками, нехай нас не розумітимуть чи й переслідуватимуть – але завжди є можливість у якийсь спосіб відповісти позитивно. У кожній ситуації потрібно дивитися вперед.

Ісус Христос закликає нас завжди йти вперед, у глибину. Наша дорога – це насправді спільна дорога з Ним, ми йдемо за Ним. Якщо зупиняємося й не рухаємося далі, то просто відходимо від Ісуса. Значить, що мусимо робити? Перше – краще знати Христа. У різних ситуаціях ми робитимемо різні речі, але завжди – дивлячись на Духа Святого. Можемо поглянути на історію й навчитися, що коли ми живемо з  Ісусом  Христом, то нема причини для безнадії. Не треба тоді боятися, менша кількість вірян чи інші проблеми не мусять нас лякати. Адже насамперед ми покликані жити нашою вірою. Я переконаний: якщо всі християни в Європі житимуть вірою в Ісуса, якщо матимуть певність у тому, що коли ми зупиняємося, а Ісус іде далі, то відходимо від Нього, а значить, необхідно вставати і йти, це буде означати величезний рух уперед. І це надихатиме багатьох людей.

– Навіть в інтерв’ю Вам вдається євангелізувати, дякую. Але Ваші слова змушують замислитися над іще одним запитанням. Євросоюз був збудований на християнських цінностях, а проте ми прийшли до нинішньої ситуації. Як сталося, що хороші наміри обернулися проти християнства? Де була помилка?

Європейський Союз і справді заснували християнські лідери, деякі з них були католиками. Їм ішлося не про те, щоби створити церковну спільноту, основа була доволі прагматична: після Другої світової війни вони мріяли укласти союз, який дозволив би уникати схожих жахів у майбутньому. І до ліній, уздовж яких був заснований Євросоюз, належала й економічна. Ідея полягала в тому, аби створити спільноту, яка згромадила би країни та людей. Спочатку в неї був солідний християнський фундамент, однак поступово ситуація змінювалася. Приєдналися інші країни, та й у державах-засновницях Євросоюзу суспільство змінилося. Життя ставало дедалі індивідуалістичніше – отже менш спільнотне. Роль християнства теж падала, люди чимдалі частіше думали, що можуть жити без Бога. І поступово залишався тільки економічний фактор.

Це просто узагальнення, але воно допомагає зрозуміти деякі принципи. Якщо зважати лише на економіку, політичні рішення відбиватимуть цю позицію. Дедалі індивідуалістичніше життя вимагає в політиків відповідей на індивідуальні потреби, але водночас впливає на концепцію свободи людей – зокрема релігійної свободи. Якщо в суспільстві релігія втрачає значення, починаються певні напруги щодо релігійної свободи, і розуміння цього допоможе зрозуміти ситуацію християн.

Один приклад. Зараз у Європі більшає мусульман, а християни втрачають віру. Якби суспільство було насправді християнське, то ми могли би провадити рівний діалог із мусульманами. Але зараз є лише непорозуміння. І це ще одна причина, з якої Європі варто повернутися до свого коріння. Свобода релігії та релігійне розмаїття – це нормально, так мусить бути. Але це не має відбивати в нас бажання до євангелізації.

– Україна в останні роки переживає християнський ентузіазм.  І звучать слова про те, що ми навернемо Європу, відродимо її християнські корені. Чи можете Ви сказати зараз, коли трохи краще познайомилися з українцями, як наш народ може повернути Христа в Європу?

Християнська тотожність суспільства ґрунтується на вірі кожного з громадян. І було б чудесно, якби кожна людина могла принести свою віру іншим. Якби Україна, її суспільство дало Європі свідчення про те, як гарно жити у християнській спільноті. Я зараз не почуваюся таким компетентним, щоби вказувати на якісь конкретні кроки, але вірю, що якщо кожен прагнутиме до особистого спілкування з Ісусом Христом, то ми всі разом через Христа зможемо змінити світ на краще.

– Як медіа можуть допомагати на цьому шляху до кращого світу?

Я завжди повторюю, що початок – це особисте спілкування з Ісусом Христом, Який веде нас до того, аби дбати про інших. І ресурси на кшталт Католицького Медіа-Центру можуть сприяти тому, щоби християни трималися разом. Ми допомагаємо людям будувати спільноту, але також пропонуємо формацію. Адже наша віра росте, коли поглиблюємо її розуміння. Кожен із нас мусить бути вихований: не просто навчитися певної формули віри та певних ідей, а представляти особу Ісуса Христа. Думаю, що Ваша організація має величезну роль у формації людей і в зростанні віри в Ісуса Христа.

– Дякую, сподіваюся на це. Чи можна насамкінець попросити Вас про кілька слів для українців?

Нехай Господь вас благословить і допоможе вам відчути, що Він поруч із вами. Дуже дякую за ці прекрасні дні в Україні й за гостинність Католицького Медіа-Центру.

Розмовляли: о. Дієго Саєз Мартін ОМІ, Ірина Островська