Папа: Без примирення зусилля, потрачені на будування миру, даремні
  • Суб, 09/09/2017 - 11:45

Примирення – це не абстрактне слово. Воно означає відчинити двері всім і кожному, хто пережив трагічну дійсність конфлікту, бо коли постраждалі перемагають зрозумілу спокусу помсти, стають найвірогіднішими будівничими миру. На це звернув увагу Папа Франциск, проповідуючи у п’ятницю, 8 вересня 2017 р., під час Святої Меси в місті Вільявісенсіо в центральній Колумбії, у свято Народження Пречистої Діви Марії за новим календарним стилем.

На початку Святої Меси Єпископ Риму проголосив блаженними Католицької Церкви двох колумбійських мучеників, які постраждали під час півстолітнього періоду насильства в цій країні: єпископа Хесуса Еміліо Харамільйо Монсальве та священика Педро Марію Раміреса Рамоса.

У контексті свята Святіший Отець зауважив, що Діва Марія – це перший промінь, який провіщає завершення ночі та наближення дня, а Її народження дозволяє нам «відчути сповнену любові, ніжності та співчуття ініціативу любові», з якою Бог схиляється над нами, запрошуючи до союзу з Ним, який «ніхто й ніщо не зможе розірвати».

Коментуючи євангелький уривок про родовід Ісуса Христа авторства святого Матея, Папа підкреслив, що це не просто перелік імен, але «жива історія народу, поруч з яким крокував Бог», Який ставши одним із нас, показує, «що в його крові тече історія і праведників, і грішників». Цей перелік також пригадує і нам, що ми є малою частиною великої історії, допомагаючи «не абстрагуватися від конкретних історичних координат, в яких нам випало жити».

«Згадка про жінок, а жодна із перелічених у родоводі не належить до ієрархії видатних жінок Старого Завіту, дає нам змогу для особливого зближення: вони звіщають, що у судинах Ісуса тече також і язичницька кров, пригадують нам про історії маргіналізації та підкорення», – сказав проповідник, зауваживши, що у спільнотах, де ще досі проявляються тенденції наставлення вищості чоловіків над жінками варто звіщати, що «Євангеліє розпочинається вказівкою на жінок».

І серед цього всього, вів далі Папа, бачимо Ісуса, Марію та Йосифа. Марія Своїм великодушним «так» дозволила Богові «взяти на Себе цю історію», а «праведний муж» святий Йосиф не допустив, аби «гордість, пристрасті та ревність відкинули його з цього світла»: «благородство його серця спонукає підпорядкувати любові те, чого він навчився у законі».

Святіший Отець вказав на те, що колумбійський народ – це Божий народ, який також має родоводи, наповнені історіями як любові та світла, так і протистоянь і пітьми. Й ці останні ставлять перед нами запитання: «Яким чином дозволити на прихід світла? Якими є дороги примирення?». «Як Марія, сказати “так” повній історії, а не її частині; як святий Йосиф, відкласти пристрасті й гордість; як Ісус Христос, взяти на себе, обійняти цю історію», – відповідає Папа, наголошуючи, що це стає можливим лише тоді, коли «наповнимо світлом Євангелія наші історії гріха, насильства і сутичок».

«Примирення, – вів далі проповідник, – це не абстрактне слово; будучи таким, воно приносило б лише безплідність, більше того, віддаленість. Примиритися означає відчинити двері для всіх і для кожної особи, що пережили трагічну дійсність конфлікту. Коли жертви перемагають зрозумілу спокусу помсти, вони стають найвірогіднішими учасниками процесів побудови миру. Необхідно, аби дехто мав відвагу зробити перший крок в цьому напрямку, не чекаючи, поки його зроблять інші. Вистачить однієї доброї людини, аби почала існувати надія! Вистачить однієї доброї людини, аби почала існувати надія! І кожен з нас може стати цією людиною! Це не означає відмовлятися признати відмінності та конфлікти чи приховувати їх. Це не є легітимізацією особистих чи структурних несправедливостей. Вдаватися до примирення не служить пристосуванням до ситуацій несправедливості».

Святіший Отець наголосив, що «примирення конкретизується та консолідується завдяки внескові всіх», даючи змогу «будувати майбутнє та зростати в надії». Бо «без щирого заанґажування у примирення», будь-які спроби будування миру приречені на поразку.

Врешті, зважаючи на проведення богослужіння серед «чудесного природного середовища», Папа зазначив, що наше «так» примиренню включає також примирення з природою. Адже насильство, «присутнє в людському серці, зраненому гріхом», проявляється також і в «знаках захворювання» в ґрунті, воді, повітрі та живих істотах.