Пам’ять, скорбота і погляд у майбутнє: 90 річниця Голодомору
«Пам’ятаймо про багатостраждальну Україну. Цієї суботи припадає річниця жахливого геноциду Голодомору, масового вбивства голодом у 1932-1933 роках, штучно спровокованого Сталіном. Молімося за жертви цього геноциду, і молімося за численних українців, дітей і жінок, похилих віком, малят, які сьогодні зазнають мучеництва агресії», – цими словами, сказаними наприкінці загальної аудієнції в середу, 23 листопада 2022 року, Папа Франциск нагадав світові про жахливу трагедію, акт геноциду проти народу, який не хотів коритися комуністичному теророві, поминання жертв якого відбувається у четверту суботу листопада.
В ці дні український народ поминає своїх невинно вбитих синів і доньок. Всі небайдужі запалюють свічку пам’яті як знак скорботи і молитви. На перший погляд, про такі події хотілося б забути, але пам’ять несе з собою досвід, який потрібний для життя. Тому, як віруючий народ, ми про це згадуємо в молитві, з метою оживити нашу надію на краще майбутнє. Надію, яка сьогодні не дається легко, маючи перед очима нові акти масових вбивств, численні жертви неспровокованої широкомасштабної агресивної війни, яку РФ вже понад 9 місяців веде проти України. Але стійкість і згуртованість, яку проявляють українці, викликають захоплення світу. Про це Папа Франциск пише у своєму листі до українського народу, написаному в контексті завершення дев’ятого місяця після вторгнення:
«Дорогі брати і сестри, у всьому цьому морі зла і болю, через дев’яносто років після жахливого геноциду Голодомору, я захоплююся вашим добрим запалом. Український народ, попри величезну трагедію, яку зараз переживає, ніколи не занепав духом і не впав у розпач. Світ відкрив для себе сміливий і сильний народ, народ, що страждає і молиться, плаче і бореться, чинить опір і надіється: благородний і стражденний народ».
Несправедлива смерть мільйонів українців не повинна стати даремною. Голодомор – це досвід для нас і повчання для всіх народів, що заохочує докладати зусилля для того, щоб відважно боротися за життя. Спомин про трагічне минуле народу повинен вчинити нас солідарнішими з тими, хто потребує нашої допомоги сьогодні.
Віддаючи шану пам’яті загиблим, потрібно також пізнавати правду про ці трагічні події: про обставини, які до них призвели, про організаторів та виконавців. Не для плекання помсти, але для заповнення білих плям в історичній пам’яті та задля недопущення подібних злочинів у майбутньому.
«Щиро бажаючи, щоб ніякий політичний устрій в ім’я ідеології більше ніколи не зміг заперечити права людської особи та її свободи й гідності, запевняю свою молитву за всі невинні жертви цієї жахливої трагедії, і молю Пресвяту Богородицю, щоб допомагала народам прямувати дорогами примирення й будувати теперішнє та майбутнє у взаємопошані та щирому шуканні миру», – говорив Папа Венедикт XVI, вітаючи паломників з України 23 листопада 2008 року, в контексті 75-ї річниці цих трагічних подій.
Християнське почуття скорботи повинно супроводжуватись прагненням будувати таке суспільство, в якому спільне добро, справедливість для всіх та людські права будуть постійними напрямними для дієвого оновлення сердець та умів. Таким чином спогад про минулі події стане джерелом натхнення для теперішнього й майбутнього поколінь.
«Досвід цієї трагедії повинен сьогодні керувати почуттями та діяльністю українського народу на шляху до злагоди та співпраці. На жаль, до злощасних наслідків, залишених комуністичною ідеологією, слід зарахувати дух поділу, який у різних сферах суспільного та релігійного життя проник у чимало людських душ. Потрібно докласти зусиль до щирого та дійового примирення: саме у такий спосіб можна відповідно вшанувати жертви, які належать усьому українському роду», – писав святий Іван Павло ІІ в листі від 25 листопада 2003 року до католицьких першоієрархів в Україні в 70-ту річницю Голодомору.
«Молюся за Україну, щоби сила віри причинилася до загоєння ран минулого та сприяння дорогам миру», – казав Папа Франциск під час недільної зустрічі з вірними 26 листопада 2017 року, коли українці розпочинали спогадування 85-річччя Голодомору.
Сьогодні знову підносимо нашу молитву до Всевишнього за упокій невинно убитих, ставлячи свічку у вікнах наших помешкань на знак живої пам’яті, національного єднання у молитві і надії. Свічку, яка сьогодні, в контексті нестачі електроенергії, спричиненої бомбардуваннями цивільної інфраструктури, стала символом незламності та стійкості, супроводячи зимові вечори в помешканнях українців.
Нехай же Всемилостивий Господь прийме всіх невинно убитих, жертв Великого Голодомору 1932-1933 років, й усіх інших голодоморів, а також загиблих внаслідок війни у свої Отчі обійми, даруючи вічний спочинок у Своєму Царстві!
About The Author
